Третій фронт. Як працюють партизани в зоні АТО

Партизани в зоні АТО – унікальні люди.

Без масової підтримки з боку місцевого населення і під дамокловим мечем Кримінального кодексу України їм вдається наносити невеликі, але болючі рани бойовикам невизнаних республік, пише Юлія Корабльова в №25 журналу Корреспондент від 26 червня 2015 року.

У ТРЦ Гулівер в центрі Києва навіть у будній день людно і гамірно – ідеальне місце для конспіративної зустрічі. Призначив її співрозмовник Кореспондента каже у слухавку: «Стій там, де стоїш, я підійду і візьму тебе за руку».

Все це нагадує голлівудський детектив, тільки замість Джеймса Бонда – один з учасників партизанського руху на території «ДНР». Правда, в нашому випадку немає ні ідеального смокінга, ні темних окулярів, ні брутального підборіддя. Зовнішність героя непримітна – присадкуватий хлопець з короткою стрижкою у картатій сорочці.

Іншого імені, прізвища та інших особливих прикмет – знати пресі не потрібно, каже диверсант. Єдине, що повідомляє, – він з Донецька і просить називати себе в публікації Партизаном. Мовляв, будь-яке зайве слово може розсекретити підривну діяльність.

12 червня троє його «колег» уже опинилися за ґратами маріупольського суду. Богдана Чабана, Бориса Овчарова та Олександра Крюкова слідство звинуватило в озброєному розбої. Згідно з матеріалами справи, вони намагалися незаконнозавладетьимуществомагрофермыв селі Євгенівка Донецької області.Самі молоді люди, які називають себе Равликами, стверджують, що на фермі був складоружиясепаратистов, який вони збиралися знищити.

Той факт, що партизани опинилися на лаві підсудних, свідчить про повний провал операції, проте до цього моменту вони встигли вчинити безліч подібних акцій. Найгучніше їх заява стосувалася ліквідації лідера бойовиків Олексія Мозгового.

Хоча партизани нечисленні і позбавлені масової підтримки населення самопроголошених республік, вони вже придбали цілу армію співчуваючих серед громадськості і політиків. Маріупольський суд відпустив Равликів на поруки десяти народних депутатів, серед яких комбати-нардепи Дмитро Лінько, Семен Семенченкои парламентарій від БатьківщиныАлексей Рябчин.

В цілому роль підпільників у загальній системі АТО не надто вагома, визнають експерти. Однак ця особлива роль – партизани послаблюють ворога в його тилу. Проте в нинішній Україні вони юридично нелегітимні, оскільки в країні не введено воєнний стан, а їх дії кваліфікуються лише статтями Кримінального кодексу.

«Те, за що у воєнний час потрібно давати медаль, в режимі АТО називається збройним розбоєм», – нарікає Партизан.

Військовий хаос на Донбасі лише погіршує становище диверсантів-любителів. Для кожної сторони вони можуть виявитися чужими, але деколи здатні принести користь діючій армії

Військовий хаос на Донбасі лише погіршує становище диверсантів-любителів. Для кожної сторони вони можуть виявитися чужими, але деколи здатні принести користь діючій армії: крім фізичного знищення ворога, вони забезпечують ВСУ інформацією про розміщення об’єктів і техніки.

«Це наші очі і вуха», – каже Владислав Селезньов,спікер Генштабу ЗСУ, хоча підкреслює, що офіційно армія з партизанами не співпрацює.

За його словами, все,що стосується диверсійних операцій–каксогласованных, так і немає, –зберігається під грифом Секретно. І деталі будуть раскрытытолько після закінчення війни.

Підпільний обком

Партизан стверджує, що не є і ніколи не був службовцем ВСУ або бійцем добровольчого батальйону. Якби він був таким, на території ворога довго не протягнув би: їх миттєво «прораховують» сепаратисти. Крім того, учасники партизанського руху в основному з місцевих. Вони озброєні «віджатим» у супротивника стрілецьким і мінометним зброєю, добре орієнтуються на території і, що важливо, розуміють психологію бойовиків.

«Рух набагато ширше, ніж ви думаєте, – поблажливо посміхається донеччанин. – Це не дідусь, який вночі виходить і підриває склади. Хоча і такі теж є».

Він розповідає, що свої агенти у партизанів є в армії «ДНР» і найчастіше це командири роти або взводу. Такий диверсант не зобов’язаний звітувати підлеглим про своїх діях, а вищому керівництву він завжди може аргументовано пояснити, що робив на певній території.

Партизан координує мережа груп в Донецькій області, що виконують диверсійні завдання. Свою діяльність вони називають «режимом вільного полювання». В цілому ведуть життя обивателів – заробляють на життя звичайним працею, правда, яким саме, не уточнює співрозмовник Кореспондента.

Оскільки централізованого командування у підпільників немає, всі завдання вони ставлять собі самі. У цьому є і плюси і мінуси. До останніх відноситься непідготовленість і відсутність належної екіпіровки. Не раз бували випадки, коли боєприпаси, наприклад радіокерований фугас, розривалися в руках. До того ж, «відпрацьовуючи сепаров», партизани можуть випадково потрапити в своїх же соратників, впроваджених в стан ворога.

Переваги вагоміше – в диверсионном русі фактично неможливий «злив» завдань ворожій стороні. Другий плюс цинічний – у лісових братів не зв’язані руки забороною випадково вбити місцевого. Такого завдання немає, уточнює Партизанів, але і за жертви серед мирного населення покарання не буде, на відміну від армії.

Завдання у партизанів широкі і варіюються від знищення одного заблукав сепаратиста до підривів стратегічних об’єктів.

«Від пургену [підсипаної ворогові в чай] до вагона [з боєприпасами]», – жартує Партизан.

З останніх масштабних операцій він згадує недавні вибухи на заводі хімічних виробів в Донецьку. Офіційною версією владою «ДНР» був названий пожежа, а неофіційно підозрюють диверсантів. ВСУ не причетні до цієї операції, стверджує Партизан, – якраз із-за високого ризику, що постраждають місцеві жителі.

Якщо вірити його словами, агенти підпільників впроваджені фактично у всі структури «ДНР». Мовляв, на тій стороні це зробити легше, ніж на українській: силовий блок в «ДНР» розвинений погано, відстежувати всі випадки партизанщини йому складніше, ніж який-ніякий, але вже злагодженої українській розвідці.

Коли в ЗМІ з’являються новини типу Сепаратисти перебили один одного на площі міста, це може бути зовсім не про неузгодженість дій бойовиків або про їх розборках, розповідає Партизан.

«Це цілком могли влаштувати наші люди, які просто загнали два угруповання, – пояснює він і тут же наводить приклад: – «Зрізає» один з наших автоматом машину з оплотовцами [бійцями добровольчого батальйону сепаратистів Оплот]. Це справа п’яти хвилин. І випадково залишає на місці шеврон Сходу [іншого їх батальйону], а потім викликає на місце Оплот. Ті приїжджають, бачать все і їдуть х**чить востоковцев. В результаті – мінус 10-15 сепаров. А той, хто все це зробив [агент партизан], спокійно собі повертається служити в Оплот».

Найпростіше виконувати диверсії під виглядом боротьби з мародерством, за яку взялися влади «ДНР». Тепер, за словами донеччанина, партизанам стало легше знищувати сепаратистів: досить підкинути ворогові якісь нібито вкрадені речі, а потім розстріляти «по закону військового часу».

Соратник Партизана по руху, середніх років офіцер у відставці, також з Донецька, додає, що ще одна важлива задача підпільників – тримати зв’язок з мирними жителями, лояльними українській стороні, і передавати від них інформацію про позиції противника штабу АТО. За їх вказівкою вдається накривати деколи найнесподіваніші скупчення бойовиків.

«Дзвонить мені якось мій друг, – розповідає він, – і каже: «Скажи, щоб шмальнули туди-то». Я дивлюся по карті – а там його будинок! Кажу йому: «Ти що, з глузду з’їхав?!». А він відповідає: «У мене глибокий підвал, витримає. Шмальните».

Для кожного окремого випадку, коли підпільники збирають інформацію або ведуть стеження за тим чи іншим скупчення ворожої техніки, вони розробляють легенду до дрібниць

Для кожного окремого випадку, коли підпільники збирають інформацію або ведуть стеження за тим чи іншим скупчення ворожої техніки, вони розробляють легенду до дрібниць. Щоб бойовики не змогли обчислити диверсанта, всі повідомлення і завдання моментально стираються з гаджетів, а розмови по телефону зводяться до лаконічними фразами.

«Коли накривали донецький аеропорт, був п**дець в Тоненькому, – наводить приклад офіцер-підпільник. – Потрібно було відправити туди людини, перевірити інформацію. Я пробив, що там є птахоферма. Мій чоловік взяв бізнесмена і поїхав туди легально – йому, мовляв, треба, купити яйця, а той його везе».

Вдалу операцію з порятунку потрапили в котел українських солдатів підпільникам вдалося здійснити в Дебальцеві після того, як звідти вийшли війська ЗСУ. Вони затесалися в групу волонтерів-сепаратистів, які перевіряли підвали на предмет поранених і вбитих. В один з підвалів партизанам пощастило увійти першими, і там вони знайшли двох поранених і обморожених бійців ВСУ.

«На цей підвал відразу ж повісили табличку Людей немає. Потім пацанів витягли перевірені лікарі. Сподіваюся, з ними все гаразд», – згадує диверсант.

Партизани без війни

У кожного з бійців невидимого фронту були свої резони відправитися в підпільники.

Хтось не прийняв нову владу «ДНР» і вважає себе патріотом України, когось сепаратисти позбавили майна або вбили рідних. Причому помста – найсильніший мотив, кажуть партизани.

Третя група воїнів опору – ті, хто спочатку перейнявся ідеями «ДНР», але, потрапивши в «ополчення», швидко розчарувався. Ними рухає ще й бажання убезпечити себе, адже якщо українська влада на окупованих територіях відновиться, довести свою патріотичну позицію колишнім бойовикам буде дуже складно.

Люди розуміють, що вони візьмуть в руки зброю і їм за це нічого не буде – не важливо, на чиєму боці. У людей з автоматами в головах стався переворот

Боєць, що робить диверсії в АТО

«Люди розуміють, що вони візьмуть в руки зброю і їм за це нічого не буде, – додає боєць ще одну причину, по якій місцеві йдуть воювати – не важливо, на чиєму боці. – У людей з автоматами в головах стався переворот».

Однак про успішну і масштабної підпільної боротьби з сепаратистами на їх території говорити поки рано, визнають як експерти, так і самі партизани. Народні герої практично не координують свої дії з офіційними органами влади.

Якщо з ВСУ вони ще якось співпрацюють, то міліції не довіряють – після подій березня 2014 року, коли багато хто з правоохоронців переметнулися на бік сепаратистів. Адже завдяки їх бездіяльності адміністративні будівлі і склади зі зброєю були захоплені практично безперешкодно.

Крім того, вести підривну деятельностьна території, де немає масової підтримки з боку місцевого населення, неможливо, визнає Партизан. При цьому він уточнює: стверджувати, що місцеві поголовно ненавидять українців, теж не можна. Завжди знайдуться ті, хто мінімально підтримає самодіяльних диверсантів – принесе їжі або сховає в підвалі, -але такихмало. Багато хто просто боятися:умови воєнного часу і так занадто суворі, щоб зайвий раз ризикувати життям.

Самі партизани добре розуміють, що їх діяльність незаконна з точки зору як сепаратистів, так і української сторони. Тому командування ЗСУ абсолютно не зацікавлений у координації дій з ними

Самі партизани добре розуміють, що їх діяльність незаконна з точки зору як сепаратистів, так і української сторони. Тому командування ЗСУ абсолютно не зацікавлений у координації дій з ними, вважають вони.

Між тим експерти нагадують, що в історії партизанського руху, так і диверсійних кампаній, є чимало прикладів, коли вони перебували поза рамками офіційних законів. В цьому і характерна особливість таких явищ, до якої треба бути готовим.

«Навіть якщо брати досвід Великої вітчизняної – партизани ніколи не координували свої дії з кимось вище. І в цьому їх плюс. Вони непомітні, мобільні і працюють в тіні», – пояснює політолог Кость Бондаренко.

Але на відміну від партизанів Другої світової війни у нинішніх бійців опору є суттєва проблема – відсутність військового положення. Без нього їх дії можна класифікувати як кримінальний злочин. Тому, хоча їх робота і буває корисна для сил АТО, української влади підтримувати партизанів невигідно, вважають аналітики.

«Їх можна порівнювати з УПА – їх ніхто не створював, і для обох сторін вони можуть бути терористами, – міркує Ігор Козій, військовий экспертИнститута євроатлантичного співробітництва. – Але, тим не менш, якщо вони знищують противника, то це нам на користь».

А інший військовий фахівець – екс-начальника Генштабу ЗСУ, профессорИгорь Романенко – закликає не переоцінювати і не романтизувати підпільників. Потенціал партизанів і ВСУ незрівнянні, зазначає він. Та й самі диверсанти відкрито говорять, що їх дії – крапля в морі. Яка, однак, може наблизити перемогу.

«Дуже хочеться повернутися у Донецьк!» – мріє Партизанів, і на очах бувалого вояки виступають сльози.

Коли це станеться? Відповіді немає. А це значить, що поки донеччанин від партизанщини не відмовиться.

***

Цей матеріал опубліковано в №25 журналу Корреспондент від 26 червня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися .