Перефразовуючи приказку американську про непізнаною качці, можна стовідсотково стверджувати, що якщо хтось в політиці веде себе, як Порошенко, тобто говорить, як Порошенко, і робить, як Порошенко, то це Порошенко і є. Посада у нього така ж – президент України.
Ось тільки ім’я у нього зовсім інше – Володимир Зеленський. Але саме він, прийшовши до влади на загальній ненависті українців до Порошенко (73% голосів на президентських виборах – це не так за Зеленського, як проти «президента-бариги»), день у день повторює всі помилки свого невдалого властолюбного попередника з повним ігноруванням власної обіцянки «стати вироком» для політично збанкрутілого глави держави. Зеленський сказав це йому прямо в обличчя під час стадіонних дебатів, Порошенко відверто струхнул і почав нести нісенітниці, а його соратник Ірка Геращенко скоренько впала на коліна, задавши багатьом до цих пір не розгадану загадку, перед ким же вона з вродженою звичкою раболепствовала – перед старим Порошенко або новим Зеленським.
І саме тому ці самі багато відверто злякалися блискучої перемоги Зеленського та нищівної поразки Порошенко. Але зараз ситуація різко змінюється. Тому що і Зеленський, і особливо його оточення, разношерстое, відверто слабке, дилетантське і наполовину складена з молодих успішно мимикрировавших «вічно вчорашніх», самі скочуються в оскаженіла махровий порохоботство найнижчого штибу. І в промовах, і особливо – це найстрашніше і розчаровуюче! – у справах.
Про те, що Зеленские і його «Зе-команда» вже практично поховали надію і головний запит українців на світ в Донбасі, сьогодні не говорить хіба що лінивий. Молоді «Зе-дебіли» практично у повному обсязі повернули войовничу русофобію в перелік мотивацій для поведінки в Донбасі і проголосили «агресію Росії» коренем всіх українських бід. Навіть «творець Зеленського» олігарх Ігор Коломойський не втомлюється повторювати, що війна в Донбасі – «громадянський конфлікт». А ось його політичне «дитятко» все продовжує закликати Заходу воювати з Росією старими і новими санкціями. Це і відкладає справу миру в довгий ящик і може призвести до того, що внутрішньоукраїнську проблему Захід і Росія вирішать без України.
Перший дзвоник вже пролунав у японській Осаці, де президенти США і Росії обговорювали українське питання, навіть не повідомивши Київ. І тим самим однаково засмутивши і Зеленського, і його лузера-попередника Порошенко, який, тим не менш, не забув з цього приводу плюнути в більш щасливого змінника і звинуватити його в профанації зовнішньої політики.
Але це могло б залишатися забавним вошканьем-міжсобойчиком двох українських політиканів, які до кінця не з’ясували, хто з них більш важливий прищ на дупі, якщо б Україна не продовжувала здійснювати інші головні помилки Порошенко. Тепер уже з волі Зеленського.
По-перше, як і його попередник, Зеленський щосили демонструє свою русофобію і відданість ідеям євроатлантичної інтеграції, повторюючи де треба і де не треба порошенковские мантри про входження України повноцінним членом жадане європейське лоно – в НАТО і Євросоюз. І те, що в «лоні» і в страшному сні не представляють подібне «злягання» і лише просто відбувають старі чергові номери про «евробратство», Зеленського не хвилює. Він бурхливо радіє і видає цю імітацію за повноцінне життя і свої успіхи. Свідоцтво – нещодавній саміт Україна – ЄС і підписані на ньому документи про співпрацю між Києвом та Брюсселем. Їх п’ять:
– угода про фінансування другої фази проекту «U-LEAD» в Україні, спрямованої на залучення допомоги ЄС для стимулювання реалізації реформи децентралізації;
– угода про фінансування заходів з підтримки України у реалізації ключових реформ та імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у частині, що стосується зони вільної торгівлі (ЗВТ), зокрема, у сферах, що стосуються сільського господарства, навколишнього середовища, енергетики, державних закупівель, ділового та інвестиційного клімату, торгівлі, трудових відносин;
– угода про фінансування другої фази «Антикорупційної ініціативи»;
– про підтримку громадянського суспільства та культури;
– додаткову угоду про внесення змін до Угоди про фінансування програми підтримки ЄС для сходу України
Я спеціально розшифрував назви угод, щоб підкреслити, що вони порожні, і, в принципі, марні. Звучать вони красиво, але на їх реалізацію ЄС обіцяє дати 126,5 млн. євро. Всього лише! Це мізерно мало. І це-то з українськими апетитами вихованим усіма президентами України нахлебническим ставленням до зовнішньої політики. Українцям завжди втовкмачували, що їм «все повинні», а при Порошенко це взагалі стало манією і основною зовнішньополітичною задачею, а жебрацтво – головним інструментом для видобутку грошей. Так один Порошенко, будучи президентом за тиждень, а то й за день крав у два-три рази більше, якщо, як мовиться, «карта лягла».
Більше ЄС готовий видавати лише позиками та кредитами. Щоб за борги претендувати на нерозпродані поки українські чорноземи і залишки держвласності, що «погано лежить» і ще не приватизована. Але зовсім не факт, що і ці гроші зайдуть в Україну. І тому обіцяти – не означає одружитися. Та тому, що саміт проводили «кульгаві качки» ЄС – президент Ради ЄС Дональд Туск, для красного слівця назвав себе «проукраїнським маніяком», і глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, який, схоже, вже звик гладити «хлопчика Зе» з кучерявою головоньке. Їх вже практично немає, а їх наступники взагалі можуть не напиватися на самітах і вміти рахувати гроші. Тоді лузерам типу України взагалі нічого не обломиться.
Але Зеленський по недомислу і цьому радий. Хоча Порошенко і прибрав його за недостатню твердість» з європейцями, а разом вони, мовляв в підсумкові документи саміту не внесли так званий «азовський» пакет санкцій проти Росії, заздалегідь підготовлений на випадок відмови Москви відпустити українських моряків, звинувачених Москвою в порушенні російського кордону в Керченській протоці.
Ну а вершиною саміту Україна – ЄС став інцидент з Іванною Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єром – на хвилиночку! – щодо євроінтеграції України. Її просто не пустили на заходи саміту. І почалася звичайна внутрішньоукраїнська гризня зі взаємним обливанням брудом, плювками-звинуваченнями один одного і маканием в інші політичні нечистоти для внутрішнього споживання. Іванна звинуватила в інциденті прем’єра Володимира Гройсмана, який, мовляв, не включив її в список укро-делегації. А вже досвідчений у таких палацових гидот Вова перевів стрілки на свого колишнього «шефа» і «господаря» – Порошенко, для якого, за його словами, «брудні інтриги – звичайна справа». І це правда, але сліди від плювків та бруду і осіли на новому костюмчику Зеленського, святкового, повторюю, перемогу.
По-друге, щось відчуваючи щодо європейського непостійності і «втоми Європи від України», Зеленський не залишає надій стати «улюбленою дружиною» в США. І там під час візиту до Вашингтона в серпні-вересні цього року вирішити одне з найболючіших українських питань – газовий. Тобто долю «української труби», яка може позбутися транзитного російського газу і 3 млрд. дол. Щорічно до держбюджету із-за будівництва газопроводу «Північний потік-2» («СП-2») по дну Балтики. Зеленський заявив, що буде просити свого американського колегу (звучить-то як смішно!) Дональда Трампа допомогти зупинити будівництво «СП-2».
Цієї ж риторикою славився і Порошенка. І «втомлена» Європа практично одностайно, за винятком Польщі і нарваною Прибалтики розраховують на американську допомогу, посилала його. Особливо Німеччина, утримує в Європі своє економічне лідерство у тому числі і на дешевому (у порівнянні зі скрапленим американським) російському газом. Про неможливість зупинити «СП-2» Зеленському попередньо розповідала канцлер Німеччини а Ангела Меркель. Причому так, що її трясло від «українського вискочки», коли той приперся вже в ранзі президента. Але «Вова Зе» нічого не зрозумів і, що твій обдовбаний Порошенко, напирає на «загрозу залежності Європи від Росії». І йому все ще роз’яснив вже міністр економіки ФРН Петер Альтмайер через німецький таблоїд «Bild»: «Ми не робимо себе залежними від Російської Федерації. Мова йде про скорочення маршрутів постачання і формуванні нових структур поставки, тому що в майбутньому наша потреба в газі значно зросте». Але Зеленський рветься в Вашингтон і не бажає розуміти, що там від нього, на жаль, чекають лише того, щоб він не заважав Трампу «рвати Джо Байдена». І до газових проблем тут має відношення хіба що мимовільне газоиспускание фігурантів у цьому захоплюючому процесі вже внутрішньо американської гризні.
І нарешті, по-третє, Зеленський, як і його попередник Порошенко розганяючи русофобську істерію і психоз, прорахувався і виставив себе душителем не тільки душителем свободи слова, але і слабким безвольною людиною, якій може диктувати свою волю будь-який збройний пройдисвіт і авантюрист. Мнящий себе «рятівником неньки». Я маю на увазі, звичайно ж, ультиматум лідера партії «Національний корпус» і руху «Азов» Андрія Білецького президенту Зеленському в 24 години скасувати телеміст Україна (канал) – Росія (канал Росія 24»). І Зеленський виступив проти телемосту. Але головне навіть не те, що і Зеленський підкреслив, що упоротые радикали — неонацисти і неофашисти – це таємна опора влади і що влада теж приховано виконує всі неонацистські установки в своїй політиці під виглядом «демократії». Це-то якраз давно відомо. Це фішка Порошенко, яку, схоже, з радістю успадкував і Зеленський. Для свободи слова в Україні для долі журналістів важливо інше: Зеленський, як і Порошенко, навіть не став захищати їх від радикалів усією силою держави. Навіть не намагався це зробити! Тобто радикали, затыкающие роти медійниками кулями і бітами, «коктейлями Молотова» і погромами редакцій, для Зеленського теж важливі, щоб мінімізувати критику в свою адресу. Нічого нового! Все, повторюю, як при Порошенко, який трощив і залякував, саджав у в’язниці і виганяв з країни журналістів, закривав і перекуповували ЗМІ з видимим задоволенням. З цього скорботного «прейскуранта для свободи слова по-українськи» журналістам «NewsOne» і таким провідним скасованого телемосту з Росією загрожує в’язниця доя 15 років за статтею держзрада. Генпрокуратура на чолі з товаришем по чарці Порошенко Юрієм Луценком і при Зеленском штампує саме це звинувачення. А «Зе-команда» тільки радіє і пропонує взагалі називати Росію «Московією» і таким чином «вирішити проблему».
Ось, власне, На даному етапі все. Багато хто в Україні і за її межами ще вірять в Зеленського і закликають утримувати критичну швидкість на його адресу: мовляв, дайте йому хоч символічні 100 днів поправити, а далі видно буде. А що далі? Свої символи владарювання Зеленський демонструє вже зараз. І не даремно ж рейтинг його «Слуги народу» падає, а рейтинг практично загнаного під плінтус порохоботского ПЕСа (партії «Європейська солідарність») зростає. ПЕС вже на третьому місці. І ото буде номер, коли в майбутньої Верховної Ради вони створять правлячу коаліцію – «Слуга народу» і ПЕС, «Порошенко-лайт» і справжній «Порошенко-стронг». Ось це буде реванш так реванш, за який, так вже виходить, і проголосувало більше 73% електорату, перетвореного на «лохторат» і «біомасу». А коли націю звично поставлять в позу, то Зеленському залишиться лише знайти «свою» Геращенко, щоб падала перед ним на коліна. А може, і стара зійде вона в цій справі ще о-го-го, третього президента «підгортає», якщо згадати Віктора Ющенка!
І краще, звичайно, не згадувати. Але не виходить, бо деякі специ вже порівнюють Зеленського навіть не з Порошенком, а саме з Ющенком: мовляв, такий же безглуздий і марний базіка. Ось в цьому випадку Порошенко і буде керувати Україною далі. Під ширмою Зеленського. І якщо так стояло завдання «очищення української влади», то вона майже виконана.
Thanks!
Our editors are notified.