Попередні підсумки операції турецьких військ у північній Сирії можна вже підвести. Стало очевидним, що і військові, і політичні цілі Анкари як мінімум не виправдалися. А найбільшим розчаруванням Ердогана повинен стати той факт, що в підсумку в головному виграші опинився його противник – Башар Асад. Як таке сталося?
Турки спочатку поставили собі завдання зайняти глибину 30 кілометрів, а далі зачищати цю територію. Судячи з усього, вони збиралися ганяти курдів за тридцятикілометровій зоні нескінченно довго, але вже зараз зрозуміло, що багато пішло не так. Політична мета операції – створення санітарної зони вздовж турецько-сирійського кордону – вже недосяжна.
З тактичної точки зору турецькі війська ніяких надмірностей не демонструють. Турки просуваються там, де їм дають це зробити після артилерійських обстрілів і авіаударів, і зупиняються там, де вони потрапляють в засідки. Періодично турки навіть вплутуються у вуличні бої, де курди одержують локальне перевагу з-за знання місцевості.
У Рас-ель-Айне вуличні бої йдуть вже четвертий день з перемінним успіхом при переважній перевазі турків в техніці і спорядженні. У Телль-Абъяда курди намагаються навіть контратакувати. Крім того, значний обсяг поставлених перед турками завдань виконується не регулярною армією Анкари, а парамилитарными підрозділами з колишньої «опозиції» – Сирійської народною армією (СНУ), наприклад.
Швидке втеча американців зі всіх своїх базових позицій у Манбиджа і Кобани призвело також до швидкого просування сирійських урядових частин за підтримки російської групи. Якщо сирійська армія протягом доби вийде до Кобани і Камишли (а російські патрулі там вже з’явилися), то суцільної зони безпеки вздовж кордону у турків створити вже не вийде. З’єднати район Телль-Абъяда з Джераблусом теж не вийде. Дамаск ж без бою отримує контроль над двома великими відрізками кордону з Туреччиною при збереженні там курдського населення. Натомість турки отримують контроль над сільськими районами далі на схід, що навряд чи можна вважати рівноцінним обміном.
Щоб уникнути такого розвитку подій далі на схід, в районі Хасекі активізувалися протурецькі частині СНУ, раніше стояли резервом у глибині сирійської території. Зараз вони рушили вздовж траси М4, де починають обладнати блокпости. Таким чином, саме траса М4 стане чимось на зразок тимчасової «кордону» санітарної зони, а курди, які опинилися між нею і турецької кордоном, повинні приготуватися до радикальної зміни способу життя. Урядові війська туди дотягнутися не можуть.
Якщо з військової точки зору все це не представляє особливого інтересу, то з політичної має далекосяжні наслідки. Коли б туркам удалося зафіксувати за собою 30-кілометрову зону і зачистити там все курдоговорящее, то вони могли б дозволити собі залишитися там надовго. А це, в свою чергу, сильно підірвало б можливості подальшого мирного врегулювання в Сирії.
Тепер же перебування турецьких військ на сирійській території можна переговорним шляхом обмежити по часу або з поставленим завданням, а потім вимагати їх виведення звідти. Турки в теорії можуть залишити за собою кілька військових баз або опорних пунктів, але ні про яку фактичної окупації частини сирійської території мови бути не може.
Крім того, урядові війська поступово і без бою просуваються на східний берег Євфрату від вже зайнятої Ракки. Півтора–два роки тому за підтримки американців курди радісно відкусили велику територію, що виходить за межі їх природного ареалу проживання, з арабським і бедуїнським населенням, включаючи зруйновану в пил американськими ракетами Ракку. Тоді на піку свого успіху та братання з американцями курди розраховували надалі торгуватися з Дамаском саме цією територією, розселятися на якій вони всерйоз не збиралися.
Крім того, володіння частиною провінції Ракка і Дейр-ез-Зор давало їм можливість говорити вже не про моноетнічних, чисто курдських частинах, а називати себе курдська-арабської армією, що перетворювало їх у політичну, а не узкоэтническую силу. В реальності ж до складу курдських формувань влилися кілька ополчень бедуїнських племен, у яких не склалися стосунки з ИГИЛ*.
Позиція племен залежить від позиції вождів, а ті практично завжди займають сторону переможця. Так що «курдська-арабської коаліції» скоро прийде кінець, і курди повернуться до того стану, в якому перебували до початку «прекрасної дружби» з США: узкоэтническое збройний рух, схильна змінювати партнерів, і стратегічно незріле для самостійної політичної гри. При всій повазі, курдам так і не вдалося подорослішати, і вони зафіксувалися на рівні вічних героїчних партизанів з родоплемінним устроєм життя. Так не тільки незалежності не досягти, бо все втратити можна.
Іншими словами, на кінець тижня турецької операції в північній Сирії її підсумки вже в цілому зрозумілі. У військовому плані вона вдалася лише частково. Турецькі війська ведуть себе так, ніби з 1945 року нічого не змінилося, крім далекобійності і скорострільності артилерії. Навіть сирійські урядові війська вже відмовилися від прямолінійної тактики в тому випадку, якщо немає достовірних даних про боєздатності противника. Турки ж вважають курдів культурою вищих мавп, з якою можна впоратися одним наскоком.
Швидше за все це був спочатку тактичний прорахунок, або стратегічна самовпевненість. Анкара могла взагалі не розраховувати, що почнеться швидке переміщення розташованих в околицях військ і майже миттєва зміна політичної орієнтації деякими гравцями. Реджеп Ердоган повірив своїм генералам, які обіцяли бліцкриг до Євфрату за пару днів. Коли в регіоні діють настільки різновекторні і різновеликі сили, розраховувати на однозначне розвиток подій взагалі не можна. Але дехто це робить у силу надмірної «історичності» мислення.
У підсумку курди будуть поступово втрачати політичну суб’єктність на майбутніх переговорах у рамках конституційного зборів Сирії, яку їм гарантували американці, підтримуючи зайві «завоювання» на східному березі Євфрату. А Анкарі доведеться переглянути саму систему створення санітарного контролю, яка спочатку виглядала для турків дуже перспективно.
В безумовному виграші Дамаск, без бою отримує величезну територію, яку за інших рівних повернути під урядовий контроль було б дуже складно.
Ситуація в Сирії з самого початку війни виглядала як набір безлічі етнічних, релігійних і політичних суперечностей, вирішити які одним ударом або однією серією переговорів було неможливо. Деякі з них виглядали в принципі нерозв’язними, як, наприклад, безпека шиїтського населення або статус тих самих курдів. Тепер же навіть курдське питання поступово знімається, що може дозволити вести з горцями хоч якісь переговори про їх майбутній статус у складі єдиної Сирії, причому з позиції сили. І сила ця не каральна (а раніше тиск Дамаска на курдів розглядалося тільки в дихотомії гнобителі/борці за свободу), а захисна: урядова армія тепер реально рятує курдське населення від турків, до сентиментів не схильним.
І якщо раніше «демократично» налаштована громадськість критикувала мухабарат і шабиху за те, що вони надмірно жорстко фільтрують населення звільнених від джихадистів районів, то тепер турецькі облави кілька скорегують цей погляд. Щоб зняти інформаційний тиск на Дамаск за зачисток звільнених районів, туди навіть довелося вводити російську військову поліцію. Турки на таке не підуть, і через тиждень-другий ми будемо насолоджуватися криками західної прогресивної громадськості про звірства турецької вояччини в 30-кілометровій зоні.
Анкара зараз, як це не парадоксально, знову зацікавлена у відновленні дипломатичних відносин з Дамаском, щоб спробувати інституційно зафіксувати своє перебування в 30-кілометровій зоні. Нинішні контакти через розвідку ефективні, але не мають юридичної сили. Треба все-таки пам’ятати, що Анкара при всій її емоційності так само, як і багато інших, намагається вирішити для себе проблему стратегічно, а не просто щось зробити в цей день.
Позбавити внутрішні райони Туреччини від набігів бойовиків Робочої партії Курдистану можна, тільки стабілізувавши ситуацію на тривалий термін, а не разово відкусивши від Сирії частина гірського хребта з моноетнічним ворожим населенням. Хочеться думати, що в Анкарі це розуміють.
__________________________
* Організація, стосовно якої судом прийнято набрало законної сили рішення про ліквідацію або заборону діяльності з підстав, передбачених ФЗ “ПРО протидію екстремістської діяльності”
Thanks!
Our editors are notified.