Герої дарують нам надію, змушуючи поглянути на події іншими очима і згадати про те, що у світі все ще є щось хороше. Але як відомо, те, що для однієї людини добре, для іншого – погано. Так само йдуть справи і з відомими особистостями, що увійшли в історію як герої, які залишили після себе великий, але дуже суперечливий слід.
1. Че Гевара
Ернесто Че Гевара. Фото: nevsedoma.com.ua.
Че Гевара був видною комуністичної фігурою в Кубинській революції (1956-59), який згодом став партизанським лідером в Південній Америці. Страчений болівійської армії в 1967 році, він вважався героєм-мучеником поколіннями лівих у всьому світі. Образ Гевари залишається переважаючим символом лівого радикалізму і антиімперіалізму. І незважаючи на те, що у багатьох хипстерских колах його образ виступав за антиматериализм і «проти людини», було досить багато вагомих причин, які не влаштовували більшість людей, які жили під його початком. Ось і виходить, що для одних він був героєм, а інших – ворогом народу.
2. Гай Фокс
Порохова змова і ніч Гая Фокса. Фото: google.com.
Історія Гая Фокса сходить до 1605 року, коли група католицьких екстремістів планувала вбити короля Якова I і посадити на престол католицького монарха. Гай Фокс був одним з тих, кому доручили охороняти вибухівку, закладену під палатою лордів. Але по волі випадку і зради з боку одного із змовників чоловік був виявлений і заарештований при спробі підпалити порохові бочки. У підсумку, змову було викрито і життя короля більше нічого не загрожувало. Щоб відзначити той факт, що їх король пережив спробу вбити його, люди запалили вогнища по всьому Лондону. А через пару місяців після інциденту було прийнято рішення зробити 5 листопада державним святом, отримав назву Ніч Гая Фокса, або Ніч багать і феєрверків.
Гай Фокс. Фото: mirtayn.ru.
3. Маргарет Тетчер
Залізна леді. Фото: google.ru.
Маргарет Тетчер (1925-2013) – перша жінка-прем’єр-міністр Сполученого Королівства, працювала з 1979 по 1990 роки. За час свого перебування на цій посаді вона зменшила вплив профспілок, приватизувала деякі галузі, скоротила суспільні вигоди та змінила умови політичного життя. Вона, як і її друг і ідеологічний союзник, президент США Рональд Рейган вела дебати, за що і отримала прізвисько «Залізна леді». До всього іншого, в свій час Маргарет виступила проти радянського комунізму і вела війну за контроль над Фолклендскими островами. Тетчер, довгий час служила прем’єр-міністром Великобританії у ХХ столітті, врешті-решт була змушена піти у відставку. І незважаючи на те, що багато вихваляють її як жінку-лідера, добившуюся успіху на політичному поприщі, інші ж говорять про те, що за її плечима ціла низка злочинів різного роду, в тому числі і військового характеру.
Маргарет Тетчер. Фото: crimea.kp.ru.
4. Уїнстон Черчілль
Уїнстон Черчілль. Фото: e-mba.ru.
Вінстон Черчілль був одним з найвідоміших, а деякі говорять, що одним з найвидатніших державних діячів ХХ століття. Хоча він народився у привілейованій життя, він присвятив себе державній службі. Його спадщина складний: він був ідеалістом і прагматиком, оратором і солдатом, прихильником прогресивних соціальних реформ і непримиренним элитаристом, а також захисником демократії, особливо під час Другої світової війни і згасаючої імперії Великобританії. Але багато людей у Великобританії та інших країнах вважають, що Уїнстон Черчілль, часто розглядається як великий визволитель, мав погляди на такі речі, як євгеніка, що дуже мало відрізнялися від його німецьких колег. Крім того, майже голодуючий континент Індії дійсно зміцнив його позицію антигероя, зробивши ідола однієї країни ненависником іншого.
5. Пітер Пен
Джордж, Джек і прототип Пітера Пена – Пітер Ллуэлин Дэвисы. Фото: volshebnayakofeinya.blogspot.com.
Ще один вельми суперечливий герой – Пітер Пен, був насправді не так нешкідливий, як про нього писали, а його прототипом був реальний чоловік. Безсумнівно, історія про Пітера Пена, хлопчика, який не виріс, стала класичною казкою, і навіть через століття Пітер Пен не проявляє жодних ознак старіння. Історія стала типовою частиною популярної культури, з’являючись на сцені, на телебаченні і в кіно. Шотландський письменник і драматург Дж. М. Баррі придумав персонажа Пітера Пена для свого роману 1902 року «Маленька біла пташка», коли він вперше з’явився у розділі під назвою «Пітер Пен в Кенсінгтонських садах». Незабаром історія вийшла на сцену, і після її успіху Баррі написав повний роман «Пітер і Венді» в 1911 році. І незважаючи на те, що цей на перший погляд миролюбний персонаж викликав у багатьох читачів і глядачів море позитивних емоцій, тим не менше, серед його вчинків є такі речі, які досі не вкладаються у декого в голові, бо для більшості досі так і залишається загадкою, навіщо ж хлопчик відрізав капітана Гака руку і згодував її крокодилу, рівним рахунком, як і той факт, що Пен навмисно викрав групу дітей, нібито під приводом показати їм інші світи. Так що ж насправді було героїчного в його вчинках? Залишається загадкою й донині.
Майкл, одягнений як Пітер Пен, Джеймса Баррі, що зображують Капітана Гака. Серпень 1906 року. Фото: volshebnayakofeinya.blogspot.com.
6. Гай Юлій Цезар
Легендарний Римський імператор і полководець. Фото: ruspekh.ru.
Гай Юлій Цезар, один з найбільших військових лідерів світу, народився в сенатській патриціанської сім’ї і був племінником іншого знаменитого римського полководця Маріуса. Після смерті Маріуса і повстання Сулли життя Цезаря була під загрозою, але на початку 60-х років до н. е. він почав свою успішну політичну і військову кар’єру. Швидко піднявшись, він успішно провів кампанію за консульство у 60 р. до н. е. і уклав угоду з двома провідними фігурами Риму – Помпеєм Великим і Крассом. Разом вони стали відомі як Перший Тріумвірат і контролювали Рим у 50-х роках до нашої ери, поки Цезар і Помпей після смерті Красса не вступили у війну один з одним у 49 році до нашої ери.
Вбивство Цезаря. Фото: historiosophy.ru.
Але перш, ніж вступити на стежку війни, державний діяч і полководець Юлій Цезар (100-44 рр. до н. е.) розширив римські кордони через серію боїв по всій Європі, за що і поплатився ціною власного життя через змови в Сенаті і зради кращого друга. Юлія Цезаря часто згадують як одного з найвидатніших військових розумів в історії, і йому приписують заснування Римської імперії. До всього іншого він був блискучим і харизматичним командиром, який робив багато речей виключно з власних інтересів. Цезар в основному ігнорував Сенат і римське право, досягаючи поставлених перед собою цілей за допомогою надмірної сили. І тоді він був зарізаний. Досить сказати, що Юлій примудрився породити свою справедливу частку протиріч.
7. Кім Чен Ин
Кім Чен Ин. Фото: ntv.ru.
Зрозуміло, неможливо було не згадати і про північнокорейському президента Кім Чен Ине, який у рідній країні – і цар, і бог, і самий справжній рятівник людей, а за її межами – він в основному мем, що викликає безліч різних суперечок і протиріч. І якщо вірити деяким іноземним джерелам, то перші роки правління Кіма характеризувалися безжальної консолідацією влади і різким прискоренням програми створення ядерної зброї у Північній Кореї. У грудні 2013 року Кім стратив свого дядька Чан Сон Тхека, сказавши, що він «вилучив мерзота» з КВП. Чан був членом внутрішнього кола Кім Чен Іра і служив віртуальним регентом для молодшого Кіма після смерті його батька. Кара Чана також ознаменувала розрив з Пекіном, оскільки він довгий час був прихильником більш тісних зв’язків з Китаєм. Хоча Сон був високопоставленим чиновником, якого Кім позбавив життя, перебіжчики і служби розвідки Південної Кореї повідомили, що людей, які були незадоволені режимом нового правителя, стратили на регулярній основі. Але з іншого боку, якщо вірити інших джерел, то в кількох випадках особи, які, за повідомленнями, були вбиті неймовірно жахливим чином, з’явилися кілька років тому. І зовсім не дивно, що такі випадки наочно продемонстрували, наскільки важко отримати точну інформацію про події в Північній Кореї. Ось і виходить, що чужа країна, як і душа – ті ще загадка.
Для одних – цар і бог, а для інших – мем. Фото: tv.ru
8. Генрі Кіссінджер
Генрі Кіссінджер. Фото: crimea.kp.ru.
Генрі Кіссінджер народився в Німеччині в 1923 році і уникнув нацистського режиму, ставши впливовим і суперечливим державним діячем США. Спочатку він став відомим професором Гарвардського університету і радником президентів Джона Ф. Кеннеді і Річарда Ніксона. Будучи радником з національної безпеки (1969-75 рр.) та державним секретарем (1973-77 рр.) Ніксона і Джеральда Форда, він вів переговори з договорами про озброєння з Радянським Союзом і отримав Нобелівську премію за припинення участі США у війні у В’єтнамі, спровокував недовге еру розрядки з Радянським Союзом і відкрив заморожені відносини з Китайською Народною Республікою і як держсекретар він вільно переміщався між столицями Ізраїлю, Єгипту та Сирії після війни на Близькому Сході 1973 року.
Майстер міжнародного порядку. Фото: tass.ru.
Покинувши свій пост кабінет, він очолив Національну двопартійну комісію по Центральній Америці і працював в Консультативній раді з зовнішньої розвідки. Дивний, але при цьому спритно вміє маніпулювати людьми, Генрі, прагнучи до влади і сприятливою розголосу, «виростив» чільних урядовців і впливових репортерів, ставши на якийсь час неймовірно популярним американським дипломатом і радником, який зумів прославитися своїм впливом на американську зовнішню політику.
9. Томас Вілсон
Борець за мир. Фото: golosarmenii.am.
Вілсон був 28-м президентом США. Більше, ніж будь-який інший президент до нього, він відповідав за збільшення американського участі у світових справах, і його ідеалістичне бачення призвело до створення Ліги Націй.
Томас Вілсон народився в Стонтоне, штат Вірджинія, 28 грудня 1856 року. Його батько був пресвітеріанським міністром. Вілсон виріс в Джорджії і Південній Кароліні на тлі громадянської війни в США. Він навчався в Прінстонському університеті, ненадовго став юристом, а потім поступив в університет Джона Хопкінса, де отримав докторський ступінь з історії та політології. Після успішної академічної кар’єри Вілсон став президентом Прінстонського університету, пропрацювавши там приблизно з 1902 по 1910 рік. Зусилля Томаса щодо реформування привернули його увагу, і демократи Нью-Джерсі попросили його балотуватися на пост губернатора в 1910 році. Саме ця «маленька» перемога поклала початок його політичної кар’єри. У 1912 році він балотувався в якості кандидата в президенти від Демократичної партії переміг.
28-й президент США. Фото: ruspekh.ru.
Внутрішня політика Вілсона включала в себе Закон про Федеральну резервну систему 1913 року, який забезпечує основу, яка раніше регулює банки США і грошову масу. Вілсон прагнув зберегти американський нейтралітет після початку Першої світової війни і був переобраний президентом в 1916 році під гаслом «Він врятував нас від війни». Але німецька політика необмеженої підводної війни, яка включала в себе затоплення американського судноплавства, призвела Вілсона до участі США у конфлікті в квітні 1917 року. У січні 1918 року у своїй основній мови в Конгресі Вілсон виклав свої Чотирнадцять пунктів, які, на його думку, повинні скласти основу мирних поселень в Європі. Він брав участь у версальських мирних переговорах, щоб підтримати цю програму, але укладені договори залишили його з гірким розчаруванням. Вілсон повернувся в США і розгорнув марну боротьбу за те, щоб домогтися ратифікації Сполученими Штатами Версальського договору та американської підтримки нової Ліги Націй. Він був удостоєний Нобелівської премії миру 1919 року за його зусилля по створенню ліги.
10. Ендрю Джексон
7-й президент США. Фото: twitter.com.
Ендрю Джексон був сьомим президентом США. Будучи американцем першого покоління і сином ірландських іммігрантів, він наполегливо працював, щоб просунутися в соціальному і політичному плані. Його дії під час війни 1812 року, особливо його переважна перемога над британськими військами в битві за Новий Орлеан в 1815 році і Війна біля струмка, зробили його національним героєм. Його іноді вважають першим сучасним президентом, розширює роль від простого керівника до активного представника народу, але його індійська політика видалення і небажання враховувати будь-які думки, крім його власного, кидають тінь на його репутацію. Так що, у кожної людини, як і в медалі, є своя зворотна сторона, і не завжди вона в очах оточуючих виглядає позитивно.
В продовження теми – 10 історичних особистостей, про статеву приналежність яких сперечаються і донині.
Thanks!
Our editors are notified.