Позавчора Володимир Зеленський здійснив свій перший у статусі візит президента України по регіонах. І це був Донбас, Луганська область, р. Щастя. Новий президент за словами його прес-служби знаходився всього в 400 м від позицій супротивника і цікавився побутом і настроями в армії. Він наголосив, що захищати Україну мають люди в нормальних умовах, які мають для цього все необхідне. Ще раз – ВСЕ НЕОБХІДНЕ.
І якщо замінити в цьому повідомленні прізвище Зеленського на прізвище Порошенка, то чим цей візит відрізняється від таких «відвідин» старого президента ще двомісячної давності. Так, загалом-то нічим.
Президент світу
Порошенко йшов у 2014 році на вибори, як президент світу, який в першу чергу обіцяв зайнятися саме вирішенням цього, на той момент самого болючого питання України. Він обіцяв, що вирішить його за кілька годин, днів, потім тижнів. Потім обіцянки припинилися, а почалися сумні військові будні. Паразитування на війні стало для тієї влади умовами виживання, а потім і питанням особистого збагачення.
І саме це, як ми побачили в березні-квітні, і згубило президента Порошенко.
Зеленський йшов на вибори в 2019 році, як президент світу, який готовий переступити через свої амбіції і готовий пожертвувати заради миру всім, навіть своїм майбутнім президентським постом, якщо це від нього потрібно. Він був готовий зустрітися з ким завгодно, навіть з чортом лисим», лише б гармати на Донбасі замовкли раз і назавжди.
«Доведеться говорити. Ну доведеться говорити. Ми хочемо, не хочемо, через себе, хоч з чортом лисим готовий домовитися, лише б не вмирав жодна людина. Я вважаю, що це хоча б перший крок – припинити стрілянину і розвивати свою країну».
(поки ще навіть не кандидат в президенти, Володимир Зеленський, грудень 2018-го).
В останній раз він говорив на інавгурації, а потім почалися сумні військові будні, візит на передову, і однозначне президентське «ні» у відповідь на питання про прямих контактах з Москвою або непідконтрольними республіками.
У підсумку, справа світу відкладена у «довгий ящик», через процедуру референдуму/опитування, а сам пан президент зайнявся більш важливими справами, такими як повернення українського громадянства екс-президенту Грузії Михайлу Саакашвілі.
До речі єдиній людині, що має на сьогодні, хай і невдалий, але досвід ведення прямої війни з Росією.
Так що ж сталося з Зеленським. Чому той ще швидше свого попередника забув про своє головне передвиборну обіцянку?
Країна перманентних виборів
На жаль, в 2019-20 роках Україна буде країною, що живе виключно питаннями виборів. І не тільки внутрішньоукраїнських. Президентські вибори швидко перетекли в парламентську кампанію, а потім, через рік відбудуться вибори місцеві. Так і в американських виборах 2020 року Україні відведена явно не остання роль. І Зеленський, якщо він не хоче втратити так важко завойовану владу, повинен постійно думати саме про це, а не про світ про Донбасі.
І він думає. Новий президент вже давно забув про свої обіцянки (так, давно, хоча пройшло всього кілька днів), про своє «самопожертву», а зосередив свою увагу на те, як би утримати і зміцнити свою владу над країною.
І саме цим шляхом і дотримуючись цієї ж «логікою» йшов п’ять років тому президент Порошенко, поступово задвигая питання світу на Донбасі спочатку на другий, а потім і на третій плани. Та й взагалі питання миру і війни, на його думку, повинні були вирішувати не Київ-Донецьк-Москва, а міжнародні «друзі» України.
А що президент Зеленський? Так рівно те ж саме. Тепер він вважає, що зустрічатися з Путіним один на один йому небезпечно, а для дотримання інтересів України в переговорах у склад Нормандського формату потрібно обов’язково ввести «кращих друзів» України – США і Великобританії. Ні, він із задоволенням встановить на Донбасі світ, але … тільки якщо «друзі», яким ця війна найвигідніше і які так багато зробили для її початку, будуть не проти.
А поки «друзі» будуть вирішувати, треба думати про те, як би зберегти ту саму владу, якої він ще не так давно був готовий пожертвувати. І для цього в першу чергу потрібно поїхати на фронт і переконатися, що «захисники України» ні в чому не потребують. Вірно Петро Олексійович? Вірніше, Володимир Олександрович…
Thanks!
Our editors are notified.