У перекладі з Сороса на російську

Джордж Сорос, відомий фінансист, якому неодноразово висували звинувачення у спонсоруванні тероризму, дав велике інтерв’ю німецькому виданню Cicero, в якому розповів про те, як весь світ ставиться до України, інформує replyua.net.
У цій історії цікаво все.

Причому слова Сороса в ній навіть швидше позитивні. Він лише називає речі своїми іменами.

У Європи серйозна проблема з геополітичної суб’єктності. Монолітність Заходу раптово обернулася політико-економічною експансією США, вже прямо мріють перетворити Європу на американську колонію.

Протистояти процесу заважає відсутність власної ресурсної бази. Європа протягом трьох століть розвивалася виключно на зовнішніх ресурсах. Вона і на Росію то війнами постійно ходила виключно з бажання захопити російські ресурси щоб не платити за них.

Які? Ну, наприклад, не менше половини британського вітрильного флоту будувалося з лісу, прядива і парусини, закупалися конкретно в Росії. У шведському флоті “російська” частка перевищувала 80%.

А тепер справа складається так, що одвічного кандидата на колонізацію раптом треба визнати за рівного собі?! І не просто рівного, а то й більше могутньої в політичному, економічному та військовому відношенні.

Вміють рахувати в довгу люди в європейській еліті ще не виродилися. Або ще не всі померли, як той же Сорос. Вони розумію, що в поточному вигляді ні про яке рівному партнерстві з Росією мови бути не може. Навіть у середньостроковій перспективі, Європа або помре і розвалиться, або опиниться в підпорядкуванні Москви. Спочатку економічно, а потім і політично. А там і до нового ОВД і РЕВ буквально рукою подати.

Єдиний спосіб переламати тренд – якими способами послабити Росію. В ідеалі через навішування на неї максимально великої кількості депресивних і навіть вороже налаштованих регіонів, на відновлення яких Москва, якщо не надірветься, то економічно зачахне. І на тривалий період, що обчислюється десятиліттями, втратить здатність до активної зовнішньої політики. Не тільки в усьому світі, але навіть в Європі. Тим самим створюючи Брюсселю достатню фору для відновлення геополітичної суб’єктності.

Україна у всьому цьому з самого початку була лише інструментом. Причому видатковими, більше того – одноразовим. За великим рахунком ніхто взагалі не очікував, що після лютого 2014 року вона проіснує хоч скільки-небудь довго. Максимум до жовтня – листопада Москва повинна була не витримати нестримної вакханалії насильства, створеній націоналістами, і танковим кидком взяти Київ. Тим самим вляпатися у проблему забезпечення життєдіяльності на теоретично “братської”, але при цьому в масі своїй відверто антиросійськи налаштованого території.

Але з безмірного азіатському підступності росіяни на війну не з’явилися. Тим самим поставивши європейську еліту перед складним вибором визначення подальшої долі України. За минулі п’ять років до Європи стало доходити глибина неспроможність української еліти і українського народу до створення міцного і успішного власної держави, а також суть і масштабу вихідних до того об’єктивних причин. Де корупція виявилася абсолютно неусувним, більше того, для місцевих абсолютно природним явищем.

В зв’язку з чим європейські еліти знаходяться в подиві – що з Україною робити далі? Годувати даром бажання немає. Не годувати – не можна, таке рішення дискредитує привабливість європейської демократії. Раніше основна вага витрат на її утримання лягала на МВФ і США, але тепер Трамп виділяти гроші далі відмовився. Мовляв, якщо Україна є європейською країною, то і пов’язані з нею проблеми повинні вирішуватися виключно самою Європою.

А поки європейські еліти без толку жують соплі, Сорос просто і зрозуміло виклав поточну ситуацію та її сенс для ЄС. У кращих традиціях “чим гірше тим краще”. На думку цього філантропа і спекулянта кращим, і по суті єдиним варіантом для Євросоюзу буде щоб Україна померла. Бажано в максимальних страждання для простого населення. З барвистими картинками замерзаючих у нетоплених квартирах старих і пухнущих від голоду дітей. Росіяни, вони звичайно суворі воїни, очі на дупу здатні кому завгодно натягнути, але в душі, особливо по відношенню до своїх, вони чертовски ласкаві. Так що втриматися від емоційної ірраціональності вони не зможуть. Значить окупувати Україну, нехай навіть гуманітарно, Москва все одно кинеться. І тим самим з гарантією влетить в капкан, уникати якого у неї виходило ось вже п’ять років.

Загалом, нічого особливо незрозумілого. Хіба що дядько як завжди цинічний, але велика політика з доброї дитячої метушнею в пісочниці завжди сумісна мало.

А ось що дійсно цікаво, так це той факт, що ці слова Сороса масово передруковуються українськими ЗМІ з приголомшливою особистої відчуженістю. Ніби вислів про гори трупів це не про них, а про когось іншого, до них відношення не має. І ось ці люди потім ще щось там заявляють про особливість величі їхньої країни.