Про сім’ю Юрія Гагаріна було написано у свій час чимало, але насправді живий інтерес викликав сам перший космонавт. Хоча доля його старшого брата Валентина і сестри Зої складалася дуже непросто. До окупації села фашистськими військами сім’я Гагаріних не встигла евакуюватися через хворобу батька, Валентин і Зоя опинилися серед тих, кого німці відправили на роботу до Німеччини.
Коли приходить біда
Зоя, Борис, Валентин і Юрій Гагаріни в дитинстві. / Фото: www.nkj.ru
Олексій Іванович Гагарін приніс в будинок звістка про початок війни і в той же день звалився від висипного тифу. Дружина Ганна Тимофіївна і старший син Валентин батька відвезли в лікарню, а коли він, знесилений, повернувся додому, німці були вже на підступах до села Клушино, де жила сім’я.
Сьорбнули Горя всі жителі окупованої смоленської села: мешканців нещадно виганяли з будинків, а на їх місця оселялись німецькі солдати. Валентину дісталося з самого першого дня: він доглядав за будинком рідного дядька, Павла Івановича, однак німці замкнули його в курнику і знущалися над 17-річним підлітком: били, змушували ловити курей, а у п’яному куражі навіть стріляли по пляшках, які Валентин тримав у руках.
Будинок Гагаріних. / Фото: www.nemaloknig.com
Вдалося звільнитися йому завдяки жалості німецького перекладача, піддався на прохання молодшого брата Юрія побачитися зі старшим. Так вони і пішли. Перший час Валентин ховався в землянці, де оселилася вся родина, після, коли перша частина пішла, а її місце зайняла нова, став допомагати рідним по господарству.
Батька змусили працювати на млині, мати вибивалася з сил, намагаючись нагодувати дітей і чоловіка. Але найстрашніше сталося вже в 1942 році, коли в землянку Гагаріних прийшов поліцай з місцевих і велів Валентину прийти на наступний ранок на площу: нібито всіх хлопців його віку відправляють чистити снігові замети в Гжатськ.
Сім’я Гагаріних. / Фото: www.оввакул.рф
Вже там, у дворі комендатури з’ясувалося, що відправляють їх у складі спеціальної частини супроводжувати якийсь обоз, що прямує до Німеччини. Відразу попередили: при спробі втечі сім’я, що залишилася в Клушино, буде негайно розстріляли. Через день після Валентина викрали в колоні дівчат і 15-річну Зою.
Ніколи не здаватися
Юрій Гагарін з батьками, братом і сестрою. / Фото: www.materinstvo.ru
Колона, в якій був Валентин, дійшла до Гжатськ, а там молодих людей посадили на вози, приставивши до кожному підлітку конвоїра. Валентина охороняв літній і дуже повний Йоганн, який з’їдав навіть той шматок хліба, що покладався його підопічному.
В дорозі навіть до викрадаються дійшли чутки про звільнення їх рідного села. Червона армія зайшла в Клушино в той день, коли Юрію Гагаріну виповнилося 9 років, 9 березня 1943 року.
Юрій Гагарін у дитинстві. / Фото: www.obshe.net
Саме тоді Валя прийняв рішення втекти. Одного разу вночі юнак скористався тим, що його конвоїр заснув після смачної вечері і, прихопивши рушницю, втік в ліс. Через кілька днів хлопець натрапив на радянську танкову частину, де й залишився в результаті служити, адже до того часу йому вже виповнилося 18 років.
Ганна Тимофіївна Гагаріна, мама. / Фото: www.itogi.ru, Генрієтта Перьян
А в першому ж листі, отриманому Валентином з отчого дому, він дізнався, що його сестричці Зої теж вдалося втекти і тепер вона служить ветеринаром в кавалерійської частини. Батько з гордістю писав, що йому самому надана честь служити в Червоній армії, правда, з-за інвалідності залишений був при госпіталі в Гжатськ.
Після звільнення Юрій і Борис Гагаріни вчилися в школі, а Зоя і Валентин повернулися в Клушино вже після закінчення Великої Вітчизняної війни.
Після війни
Валентин і Юрій Гагаріни. / Фото: www.bucharsky.ru
Після возз’єднання сім’ї час було важке, але для всіх щасливе. Гагаріни переїхали з Клушино в Гжатськ, де Олексій Іванович звів новий будинок. Зоя вийшла заміж, а в 1947 році народила дочку Тамару.
Борис, Аза — дружина Бориса, Валентин, Зоя, Антоніна — двоюрідна сестра Юрія, Тамара — племінниця, Олексій Іванович — батько Юрія. / Фото: www.itogi.ru Юрій Абрамочкин (РИА Новости)
Зоя Олексіївна після заміжжя носила прізвище Бруєвич і все життя працювала медичною сестрою в лікарні Гжатськ. А от її дочка, Тамара Дмитрівна, стала завідуючою відділом музею Юрія Гагаріна. До речі, місто Гжатськ в 1968 році був перейменований і тепер носить ім’я Гагарін, на честь першого космонавта.
Зоя і Юрій Гагаріни. / Фото: www.livejournal.com
Валентин Олексійович у повоєнні роки брався за будь-яку роботу. Був теслею і автомеханіком, служив шофером і слюсарем. Одружився і ростив трьох дочок, після оселився з родиною в Рязані, де був майстром і слюсарем-складальником на Рязанському радіозаводі. Рішення далося Валентину Гагаріну непросто, однак залучили його відкриваються перспективи: треба було думати про освіту доньок, та й самому вже здоров’я не дозволяло працювати шофером.
Юрій Гагарін з племінницею Тамарою. / Фото: www.itogi.ru
У 1985 році в видавництві «Молодий робітник» вийшла книга Валентина Гагаріна «Мій брат Юрій», в якій дуже детально була описала життя сім’ї Гагаріних до того самого моменту, як трапилася трагедія і Юрій Гагарін Загинув у березні 1968 року. А через рік після виходу книги, старший брат першого космонавта був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.
Відкриття меморіального музею першого космонавта в місті Гагарін. / Фото: www.itogi.ru Володимир Мусаэльян (ІТАР-ТАСС)
В 1973 році не стало батька Юрія Гагаріна – смерть сина дуже підкосила його і так не надто міцне здоров’я. У 1977 році пішов з життя молодший Гагарін – Борис, 1984 померла мама Ганна Тимофіївна. Зоя Олексіївна померла в 2004 році, а через два роки не стало й Валентина Олексійовича.
Вони могли б відзначити у 2017 році шістдесятиріччя спільного життя. Перший космонавт і його дружина, Юрій і Валентина Гагаріни. Щастя їх було яскравим, але дуже коротким. Неповних 10 років вони були чоловіком і дружиною. Але ось уже майже півстоліття вона продовжує любити, вірити і чекати. Точно знаючи, що його немає.
Thanks!
Our editors are notified.