Валентини Тализіної – 85: Що принесла в жертву успіху «актриса середніх здібностей»

22 січня виповнюється 85 років відомій актрисі театру і кіно, народної артистки РРФСР Валентини Тализіної. Вона зіграла понад 100 ролей у кіно, і багато фільми з її участю давно стали класикою радянського кіно. Але сама Тализіна вважає, що це її заслуга – на її думку, головною запорукою успіху є не талант, а праця, адже акторська професія – це не тільки лаври. Нерідко вона вимагає самозречення і таких жертв, на які жінки зазвичай не йдуть…

Актриса в молодості | Фото: kino-teatr.ru
Її часто називали артисткою «з народу», і так воно і було насправді. Валентина Тализіна народилася в 1935 р. в Омську. Коли їй було 5 років, батьки розлучилися, і вона поїхала з матір’ю в Білорусії, а з початком війни вирушила в евакуацію в Сибір. Про ті важкі часи пізніше вона згадувала: «Страшно було дуже… Ми виїхали з Барановичів, а на наступний день там розстріляли всіх дружин і дітей комісарів на головній площі міста. Ми дивом врятувалися, нас з мамою встигли евакуювати в Сибір до її сестри… Пам’ятаю, як в теплушках цілий місяць добиралися з Білорусії до Омська. По дорозі нас бомбили… Я пам’ятаю бомбування, пам’ятаю, як мама відвертала мені обличчя, щоб я не дивилася на трупи. У війну ми не голодували, у нас була корова і картопля, а це в ті роки шанс вижити. Взимку основна їжа – пельмені. Їх в Сибіру роблять багато і їдять всю довгу зиму. Багато фрукти, овочі я вперше спробувала, тільки коли приїхала в Москву».

Валентина Тализіна у фільмі *Людина, яка сумнівається*, 1963 | Фото: kino-teatr.ru
На її артистичні здібності першою звернула увагу її вчителька. Коли Валя вчилася в другому класі, вона часто запрошувала її до себе додому, кликала гостей, садила її на піч і просила читати казки Пушкіна. Це була її перша сцена і перші глядачі. Але тоді ж відбулося і перше розчарування. Коли хлопчаки з її класу дізналися про те, що вона часто буває у їх вчительки, вирішили, що вона ходить туди ябедничати, і жорстоко її побили. Цей перший урок – «не висовуйся!» – дівчинка запам’ятала надовго. Напевно, саме тому вона нікому не говорила про те, що мріє стати артисткою, і після школи вступила до сільгоспінституту на економічний факультет. А через 2 роки не витримала, забрала документи і вирушила до Москви поступати в театральний.

Кадр з фільму *Вас викликає Таймир*, 1970 | Фото: kino-teatr.ru
Тализіна не комплексувала з приводу того, що вона – провінціалка, адже такі, як вона, нерідко випереджали москвичів в завзятості, цілеспрямованості, працьовитості. За її словами, «провінція годувала і буде годувати Москву і духовно, і фізично». В ГІТІС її прийняли після першого ж туру. З перших днів у столиці Тализіна сподівалася тільки на себе і привчала себе до постійного праці. Саме це, а не якісь видатні здібності, вона і вважає секретом свого успіху: «Все-таки талант без праці – ніщо… Артист – це тільки праця. Я – актриса середніх здібностей… Я розумію, як важко далася мені Москва, моя професія, вся ця життя, всі ці режисери, які принижували, ображали мене… Найбільше це робили режисери кіно. Досі пам’ятаю, як це робив Фокін, коли я озвучувала головну героїню у фільмі «ТАСС уповноважений заявити». Він змушував мене робити по сорок дублів».

Народна артистка РРФСР Валентина Тализіна | Фото: kino-teatr.ru

Євген Євстигнєєв і Валентина Тализіна у фільмі *Зигзаг удачі*, 1968 | Фото: 7days.ru
Втім, з цими її словами багато не були згодні, і слова про знущання вважали перебільшенням. І колеги, і режисери визнавали талант Тализіної, хоча й називали її «незручною актрисою» з дуже важким характером. Сама вона так не вважає – списує це на свою прямоту, нетерпимість до хамства, невміння підлещуватися, звичку говорити все, що думає, і називати речі своїми іменами. Можливо, тому у неї завжди було небагато друзів.

Кадр з фільму *Старики-розбійники*, 1971 | Фото: 7days.ru

Кадр з фільму *Велика перерва*, 1973 | Фото: 7days.ru
Валентина Тализіна не гналася за образами романтичних героїнь і не боялася виглядати на екранах негарною. Перший успіх в кіно їй принесла роль малопривабливою общественницы Алевтини у фільмі Ельдара Рязанова «Зигзаг удачі». Ще тоді режисер заявив їй, що тепер вона просто приречена на комічних некрасивих героїнь. А інший режисер, Андрій Житинкін, говорив: «Це тільки здається, що Валентина Іларіонівна така народна, проста. Ні, вона тонко відчуває, тонко організована людина, знає толк і в хутрі, і в антикваріаті, і в прикрасах. Тільки всі свої знання приховує за іронією».

Валентина Тализіна у фільмі *Афоня*, 1975 | Фото: 7days.ru

Валентина Тализіна у фільмі *Портрет з дощем*, 1977 | Фото: kino-teatr.ru
За словом в кишеню Тализіна ніколи не лізла, і багато її колег побоювалися потрапити до неї на мову. Сама себе вона зіркою ніколи не вважала і часто іронізувала над молодими актрисами, після першого ж успіху страдавшими зірковою хворобою. Коли хтось з них дозволяв собі спізнюватися на репетицію або на знімальний майданчик, влаштовувати скандали і не вчити текст ролі, замінюючи його своєю «геніальною» імпровізацій, Тализіна пропонувала таких актрис називати не «зірка», а слово в риму на букву «п». А цими величинами у своїй професії актриса вважала своїх старших колег, з якими їй пощастило виступати на одній сцені, – Фаїну Раневську, Віру Марецька, Любов Орлову. Їх ставлення до мистецтва як до служіння і стало для неї орієнтиром.

Кадр з фільму *Про бідного гусара замовте слово*, 1980 | Фото: kino-teatr.ru

Валентина Тализіна у фільмі *Мій ніжно улюблений детектив*, 1986 | Фото: kino-teatr.ru
Актриса зізнавалася в тому, що друзів у неї було небагато, і тому, що на них потрібно час, а весь свій час вона віддавала професії. З тієї ж причини не склалася і її особисте життя. Одружена вона була лише один раз. Шлюб з художником Леонідом Непомнящим розпався через 12 років – чоловік зловживав алкоголем і не був їй вірний. Втім, і у Тализіної траплялися романи на знімальному майданчику, але вони були швидкоплинними і не привели до шлюбу.

Кадр з фільму *Приморський бульвар*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru
Однак Тализіна не скаржилася на долю, на її думку, саме самотність і допомогло їй зосередитися на улюбленій роботі і досягти в ній значних успіхів. «Взагалі з влюбленностями у мене повна жуть, дура була така. Закохувалася – не те слово. Це так заважало професії… Пам’ятаю, у мене був невеликий роман з оператором на одній з картин. Та краще б цього не було. Всі кудись пішло… Артистка з мене пішла – залишився тільки роман. Тут жорстко: або професія, або романи… Життя з її влюбленностями перешібает мистецтво», – говорила актриса.

Валентина Тализіна в серіалі *Сищики-5*, 2006 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Маруся. Важкі дорослі*, 2019 | Фото: kino-teatr.ru
Її ставлення до професії завжди було дуже серйозним, і це вона намагалася передати і своєї дочки, яка пішла по її стопах. Тализіна не щадила Ксенію, ніколи її не схвалювала, залишаючись її найсуворішим і правдивим критиком. Вони часто бурхливо з’ясовували стосунки, були довгі періоди нерозуміння. Але зараз дочка Тализіної їй вдячна за те, що вона допомогла стати справжнім професіоналом. Ксенія каже: «на Жаль, є у мами така риса: вона іноді говорить і не думає або говорить все, що думає. З-за цього багато на неї в образі. Але, можливо, якщо б вона себе так не поводила, то ніколи не стала б Тализіної».

Народна артистка РРФСР Валентина Тализіна | Фото: eg.ru
Жертви, принесені на вівтар акторській професії, часто бувають марними. І хоча Тализіна не шкодує про те, як склалася її творча доля, все ж нарікає: «Так, типаж у мене соціальний… Його зазвичай і експлуатували». Незважаючи на велику кількість зіграних ролей, глядачі пам’ятають її тільки за кількома фільмами. Але всі жертви вона вважає виправданими: «Адже для мене бути актрисою – більше, ніж професія. Це те, чого я присвятила все своє життя».

Народна артистка РРФСР Валентина Тализіна | Фото: kino.rambler.ru
Під час роботи в кіно у неї відбувалося чимало казусів: Валентина Тализіна про курйозні випадки на зйомках.