США зібралися перекроїти Казахстан за українським лекалами
Сполучені Штати готують неприємні сюрпризи для Росії в Казахстані та Середній Азії. З відповідним застереженням на своїй сторінці в Facebook виступив відомий казахстанський журналіст Ибраш Нусупбаев.
Побоювання автора, як він роз’яснює, пов’язані з особистістю нового посла США в Казахстані Вільяма Мозера, якого вважають фахівцем з «кольоровим революціям». Вірчу грамоту нинішній президент республіки Касим-Жомарт Токаєв прийняв від нього в кінці березня.
Як і передбачалося, зазначає Нусупбаев, з цим призначенням «Білий дім ” приступив до активної фази створення в країнах Середньої Азії пропагандистської інформаційної мережі для формування протестних настроїв серед громадян Казахстану і Середньої Азії».
Для цього, як він пише, «запрошують журналістів, готових пройти спецкурси в США з подальшою роботою у своїх країнах під керівництвом досвідчених американських кураторів».
Нагадаємо, у якості глави дипмісії США в Казахстані 57-річний Мозер (його кандидатуру запропонував президент Дональд Трамп) змінив Джорджа Кроля, який обіймав цю посаду з січня 2015 року, але у вересні 2018 покинув його. На дипслужбу новий посол 35 років — з 1984 року. Встиг попрацювати за цей час на Україні, Єгипті, Суринамі, Малі, Молдавії та інших країнах.
У Казахстані, до речі, не вперше, оскільки певний період своєї кар’єри був аташе з енергетичних та економічних питань в посольстві США в Казахстані.
Цілком собі традиційний представник сучасного американського політичного істеблішменту… Підтримує ЛГБТ-спільноту — в 2013 році, будучи послом в Молдові, навіть брав участь у першому в історії Кишинева гей-параді. Засуджує корупцію. А державний переворот на Україні вважає рухом «пригноблених народних мас до справжньої демократії».
Треба сказати, що інтерес до Казахстану в останні роки з боку США помітно посилився.
Як зауважує, наприклад, у своїй статті американський журналіст Мартін Бергер, Вашингтон вже домігся дозволу користуватися казахстанськими порти на Каспії для транзиту своїх вантажів, а нещодавно значно розширив і дипкорпус в республіці.
Тобто, у нового посла Мозера турбот буде вистачати. Враховуючи ще й те, що його прямий начальник, глава Держдепартаменту США Майк Помпео нещодавно прямо назвав Центральну Азію в числі регіонів, де Штати будуть підривати, як він висловився, «зловмисне вплив Росії». На ці цілі з бюджету передбачається вичинити понад 500 млн. доларів.
Але чи можливий в Казахстані антиросійський розворот за тим же сценарієм, що американці розіграли на Україні?
— Що стосується бажання, то американці, звичайно, будуть придушувати «зловмисну активність Росії», у тому числі і в Центральній Азії, — коментує ситуацію генеральний директор Інституту регіональних проблем, політолог Дмитро Журавльов. — От щодо результатів, виникають сумніви…
Навряд чи Казахстан зараз готовий до такого розвороту. Тому що зробити його можна двома варіантами.
Варіант перший — український. Я в нього не дуже вірю, оскільки рівень життя в Казахстані все-таки не такий високий, з одного боку, яким він був на Україні. Тобто, закликати до індивідуалізму, до протистояння диктаторської влади, це добре, коли у вас вже досить високий рівень життя.
Назарбаєв відійшов, але не так далеко відійшов. Казахстанська еліта, звичайно, не єдина, але і не розколота так, як на Україні на дві чіткі половини — Схід і Захід.
Тому я не вірю в те, що можна буде дезорганізувати сьогоднішній режим і замінити його іншим.
Інший варіант більш тривалий, але і більш ефективний — це поміняти знаки самої еліти, шлях «вестернізації». У кінцевому рахунку, Казахстан завжди говорив про багатовекторність зовнішньої політики. Адже питання не в тому, щоб скасувати якийсь вектор, а в тому, щоб зробити його більш значущим. А орієнтир на Великобританію в казахстанській еліті завжди був.
Інакше кажучи, можна просто зробити так, що орієнтир на Захід буде сильніше, ніж орієнтир на Схід. Це більш тонка робота, більш тривала. Вона натовпом на вулиці не створюється, але цілком здійсненна, що, власне, в Радянському Союзі й було.
Якщо на наше щастя американці (а Помпео — офіцер, командир танкового батальйону) підуть по першому шляху — ну, та Бог їм суддя. І, слава Богу, що при величезних ресурсах вони є такими ідіотами.
— Поясніть.
— Просто тоді вони зроблять східний вектор у Казахстані значно сильніше. Тому що еліта в цьому сенсі єдина і чудово розуміє, що її знесуть всю. А йти вони не збираються, значить, консолідуються.
Спроба дезорганізації в країні в результаті спрацює саме на посилення російського впливу, а не на ослаблення.
Ось якщо у них вистачить розуму піти більш тонким шляхом, тоді можливі проблеми. «Розвилка» — прозахідний вектор або просхідний, — вона завжди в Казахстані була. Але досі вибір визначався позицією Елбаси, який розумів, що без східного західний не спрацьовує.
Тепер же, коли він відходить від активної діяльності, «вестернізація» еліт казахстанських цілком можлива. Але, судячи з усього, американці йдуть першим шляхом.
— А самі ми, по-вашому, досить робимо для того, щоб перешкодити планам американців виховати ще одне покоління манкуртів — тепер вже в Казахстані? Той же Нусупбаев, наприклад, неодноразово попереджав, що в Казахстані «почався той же процес, що і на Україні в 90-х роках». З’являється все більше публікацій «викликають ненависть до радянської історії, до російської культури», активно мусується тема т. н. «голодомору».
— Я про це і кажу. На це — «вестернізацію» еліт і культури — потрібно років двадцять.
А нам, звичайно, треба якось активізувати нашу політику. Але з якої позиції?
Ми дуже частину розглядаємо країни СНД, як молодших братів. Ось з цієї позиції — куди, мовляв, вони від нас не дінуться? — краще знизити активність, вона нам шкоди. Так само як американська активність на шкоду американцям.
Ми ж на Україні на тій же самій позиції стояли, і тому там послом був колишній міністр соцзахисту (Михайло Зурабов — ред.), а не дипломат. Посол-бухгалтер на Україні був у нас багато років, тому що — «куди подінуться вони від нас?»
Коли ми дотримуємося цієї позиції, сусідам дуже хочеться відсунутися від нас — щоб довести, що вони нас не гірше.
От якщо ми будемо вести себе з ними так, як ми себе ведемо, наприклад, з Німеччиною, не забуваючи ні на хвилину, що Казахстан — незалежна держава (держава, в якому третина російське населення, що має з Росією дуже великі економічні, соціальні, історичні зв’язки, але незалежна держава), тоді ми їх не втратимо.
Але це не повинна бути активність «культурного старшого брата». Ми людей цим ображаємо, причому однаково і росіян і казахів.
— Як же ми повинні реагувати, коли з Росії там створюється образ ворога?
— У нас є ТРК «Світ». У нас є інформаційні ресурси всередині Казахстану. Ці майданчики необхідно використовувати.
Нещодавно один чиновник казахстанського посольства подарував мені книжку про те, як росіяни казахів гнобили. Вона дуже популярна в Казахстані. Причому, не переведена на казахський, а на російську.
Але треба ж своє щось робити…
Зауважте, що за «голодомору» в свій час Елбаси все сказав: «Голодомору казахського народу — не було. Була загальна трагедія росіян, казахів, українців в ході жорстокої колективізації».
— Але історію, на жаль, можна зіпсувати і переписати, що успішно втілюється в життя на тій же Україні…
— Правильно. Але для цього нам теж треба її писати. У них половина текстів російською — поки, принаймні, — хто заважає нам продавати наші книжки?
Адже американці теж не насильно свої тексти там впроваджують. Не за принципом «або ти купиш нашу книжку, або ми тебе розстріляємо».
Хто заважає проросійськи налаштованим журналістам публікуватися в Казахстані? Поки ще ніхто.
Інша справа, я ще раз кажу, не треба вставати в позу і розповідати сусідам, що вони «замурзані чучмеки», яких ми цивилизовали. А таке, знаєте, в експертному середовищі, коли спілкуєшся, відбувається дуже часто.
У нас до цих пір в цьому сенсі так. Ми внутрішньо, про себе, живемо все-таки в Радянському Союзі. У якомусь сенсі це зрозуміло і очевидно. Але ми не живемо вже в Радянському Союзі — це треба зрозуміти і прийняти.
Дозволю собі невеликий відступ… От є казахська історичний художній фільм про групу молодих казахів, які в 17-му (по-моєму) столітті борються проти навали завойовників — здається, це були маньчжури. І вони його дивляться. Історичні фільми, це приємно, зручно і не сильно мозок навантажують, я б так сказав. Але в результаті, який образ казаха і який маньчжура?
Чому б нам не зняти щось подібне. Розумієте, останній фільм про російсько-казахської дружбу був про акина Абая — це було в 1938 чи 1939 році.
— А як же однойменне кіно про подвиг 28 героїв-панфіловців? Його зняли у 2014-м.
— Так, звичайно. І це дуже важливо. Але це не зовсім тільки про них. Це те, що було з ними, але не в них. Хоча чудовий пам’ятник, між іншим, варто героям-панфиловцам в Алмати.
І ще один момент — вибачте за банальність — це поширення. Адже досі більшість у Казахстані дивляться кіно російською, не на казахському. Але яке? Американське… італійське… французьке… І наші нескінченні міліцейські бойовики, які зроблені за американськими лекалами, але без американських грошей.
— Виходить, ми тут наступаємо на ті ж граблі, що й раніше на Україні?
— Не до такої міри, звичайно. Противник поглупел теж. Але це ж не можна вічно розраховувати, що вони будуть робити дурниці.
Ну, дестабілізувати можна було Януковича на Україні, де ні один президент два строку не сидить. Але дестабілізувати Назарбаєва — це самогубна політика.
Він нікуди не пішов. Він відійшов тільки. Він там за рогом — варто…
— Так, власне, чого нам чекати в Казахстані, враховуючи таку активізацію американців?
— Чого чекати? Чекати різкого посилення інтелігентського бродіння і молодіжного бродіння, особливо, в Алмати — найбагатшому місті Казахстану.
Не вірю, що це перекинеться на провінцію. Хоча там та ж проблема: Москва — не Росія, Алмати — не Казахстан.
Є східні області — казахська Сибір, яка дуже соціально непроста. Але там, якщо щось і буде, то тільки на соціальному ґрунті.
Якщо американці зараз почнуть впроваджувати у голови казахів ліберальні ідеї, то це буде тільки в багатих регіонах. Після чого влада Казахстану це все подавлять. Вони — не українці, у них інше сприйняття дійсності.
Тому нам потрібно збільшувати максимально нашу культурну присутність у Казахстані — економічного у нас і так достатньо. А завдання казахських влади — зберегтися, вони з нею впораються.
Інше питання, що отримавши зараз по носі в Казахстані, американці перейдуть до більш тонких методів. Тоді буде погано. «Вестернізація» свідомості еліт повільно, але йде по всій Центральній Азії, в тому числі, і в Казахстані.
Thanks!
Our editors are notified.