Вітер змін

За три дні до другого туру виборів судді Окружного адміністративного суду відчули вітер змін. Цей вітерець вже явно дме у всіх високих кабінетах української влади, змушуючи чиновників масово скуповувати квитки на найближчі рейси в країни Європейського Союзу.

Деякі направляються в Південну Америку. Зрозуміло, з чисто туристичною метою. Ознайомитися з місцевими пам’ятками. Подивитися на улюблених мавпочок дона Педро. І свіжі соціологічні рейтинги, опубліковані сьогодні компанією з цинічною назвою «Рейтинг», лише посилюють тягу до зміни місць серед службовців категорій «А» і «Б».

Ах так, судді. Вони першими відчули на собі наближення урагану з ласкавим ім’ям «Беня». Це в Штатах різні атмосферні непорозуміння називають жіночими іменами. У нас все по-іншому. Після ретельного вивчення позову Ігоря Коломойського з приводу націоналізації його улюбленого дітища – «Приват-банку» служителі Феміди дійшли наступного висновку: Ігоря Валерійовича нахабно, цинічно кинули з порушенням усіх мислимих і немислимих норм національного і міжнародного законодавства. Процес відчуження «дітища» відбулася з грубим порушенням законів і нехтуванням норм ділової етики. Комусь може здатися дивним, що тільки зараз Окружний суд раптом зрозумів, що Петро Порошенко фактично вкрав священну власність дніпропетровського олігарха. Насправді усе цілком логічно й обгрунтовано. Буквально вчора Ігор Валерійович дав велике інтерв’ю журналістам «Радіо «Свобода». Він їх, в принципі, і за людей не вважає, але для приколу погодився поговорити. Так, Коломойський збирається повернутися на Україну відразу після другого туру. Щоб відсвяткувати, як годиться, день народження вождя світового пролетаріату. Ніяких претензій до незаконної приватизації «Приват-банку» він не має. Однак свої нестерпні моральні страждання оцінює в скромну суму – приблизно два мільярди доларів.

Рішення Окружного адміністративного суду, яке, в принципі, очікувалося в травні, лише підтвердило обґрунтованість претензій Ігоря Коломойського. Судова система, реформована до заснування Петром Порошенком, продемонструвала свою гнучкість і ефективність. Справедливість перемогла ще до початку дебатів претендентів на пост президента. Втім, кому вони вже цікаві?

Петро Олексійович попереджав під час одного зі своїх численних походів на телеефір (у нього з’явилася звичка вриватися в студію без попередження), що денаціоналізація «Приват-банку» – це прямий шлях до дефолту і розриву відносин з МВФ. І ми отримуємо виключно цікаву можливість переконатися в точності його прогнозів.

Рішенням Окружного суду, який наповнив свої вітрила вітром змін, Кабмін і Національний банк були визнані мерзенними рейдерами. Почалася невелика, абсолютно контрольована паніка. Першим виступив із заявою Національний банк. Оскільки все правління НБУ на чолі з головою раптом різко возжелало ознайомитися з визначними пам’ятками європейських країн, відбивати атаку довелося якомусь лівому клерку з юридичного департаменту Нацбанку. Віктор Григорчук заявив, що центральний банк нації не згоден з рішенням суду на користь Коломойського і буде скаржитися. У всі інстанції, включаючи Раду національної безпеки і оборони, а також Кабінет міністрів. Реакції уряду Гройсмана поки не послідувало. Мудрий Гройсман вже відправив своїх емісарів в затишний ізраїльський офіс Коломойського. Там вони зустрілися з емісарами Петра Олексійовича, сухо розкланялися і зробили вигляд, що зайшли в гості зовсім випадково. Чисто поласувати мацою. Не більше того. Судячи з усього, якихось домовленостей з представниками Порошенко поки досягнуто не було. А от щодо Гройсмана не впевнений. У нього приголомшливе почуття такту. Іншими словами, знає, куди і коли бігти. Дуже, повторюся, тактовна людина.

Ясна річ, що повернення «Привату» первинному власникові стало топовою темою всіх українських медіа. Насамперед тому, що питання – а хто переможе в другому турі виборів? – став надто старомодним. Буквально на очах у публіки починається той самий «кремлівський реванш», про який стільки говорив Петро Олексійович. Правда, обличчям «реваншу» став як завжди єхидно посміхаючись кінцевий бенефіціар нового президента, але це, погодьтеся, дрібниці. Фінансисти запанікували. «Приват» є найбільшим системним банком великої європейської нації, і якщо він навернеться – а хто у цьому, власне кажучи, сумнівається? – наслідки будуть дуже і дуже запам’ятовуються.

Рішення Окружного суду – це ще квіточки. Повернення Коломойського є сигналом для цілого ряду інших, дуже цікавих і повчальних процесів. Повним ходом йде робота по порушенню прекрасних у своїй завершеності кримінальних справ проти найближчого оточення майже колишнього президента: Ігоря Кононенка, Макара Пасенюка (особистий банкір Порошенко), Валерії Гонтарєвої і інших абсолютно гідних людей. З метою забезпечення невідворотності процесу в країну був доставлений живої і тому дуже цінний свідок – екс-депутат Дмитро Крючков. Він довгий час переховувався в Німеччині, а перед виборами раптом зрозумів: його місія – садити друзів Порошенко. Мова йде про мільярди, які випадково опинилися в кишені Петра Олексійовича і його оточення. Всі дуже серйозно. Тому генеральний прокурор Юрій Луценко отримав вкрай серйозне завдання: вчепитися зубами в своє крісло і відбивати Петра Порошенка від нападок Коломойського. А у Луценка були великі плани на майбутнє. Швидко злиняти з ГПУ на початку травня, закорешиться з Віталіком Кличко і створити новий парламентський проект з умовною назвою «Два дебіла». Але, по всій видимості, на нього у Порошенка велику валізу різних папірців неприємного змісту. Чи вдасться Луценко відмазати свого майже колишнього начальника? Питання дуже важливе. Зрозумійте правильно: Ігор Валерійович зовсім не кровожерливий монстр. У нього немає завдання розорити Петра Олексійовича і пустити по світу без нижньої білизни. Просто дехто повів себе неправильно, тому треба сідати і домовлятися. Причому одна з сторін переговорів може сісти надовго, і це, поза всяким сумнівом, сприяє конструктиву у справі досягнення взаємоприйнятного компромісу.

Окружний адмінсуд продемонстрував, що вітер змін любить допитливих і тямущих. Навіщо кудись тікати? Треба сідати і домовлятися. Так вчить Ігор Коломойський.

Источник