Зараз, коли відомо, що новий президент України Володимир Зеленський не тільки живий, але і вступить на посаду 20 травня 2019 року, як і раніше, головним залишається питання: а як і з ким він буде працювати? Адже порохоботы не збираються здаватися.
Так само як і інші, хто не проти приборкати людини, за якого проголосували понад 73% українців. Вони їм небезпечний тим, що цілком може безпосередньо звернутися до народу і навіть при мінімальній організаційної допомоги всіх цих «анти-Зе» винесуть вперед ногами. І, може бути, навіть на вилах, чого, якщо чесно, бажає кожен нормальний і адекватний українець будь-якої національності. Бо стільки гидот, скільки принесла за 5 років порохоботская влада, нещасній Україні робив тільки Адольф Гітлер у союзі зі Степаном Бандерою, що політичні «онуки» і спадкоємці знову паскудять в країні по-чорному.
І ось в цій ситуації, коли близькі до Порошенка його холуї і помічники вже побігли від нього, як від зачумленого, єдиним організованим осередком опору можливим змінам залишається Верховна Рада України, до країв наповнена порохоботской, якщо можна так сказати максимально точно, парубиевщиной. На чолі з дипломованим недоумкуватих з дитинства спікером Андрієм Парубієм всі ці комбати-карателі Донбасу і активісти-соросята, ветерани АТО і громадські діячі, олігархічні підстилки і грантоїдських нахлібника, рясно «омандаченные» (які отримали мандат) за наказом Посольства США і за його квотою у всіх парламентських партіях в подяку за участь у госперевороте-2014, досі сидять у залі під куполом. І потужно псують атмосферу в країні, яку вони ґвалтують у всіх позах і на першу вимогу замовників та спонсорів з-за бугра. Це і є останній оплот Порошенко, яким він хоче стримати Зеленського і в якому жадає відсидітися, якщо що, готуючи реванш.
У Порошенка, слава Богу, вистачило чи то розуму, чи то божевілля, то самовпевненою нахабства розповісти про це відкрито. А значить, і до Верховної Ради потрібно ставитися не лише у вищій мірі гидливо й презирливо, але, на жаль, і уважно вивчати, що в ній відбувається, як вона буде згинатися і що може вирости в майбутньому на цій купі гною з мандатами.
І можливість вивчати і більш або менш представляти майбутній парламентський процес і його майбутнє. Це дані опитування Соціологічної групи «Рейтинг», Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка (УІСД) і Центру «Соціальний моніторинг», який вони провели з 30 квітня по 10 травня 2019 серед 3000 респондентів. Якщо раніше опитування бельгійсько-український соціологів з Міжнародного дослідницького центру BURI-Україна показував, що до Ради проходять лише чотири партії і «Антифашист» писав про це (то згідно з даними зазначеної соціо-трійки при прохідному бар’єрі в 5% проходили б вже 6 партій – «Слуга народу» («СН») Зеленського (29,5% серед усіх опитаних і майже 39,9% серед тих, хто прийде на вибори і визначився), «Опозиційна платформа – За життя» («ОПЗЖ») Юрія Бойко/Віктора Медведчука (8,1% і 9,9%), «Блок Петра Порошенко» головного лузера сучасності (7,8% та 10,6%), «Батьківщина» (6,7% і 9,1%) Юлії Тимошенко, «Сила і честь», екс-голови СБУ Ігоря Смєшка (3,8% і 5,1%) і «Громадянська позиція» екс-міністра оборони України Анатолія Гриценка (3,7 і 5,0%). Нижче прохідного бар’єру розташувалися «Опозиційний блок – Партія миру і розвитку» Олександра Вілкула/Вадима Новинського – 2,6% (3,5%), Радикальна Партія Олега Ляшка – 2,4% (3,3%), ВО «Свобода» Олега Тягнибока – 1,8% (2,4%), об’єднання «Самопоміч» Андрія Садового – 1,5% (2,0%).
І все це «прохідне партмногообразие» вже значно ускладнює так звану «колаициаду» – неминучий процес створення їх «пройдисвітів» Ради правлячої коаліції і властивих їй принизливо-ганебних торгів за керівні місця в уряді і в самому парламенті. І тому вкрай важливим є ще один суперечка на тему – піднімати або опускати прохідний бар’єр. Одні, стоять, до речі, за олігархом Ігорем Коломойським і, отже, за Зеленським, кажуть, що потрібно міняти виборчу систему – з нинішньої пропорційно-мажоритарною на чисто пропорційну (за партсписками виключно) і піднімати бар’єр з 5% до 7%. І це один розклад у майбутній Раді. Інші пропонують навпаки: систему нинішню залишити. А бар’єр знизити до 3%, тоді в парламент потраплять і інші лузери, амбітні і жадібні до посад і грошей та здатні ще більше утруднити «колаициаду». І як сплутати всі карти і розклади, так і порушити колишні договорняки за лаштунками і під килимом.
Ось тому-то спікер Парубій, незважаючи на дитячу довідку про вроджений «не всі вдома». І бундючиться, вдає з себе важливого политдеятеля і гравця в розкладах. Він упевнений, що може перешкодити багатьом. Що наблизить Реванш Порошенка та інших порохоботов. В тому числі і свого «Народного фронту», чий рейтинг – нижче міської каналізації, хоча лідер – стопудово лузерный екс-прем’єр Арсеній Яценюк – і ходить в спортзал. Згідно з соцопитуванням, на рівні статистичної похибки в перевагах опитаних знаходяться не тільки «Народний фронт» (0,5%), але і партії Святослава Вакарчука (0,7%), Володимира Гройсмана (0,5%), «Громадська платформа Надії Савченко» (0,4%), «Удар» київського мера Віталія Кличка (0,3%), «Національний корпус» «Білого вождя» і расиста-неофашиста Андрія Білецького (0,2%). І це, погодьтеся, не може не радувати всіх адекватних.
Але по-любому все це важливо знати, скільки учасників і які коаліції можливі, щоб бути прийнятими громадськістю. І соціологи на всяк випадок завбачливо опитали громадян і на цю тему. І з’ясували, що всі оглядачі і специ в політиці чомусь пропустили повз своєї уваги при аналізі української політичної помий.., вибачте, життя.
Так от: якби вибори в Раду відбулися найближчим часом, то в них взяли б участь близько 80% громадян України. І до ідеї об’єднання «Батьківщини» і партії «Слуга народу» та спільної участі у виборах 29,7% респондентів ставляться позитивно, 49,2% – негативно, 21,1% – не змогли відповісти. Цей союз, милий і олігарха Коломойського, безумовний лідер переваг. До об’єднання «Батьківщини» і «ОПЗЖ» 17,8% опитаних ставляться позитивно, 57,4% – негативно, 24,9% – не змогли відповісти. До об’єднання ж «Слуги народу» і «ОПЗЖ» 28% виборців позитивно ставляться, 49,4% – негативно, 22,5% – не змогли відповісти.
Іншими словами, поки громадяни України при Зеленском швидше бачать прем’єром України Тимошенко, а не Бойко. І це цілком може бути результатом договорняка, завдяки якому «НашаКыця» і погодилася не оскаржувати підсумки президентських виборів, після яких вона ще більше стала «збитої льотчицею» і «кульгавою качкою» української політики
Якісь союзи з порохоботским «БПП» взагалі не фігурують. «Токсичними» соціологи, не виключено, погребували. Чи не висвітлювали, вважаючи, що «Педро – все». А, на мій погляд, даремно. Порошенко може не потонути не тільки завдяки своїй консистенції. Є великий ризик, що якщо Зеленський розпустить Раду достроково, то в неї на дострокових виборах Порошенко вползет за інерцією і стараннями своїх ручних порохоботов на кукане, яких він розсадив на всі «хлібні» і впливові місця. Якщо ж Зеленський не наважиться розпустити «гнійник під куполом» і не зможе запустити зміни в країні. Порошенко може взяти частковий реванш вже на розчарування «президентом Зе».
Але, з іншого боку, вихід у Зеленського і в цій ситуації є. Він повинен вирішити «проблему Порошенко». І проблему порохоботской парубиевщины кардинально – з точки зору Кримінального кодексу. За вбивства на евромайдане-2014, на якому зброю підносив і виносив особисто Парубій. За кров в Донбасі після наказу Порошенка 1 липня 2014 року армії відновити «утюженье» танками і бомбами бунтівних регіонів. За незаконну любов до офшорів, за відхід від податків, за розпалювання ненависті і нетерпимості при прийнятті законів і т. д. і т. п. Коротше, є «пацанів» за що посадити на нари за законом, є. І цим потрібно скористатися. Хоча б для того, щоб знизити градус ідіотизму, антигуманізму і профанації в українській політиці і в житті країни і суспільства. І інавгурація Зеленського вже завтра – подивимося!
Thanks!
Our editors are notified.