Навколо Віталія Кличка народжується коаліція проти Зеленського?

В українській політиці проявилася нова колірна гримаса: чоловік у зеленій сорочці закликав усіх об’єднатися проти «зеленої чуми».

В Україні віднедавна є типу магістральний шлях – разом з «командою Зе» і її уособленням у президентському кріслі йти вперед до очищення України від колишньої порохоботской скверни. І до нових європейських завоювань у вигляді загальнолюдських цінностей (куди ж баз них в сучасному світі?) і справжньої демократії майданного типу. Але без корупції і свинарчуков на підхваті у колишнього президента Петра Порошенка, якого згаданий чоловік у зеленому теж не любив. У всіх, сподіваюся, хороших сенсах цього слова. Хоча якщо проаналізувати, що вони на пару з Порошенком і його свинарчуками за останні п’ять років зробили з Україною та її громадянами, поставивши їх у самі різноманітні пози і позиції, то різне приходить на розум. І навіть диву даєшся від такої кількості і якості всіляких збочень і довготерпіння народу, підданого тупим витонченим знущанням. Але «людина в зеленому» пропонує повернутися саме до такого розвитку України – до порохоботству. З його, мабуть, більш активною участю. Він-то ще, на його думку, чоловік – о-го-го! І землю може поїсти принародно, і корову у вологий ніс хтиво поцілувати, а потім її ж подоїти, щоб і самому було, що згадати, і в улюбленої нації було побільше молока.

Коротше, далі не буду мучити вас загадками і натяками, а скажу прямо: людини в зеленому звуть Олег Ляшко. Він – лідер Радикальної партії свого імені, яка пролетіла на позачергових парламентських виборах з таким ганебним свистом, що навіть Соловей-Розбійник позаздрив би. Олег цьому явно не радий, бо, як відомий булгаковський Шариков, жити без поживи не згоден. І ось тепер він, прикинувши дещо дечого, обрав першого партнера (звучить в його випадку як неоднозначно) по боротьбі і волає: «Чудова новина! Ми поєднуємо з Віталієм Кличком наші зусилля проти навали «зеленої чуми» на Україну. Я запропонував законно обраного мера Києва зупинити наступ «зеленої чуми» на самоврядування Києва і захоплення України. Віталій показав ось так. Я звертаюся до всіх іншим лідерам партій, давайте об’єднуватися, виключати протиріччя для того, щоб стати сильніше і захистити Україну від зеленої чуми».

Що таке в його розумінні «зелена чума», з якої потрібно так терміново боротися на пару з видатним мостобудівникам сучасності і мером Києва, Ляшко докладно не роз’яснює. Але вибір тут невеликий. Це або зміни і відхід від порохоботства, які задекларував «хлопчик Зе», або, повторюю, навпаки – повернення до порохоботству, тільки модифікованому, оновленим і закамуфлированному нібито «людським обличчям» Зеленського. Але мотив і причина для спільної боротьби прозорі, як скло, потріскане на знаменитому «мосту Кличка» у Києві: при обох варіантах розвитку Зеленському і що стоїть за його спиною ляльководам і ініціаторам-спонсорам і Ляшко, і Кличко потрібні, як зайцю стоп-сигнал. Більше того – навіть зайцю стоп-сигнал потрібніше, ніж Зеленському – цей дивний дует Ляшко з Кличком.

І ось чому. По-перше, Ляшко – це дріжджі блискавичного використання, які можна кинути в будь-нужник для процесу бурління, якщо це знадобиться. За денежку Олег готовий боротися з ким завгодно і в будь-якій позі. А ось Віталій Кличко – по виду і позиціях хоч і відвертий лузер, але він єдиний залишився «в справі» і при справах політичний важковаговик, який прийшов з майдану. Він, як ви пам’ятаєте, – одна з голів триєдиного майданного «Змія Горинича», що здійснив державний переворот в лютому 2014-го. За його подільниками – політичним прощелыгой і пристосуванцем-перевертнем Арсенієм Яценюком і кондовым неонацистом Олегом Тягнибоком – і слід прохолов, і навіть політичний простір початок провітрюватися від «духу майдану». А от Кличко — найтупіший з цього кривавого тріо – досі очолює Київ. З усіма витікаючими з цього потенційними можливостями. І в цій якості він може стати «вождем» і «точкою збірки» нової «антизеленской» політичної коаліції. Нехай і в якості мало що розуміє болванки. Тут важливий імідж і товарний знак.

По-друге, при бажанні і відповідному фінансуванні до нього можна підтягнути всіх, хто незадоволений перемогою і задекларованим курсом Зеленського, а також – своїм місцем за нових умов. І Ляшко в якості збудника згаданого бурління мас. І неонацистів Тягнибока-Андрія Білецького-Дмитра Яроша – як фюрерів бойовиків і готових на все відморозків, вже раз випробуваних майданом. І недоноски «яструбів» колишньої «партії війни» Яценюка-Турчинова-Сергія Пашинського, відсунутою на смітник історії. І генералів ЗСУ та СБУ, «підгодованих» війною в Донбасі і вседозволеністю політичних репресій в країні. І навіть самого Порошенка, які сьогодні від страху перед посадкою в тюрягу здриснув кудись в тропіки через Туреччину, але завжди може повернутися для порохоботской «реконкісти» і помсти.

А якщо в цю коаліцію додати всіх олігархів, яким потрібно «приручити» Зеленського (щоб і далі безперешкодно доїти і дерибанити Україну), лідера «Батьківщини» Юлію Тимошенко, яка теж хоче на паях очолити цей процес «оновлення» (стати прем’єр-міністром), і Арсена Авакова, главу МВС, який хоче залишитися і надалі на своїй посаді (а то і взагалі стати прем’єром, наприклад, після або перед Тимошенко).

Ця об’єднана компашка потенційно може багато чого. У всякому разі – перекупити і розвалити «зелену компанію» в новій Раді, не давши можливості створити Зеленському в своє одноосібне і монопартійний провладна більшість, а отже, і створити «свій» уряд зі «своїм прем’єром. Так, сьогодні у Зеленського та його партії «Слуга народу» в Раді 254 голоси. Цього достатньо, щоб посилати в піший еротичний тур будь-якого. Але варто тільки олігархам спокусити грошима і перекупити 30-40 депутатів, і все, гаплик, потрібно буде створювати коаліцію. А це і буде початком кінця. «Зеленого». Тому що чисто теоретично перекупити депутатів буде, в принципі, нескладно. Особливо якщо врахувати ще й волю і можливості регіональних лідерів, які теж не проти мати більше прав, і своїх лобістів, ці права у Києві захищають.

І, нарешті, по-третє, з Зеленським, ви не повірите, готовий боротися сам Кличко. Він хоч і не блищить IQ і, не виключено, навіть не знає, що це таке, але йому наступили на мозоль. Вдарили по самолюбству і почали відривати від звичної годівниці, якою є київська міська синекура. Так, Кличко, судячи за результатами роботи прийшов в запустіння Києві, править, рідко приходячи в свідомість. Але гроші-то йому на рахунку капала справно. І він звик. А що-що, а бабло вважати Віталік з братом Сашком вміють. Їх цьому навчили ще в далекі 90-ті, коли вони своєрідно «співпрацювали» з кримінальним авторитетом Віктором Рибалка на прізвисько Рибка».

А тоді, в 90-е, адже воно як було: сьогодні ти об’їжджаєш кіоски і вимагаєш мзду, натякаючи на розпечений праска або такий же паяльник в…. ну ви знаєте куди, а завтра вже тебе тягнуть на «правеж» кудись в ліс або до Дніпра з грузилом на спеленатых ногах. Особливо якщо прорахувався і шефу привіз не всю «здобич». Так що, повторюю, вважати брати Клички вміють. А щоб вони не відвикали це робити, за «бухгалтерією» справно стежили «потрібні» і спритні люди. Один з тих, хто волею Зеленського може змінити Кличку біля керма Києва, гендиректор олігархічного «коломойського» телеканалу «1+1» Олександр Ткаченко пояснив це просто:«У Києві ми маємо кризу і п’ять років втрачених можливостей. У Києві — тотальна корупція. Треба буде обговорити з городянами концепцію розвитку міста, але очевидно, що треба відновити народовладдя, адже в місті по суті немає районних влади. Бюджетом столиці розпоряджається навіть не Кличко, а двоє людей — Вадим Столар, Максим Мыкытась».

Згадані Столар і Мыкытась – це, за даними всіх інших укро-ЗМІ, пильно вивчають діяльність персонажів, забудовники, які присмокталися до дорогої київської землі, періодично катають Кличко на своїх особистих літаках і при цьому старанно отмусоливают і віддають йому його «відсоток». Так вони зійшлися на київській землі і за цю землю – Кличко зі своїми забудовниками і Зеленський зі своїм» олігархом Ігорем Коломойським, який вже розпланував, що саме він поімеет з київської земельки. А це мільярди. Причому не гривневого «дерева», а доларової «зелені». Рубка може вийти знатна – не один виляжеш, так до кінця і не усвідомивши, що в труні кишень немає.

І Кличко, ображений, до того ж, що його змінюють на «телепацана», повторюю, готовий боротися. Він, мабуть, пам’ятає ті славні часи, коли федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель хотіла після держперевороту-2014 саме його бачити президентом України. Вона, кажуть, мліла чисто по-жіночому, коли бачили ці біцепси, брутально низький лобик і шикарно розвинені накачані надбрівні дуги чемпіона світу з боксу у самому важкій вазі. Але за океаном вибрали чомусь товстенькою кондитера, який за п’ять років і все просрав. І тепер Кличко вирушив за Атлантику особисто. До Рудольфу Джуліані, особистого адвоката президента США Дональда Трампа, щоб і їм пояснити, що він – як і раніше «пацан стоїть». І вірний і відданий, і готовий йти в Європу, відображати «російську агресію» в Донбасі, розпродати Україну «потрібним людям», як він це проробив з Києвом. А усі революції починаються в столицях, і всі претенденти на папаху тому і борються за свої стольні гради. Скрізь, а не тільки в Україні. Але в Україні особливо, бо тут вже обкатані технології захоплення влади і є кой-який опытец.

Про що «терли» і до чого «добекались» Руді з Віталіком, достеменно не відомо. Але, на жаль, саме від цього залежить доля України. Якщо зовнішні американські куратори вирішили серйозно «перезавантажити» свою українську колонію і дали Зеленському добро на ґрунтовні зміни в країні, то ні Віталіку, ні всім його потенційним союзникам нічого не світить. Вони відправляться на смітник історії і там забудуться. Солодкими спогадами про минуле. Але якщо Зеленський обраний як камуфляжний варіант, щоб тільки прикрасити інтерфейс українського режиму, але суть його кардинально не змінювати, то для Зеленського та його «Зе-команди» можуть настати скрутні часи. Його будуть «приручати» аж до політичній лоботомії і повного забуття власних обіцянок.

І остаточно ми це зможемо дізнатися, коли сам Зеленський змотається за океан і поспілкується з Трапом. Там його ніби чекають, але не дуже. Раніше говорили про повноцінний візит до Трампу, а зараз стверджують, що зустріч Трамп-Зеленський відбудеться «на полях» сесії ООН. Це, як ви розумієте, зовсім інший коленкор і рівень. Невже «приручення» Зеленського за допомогою коаліції «анти-Зе» вже почалося?