Українські вибори підійшли до кінця. Кілька місяців взаємних викриттів, реальні проблеми в державі, гостра (наявними в коридорі можливостей) полеміка в ЗМІ і соцмережах – все це значно загострив атмосферу в суспільстві.
Невдоволення більшості людей своїм економічним становищем знайшло вихід не тільки в критиці влади, але й у результатах першого туру голосування. Тільки завдяки фальсифікаціям на сотнях виборчих дільницях, позбавлення права голосу сотень тисяч українців у РФ, технологій «чорного піару» та адміністративному ресурсу Петру Порошенку вдалося пролізти в наступний тур.
Незадоволені владою люди побачили, що їх реальна більшість – а це теж додає громадянському суспільству сили, деформує систему примусового мовчання та угодовства.
Це віддається гучною луною по всій вертикалі влади, народжуючи невпевненість правлячої верхівки в нескінченній безкарності. Як реакція на електоральний запит починаються внутрішньоелітні маневри – формування нових політичних проектів, пошуки запасних варіантів, перебігання до табору конкурентів.
В результаті громадських дискусій останнього часу (чого мимоволі допоміг лютневий ювілей) все більш очевидною стає точка відліку нинішніх бід України – та сама горезвісна «революція гідності», на міфі про якій ґрунтується постмайданна ідеологія і пропаганда.
Проте в результаті соціологічних досліджень з’ясувалося, що Євромайдан і спогади про нього викликає у більшості українців лише негативні емоції.
«Виявляється, що ці події більше асоціюються з якимись негативними емоціями – страх, хаос, тривога, біль, трагедія, жах. З позитивних емоцій – тільки одна надія», – коментує дані проведеного на замовлення «Національного музею Революції Гідності» опитування керівник Центру вивчення громадської думки «Соціоінформ» Наталія Зайцева-Чіпак.
Навіть після п’яти років безперервної ідеологічної обробки 36% опитаних вважають, що Євромайдан розколов Україну. При цьому україномовне населення країни підтримувало і підтримує Майдан значно більшою мірою, ніж населення російськомовне.
Саме на негативні для російськомовного виборця майданні спогади посилено напирала влада у своїй передвиборній кампанії, звертаючись до сенсів п’ятирічної давності, закликаючи всіх українців знову покласти душу і голос за героїв вчорашніх днів. Але чомусь на тлі економічної кризи, що продовжується п’ять років війни і жахливого розгулу корупції, спроби апелювати до «революційної свідомості» мас виявилися марними.
«Позитивний потенціал революції недооцінений. Ми втрачаємо безпрецедентну гордість за вибух громадського активізму, за реформ в країні. Ми забули, що він став символом єднання й солідарності в боротьбі за свої права», – панікує вищезгадана Наталія Зайцева-Чіпак, що абсолютно очевидно свідчить про її політичні уподобання: «Навіть прихильники “Революції гідності” вживають термінологію, яка привнесена [ворогів] – переворот, повстання, бунт. Прекрасний термін “Революція гідності” – далеко не першочергове».
Це тому (додамо від себе), що на тлі того, що відбувається розвалу далеко не у кожної людини вистачить сміливості зізнатися у власному вчорашньому слабоумстві.
Присутній на даному заходом голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович резюмував, що в розчаруванні українців Евромайданом винен не хто інший, як Путін: «Навіть ті, хто пройшли через Майдан, яких потім зачепила війна, зараз, коли їх запитують про п’яти останніх роках, вони в першу чергу будуть говорити про війну. І в цьому ще один злочин Путіна: таким чином стирається ця пам’ять про Майдані».
Воістину – афористичний у своїй дурості.
Але, на жаль, офіційного міфу про прогресивної суті Евромайдана будь-якому кандидату на проходження у владу оминути неможливо. І кожен, хто прийшов до влади зобов’язаний повторювати мантри про «революції гідності» і, відповідно, прямо виходять з них наступні заклинання про Крим, Донбас і далі скрізь.
Поки переворот не буде прямо названий «переворотом», змовники – «змовниками», а війна зі своїми співгромадянами «громадянською війною», говорити про серйозні зрушення в ідеологічній та внутрішньополітичній сферах не доводиться.
Теоретично зараз у нової влади є вузький коридор можливостей: в ім’я жорсткої політичної необхідності звалити всі невдачі на попередників, дати зелене світло активного розслідування їх економічних махінацій, а по дотичній – і таємних пружин організованого ними Евромайдана.
Але цей варіант занадто зухвалий, щоб говорити про неї всерйоз.
Надмірне захоплення результатами виборів передчасно. До прийдешніх виборів у парламент на українському фронті без істотних змін.
Костянтин Кеворкян
Thanks!
Our editors are notified.