“У нього перед очима доля Януковича”: Заграє з США Лукашенко слід ще раз подумати

Президент Білорусії Олександр Лукашенко різко змінив риторику щодо США – вирішив повернути вигнаного ще 9 років тому посла і всіляко показує свою лояльність Вашингтону. Все це відбувається на тлі зближення також з Москвою – аж до прийдешнього створення єдиної Союзної держави. Тим часом експерти радять добре подумати ще раз, перш ніж загравати з США: “У нього перед очима доля України, доля Януковича”.

Між Росією і Америкою

Сьогодні білоруський лідер зустрівся з заступник держсекретаря США з політичних питань Девідом Хейлом. На цій зустрічі прозвучали вельми цікаві заяви. Наприклад, Лукашенко підтвердив, що повертає американського посла (Мінськ і Вашингтон взаємно відкликали представників ще 9 років тому), а також несподівано видав, мовляв, військовий конфлікт в Донбасі неможливо вирішити без участі американської сторони.

По суті, останнім заявою Лукашенко фактично зіграв на користь українського президента Володимира Зеленського, який бажав приєднання США до нормандскому формату. Але при цьому білоруський президент явно не хоче втрачати і зв’язки з Росією, з якою має намір будувати Союзну державу.

Політолог, президент Центру системного аналізу та прогнозування Ростислав Іщенко в розмові з кореспондентом телеканалу Царгород нагадав, що переговори про взаємної інтеграції Росії та Білорусі тривають. Цей процес, безсумнівно, буде вигідний Москві, оскільки зближення означає, що у сторін буде набагато менше питань один до одного.

“Інша справа, що Лукашенко хоче вичавити для себе якомога більше переваг. Принаймні, з тих планів, які були озвучені на сьогодні, там було сказано, що на 80 відсотків позиції узгоджені, загалом-то, явно російська концепція інтеграції перемагає. Так що тут поки все в порядку. Головне, щоб це було підписано і реалізовано”, – вважає експерт.

Лукашенко і його вигода

Що стосується повернення американського і білоруського послів, тут Іщенко не бачить “страшних” сигналів. “У нас що, з США розірвані дипломатичні відносини? Немає. У нас теж їх посол сидить тут, все в порядку. До речі, якби на те добра воля Києва, так і українського повернемо. Теж, загалом, ніхто ці відносини не розривав, а знижений статус був, швидше, з ініціативи Києва, ніж за ініціативою Москви”, – нагадав він.

При цьому політолог критично поставився до заяви про неможливість врегулювати кризу в Донбасі без участі Вашингтону. Іщенко нагадав, що війну в Сирії (цей конфлікт був набагато серйозніше українського) вдалося врегулювати і без участі американської сторони.

“Але знову-таки, ніхто не відмовляє Сполученим Штатам у можливості брати участь у врегулюванні цього конфлікту. Так, їх у нормандському форматі не буде, але переговори, припустимо, з тим же Уолтером, який є представником президента США по Україні, що ведуться. Загалом-то, це нормальне явище, тому що ні для кого не секрет, що США по вуха ангажовані в цей криза. І що вони мають досить серйозним впливом на українську владу”, – вважає політолог.

Іщенко зазначає, що Лукашенко відомий тим, що схильний шукати вигоду у всьому, тому білоруського лідера через його заяви з приводу Америки не варто дорікати. Однак при цьому Олександру Григоровичу-не варто намагатися використовувати демонстративно свої контакти із Заходом для того, щоб вичавлювати поступки Росії”.

“Лукашенко може лякати, але він не може піти на Захід. Хоча б тому, що у нього перед очима доля України і доля Януковича, який теж вважав, що він дуже хитрий, і може і домовлятися з Росією, і з Заходом. І України вже немає, і Янукович не президент”, – нагадує експерт.

Тиснути на Росію через США?

Політолог Андрій Суздальцев тим часом вважає, що Лукашенко в розрізі зовнішньополітичних дій в принципі не надавав сприяння Росії. Наприклад, в Мінську не підтримали Росію, коли та заступилася за Південну Осетію, атакованную Грузією; не визнали там і повернення Криму до складу РФ.

Серед “гріхів” Лукашенко, каже Суздальцев, – майже союзницькі відносини з Петром Порошенко в бутність його українським президентом, а також нажива на війні в Донбасі. “Для білоруської еліти США – це сприйняття майже божественне, сакральне. Звичайно, Лукашенко завжди намагався балансувати між Росією і Заходом. Але це важко назвати балансуванням, тому що і виживання у нього тільки російські”, – зазначає експерт.

На думку політолога, інтерес до Білорусії у Америки “прокинувся” невипадково. “Вони реально зазнали поразки на українському фронті. За п’ять років кілька разів змінювали тактику… Вони використовують Україну як інструмент, тиск це зберігає їх інтерес, але їм мало. Україна все більше і більше занурюється у власні проблеми. Тобто тупиться інструмент. І ось колишня команда після виборів Зеленського відставлена.

Друга команда, вона, що називається, теж прозахідна, пронатівська, як годиться в їх розумінні, тобто вона бачить Росію агресором, все інше там є, але вона трошки інша. Тобто ставки всі біти. І, звичайно, ось тут треба розхитувати позицію Росії. Зрозуміло, що те, що цікавить американців в Білорусії, це тільки Росія”, – вважає Суздальцев.

“На 1 січня цього року загальна сума дотацій, преференцій, субсидій і всього іншого, що Білорусь отримала за двадцять років, склала 126 мільярдів доларів”, – нагадує експерт. Він констатує, що зустріч Лукашенка і Хейла – по суті, продовження візиту до Білорусі екс-радника Трампа з нацбезпеки Джона Болтона (він зустрічався з білоруським лідером в серпні).

“Багато було криків з Мінська про те, що не треба думати про конспірології, ми союзники Росії і так далі. Якщо ви союзники Росії, то навіщо приїхав новий представник, вже Держдепартаменту?” – запитує політолог.

“Лукашенко просив підтримки у американців щодо Росії. Треба тиснути на Росію, щоб зберегла дотації, преференції, які Білорусія має на російському ринку. Тобто жити за російський рахунок. Повторюється ситуація з Україною. Тиснули на Росію: ви припиняєте транзит газу через Україну, ви тиснете український суверенітет”, – припускає експерт.