Україна робить вигляд, що домоглася перемоги

Москва запропонувала Києву продовжити договір про транзит газу ще на рік

Майже як у класичній казці: вони бились-бились і, нарешті, домоглися. По мірі наближення грудня 2019 року на Україні зростало число бажаючих дива. Мовляв, Москві з її газом діватися все одно нікуди. Тим чи іншим чином, але українська ГТС Кремлю необхідна для збереження обсягів газового експорту в Європу. А друга нитка “Північного потоку” це або пропаганда Мордора, або грандіозний поппил в “Газпромі”, або все одно нічого не вийде, тому що дозволу не дадуть шведи, данці або ще хто-небудь з великих європейців.

Так ось, чудо сталося. Згідно із заявою голови Міненерго РФ Олександра Новака, Росія 26 липня 2019 року Росія направила Україні пропозицію про продовження дії нинішнього транзитного контракту ще на один рік. Дрібні технічні коректування можуть бути досить легко врегульовані на переговорах між “Газпромом” і “Нафтагазом”.

І що? І як завжди. Поки Москва займала позицію – контракт закінчиться і адье – Київ голосно истерил, вимагаючи продовження банкету у Москви, та погрожуючи жахами дефіциту газу в Європі Брюсселю. Однак зміна позиції Кремля тут же виявилася зустрінута обуренням: “Газпром” Україну намагається обдурити, пропозицію Міненерго РФ приймати ні в якому разі не слід. Особливо сильно упираються місцеві радикальні націоналісти.

Втім, нічого особливо несподіваного не сталося. Про явно завищених очікуваннях з приводу 2019 року добре пояснив Борис Марцинкевич. Будівництво газопроводу “СП-2” йде чітко за графіком. Як планувалося спочатку, він буде закінчений у термін. Але це зовсім не означає можливості самого початку поставок газу.

Російська труба закінчується на узбережжі Німеччини, від якого до австрійського хаба в Баумгартені приблизно 800 кілометрів по прямій. З урахуванням інших моментів – до тисячі. Європейські партнери з прокладкою там необхідних транспортних потужностей кілька завозилися. Сукупність проектів буде закінчена до весни 2022. Якщо вийде прискорити – максимум на півроку раніше.

Звідси і виник часовий розрив між моментом закінчення контракту з Україною 31 грудня 2019 року і моментом появи технічної можливості відмовитися від її послуг повністю на рубежі 2021-2022 років.

Так що перспектива пропозиції ще трохи попрацювати разом проглядалася спочатку. Інше питання – як себе зараз поведе офіційний Київ? Транзитні гроші і російський газ йому потрібні гостро, але в той же час позицію України, як конкретно з газового питання, так і взагалі в цілому, адекватної назвати складно. Знайти собі граблі буквально на рівному місці там вміють легко.

Залишається чекати розвитку подій. І сподіватися на наявність у нас якогось Плану Б, бо ймовірність, що він буде потрібно, дуже і дуже висока.