Україна дістала всіх

Антиросійські санкції є марними, а їх збереження шкодить німецькому бізнесу і веде до переорієнтації Росії на економічне взаємодія з Китаєм. Таку думку в інтерв’ю радіостанції Deutschlandfunk висловив голова комітету бундестагу у економіці та енергетиці Клаус Ернст.

Схоже судження в інтерв’ю агентству DPA зробив і прем’єр-міністр німецької федеральної землі Саксонія Міхаель Кретшмер. Він вважає, що після повернення Росії в ПАРЄ санкції потрібно скасувати.

За скасування санкцій виступає і президент Австрії Александер Ван дер Беллен.

Подібної точки зору дотримуються численні бізнес-кола в більшості європейських країн. І у них викликає жаль, що керівництво єесівських структур, зокрема нова глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, заявило про необхідність дотримуватися позиції сили у питанні антиросійських санкцій.

Виникає законне питання: якщо санкції неефективні і лише шкодять економіці європейських країн, що рухає політиками типу фон дер Ляйєн?

Звичайно, своєрідним сучасним політичним трендом стає несподіваний вихід на політичну та міжнародну арену професійно слабо підготовлених діячів.

У часи не такі далекі було б просто немислимо, щоб лікар по спеціалізації гінеколог ставала раптом міністром оборони провідної європейської країни. Вона провалює роботу в армії, а потім очолює Єврокомісію – вищий орган виконавчої влади Європейського союзу.

Те, що президентом України став відомий комік, багато хто сприйняв з великим подивом і списали значною мірою на протестне голосування після провалу політики Петра Порошенка, остаточно развалившего і разграбившего економіку України.

Ось і у Великобританії прем’єр-міністром став чоловік, якого багато хто називає клоуном, прихильник безкомпромісного виходу країни з ЄС.

Від нього за це без розуму Дональд Трамп, і неспроста.

Адже якщо зірки запалюють, значить це кому-небудь потрібно?

Так кому треба, щоб в Європі і на Україні до влади прийшли відверто непідготовлені політичні (їх і «політичними» назвати складно) діячі? Формально готові в ім’я якихось абстрактних общезападных ідей або атлантичної солідарності приймати рішення на шкоду інтересам власних країн.

Об’єднує їх одне: орієнтація. Політична, зрозуміло. Орієнтація на Сполучені Штати.

Залишимо поки в спокої багатостраждальну Україну, де американські спецслужби спокійно роблять кольорові революції, розміщують своїх ставлеників на будь-які державні посади і взагалі почувають себе набагато впевненіше, ніж на батьківщині.

З Європою все набагато складніше. А часом і простіше, якщо взяти до уваги, що командують там янкі з закінчення Другої світової війни.

За цей час вони встигли створити тут надзвичайно міцні позиції і в політиці, і в економіці. Часом жертвуючи почасти навіть власними економічними інтересами, але виграючи при цьому політично.

Не буду розбирати, наскільки допомогу США післявоєнній Європі була економічно вигідна самим Сполученим Штатам. На цей рахунок є безліч досліджень і публікацій.

Подібна допомогу надала солідний імпульс і американській економіці за рахунок переважної орієнтації Західної Європи на американський ринок.

Виправданими для американців виявилися навіть дуже вигідні умови, створювані ними для європейських країн у взаємній торгівлі.

Іншими словами, США пішли на те, щоб Європа встановлювала значно більш високі мита на імпортовані американські товари. Це також розглядалося американцями в якості заходів по підтримці зруйнованої війною європейської економіки.

Але, як відомо, немає нічого більш постійного, ніж заходи тимчасового порядку.

Європа досить швидко відновилася економічно, а норми на експортно-імпортні мита залишилися незмінними дотепер.

Додайте сюди витрати США на підтримку обороноздатності європейських країн НАТО, і стане зрозуміло, звідки у США виник гігантський зовнішній борг у розмірі вже більше $22 трильйонів.

І до недавнього часу вважалося політично виправданим: в Європі був створений відкрито проамериканський політичний клас, успішно утримував вигідне для США становище на континенті. В тому числі шляхом перетворення його в основний театр воєнних дій у разі початку Третьої світової війни. І в ній (як під час двох попередніх світових воєн) американці сподівалися відсидітися за океаном.

Хіба шкода на це грошей?

Все змінилося з появою у Росії гіперзвукового зброї.

Колосальні кошти, вкладені янкі в перетворення Європи в гіпотетичний ТВД ядерного апокаліпсису, не просто розчинилися в повітрі, а лягли важким тягарем у вигляді непідйомного зовнішнього боргу.

Перша осічка американців з європейськими кадрами сталася за генерала де Голля. Але вони зробили відповідні висновки, і більше така ситуація не повторювалася.

А все завдяки тому, що над усім європейським політикумом був встановлений суворий контроль, задіяні численні спецслужби, про що світ дізнався з одкровень Едварда Сноудена.

Який прийшов до влади в США великий бізнесмен Трамп, як і належить діловій людині, насамперед почав рахувати гроші. Нічим хорошим для європейців це скінчитися не могло. І не закінчилося. Всі ми про це знаємо.

Трамп абсолютно прав. Америці в нових військово-політичних реаліях більше нема чого годувати Європу, коли російські гіперзвукові ракети летять з Уралу до Вашингтона стільки ж часу, скільки «Томагавки» з Європи до Москви.

Ось тільки питання, а чи пам’ятає Трамп, з чого почалася в Сполучених Штатах Велика депресія 1929-1933 років? З прийняття у травні 1929 р. Палатою представників США закону Хоулі – Смута – двох республіканців, треба сказати. Закон був підписаний президентом Гербертом Гувером. Він передбачав підвищення мит більш ніж на 20 тисяч імпортованих товарів. Реакцією на закон був бойкот американських товарів у Європі, падіння американського імпорту і експорту, що в кінцевому рахунку призвело до катастрофічного економічного спаду в США і Європі.

Останнім часом з економічної та політичної точок зору об’єднана і зміцніла Європа стала представляти для Америки серйозну конкуренцію.

У цій ситуації послабити Євросоюз, а по можливості зовсім розвалити його стало однією з пріоритетних завдань американської дипломатії.

Домагається цього Трамп потужним економічним і політичним пресингом.

Важливе місце при цьому приділяється введенню під владу в ЄС діячів, відданих якимось «західним ідеалам» (раніше їх називали «п’ятою колоною»).

І головне, щоб вони не були політично досвідченими і при цьому були б добре контрольованими.

За образним висловом в. І. Леніна, своєрідним «районом», на якому перевірялася відданість справі революції, було ставлення до питання про диктатуру пролетаріату. Сьогодні ж «районом» відданості США є ставлення політиків до антиросійським санкцій з-за українських подій.

Але часи змінюються швидко. Інформація про справжні цілі американської політики щодо європейських країн, в тому числі завдяки Інтернету, поширюється на все більш широких колах європейської громадськості. І зупинити це вже неможливо.

Американцям все важче ставати формувати свою «п’яту колону», про що свідчать нещодавні вибори в Європарламент.

І брусок вірності у вигляді вірності санкцій стає все менш надійним мірилом.

Навіть найвірніші на сьогодні васали США в Європі – поляки – вже починають розуміти, що військове протистояння Росії та США дуже небезпечне. Як стали говорити в Польщі: «І перехреститися не встигнемо!»

Тут варто повернутися до висловлення голови комітету бундестагу у економіці та енергетиці Клауса Ернста, що антиросійські санкції є марними, а їх збереження шкодить німецькому бізнесу і веде до переорієнтації Росії на економічне взаємодія з Китаєм.

Це розуміють державні діячі, мислячі політичними категоріями.

Росія, зрозуміло, не відвернеться від Європи в бік Китаю, тому що в нашій країні політичний лідер вийшов не з гінекології, а з розвідки – кращої школи для формування політичних діячів у галузі міжнародних відносин.

Дональд Трамп, може бути, і хотів би, щоб Росія цілком відвернулась від Європи у всіх відносинах, включаючи енергетичні зв’язки, що послабило б її і зробив абсолютно беззахисною перед американськими політичними і економічними зазіханнями.

Тільки от поява при цьому глибоких союзницьких відносин між Росією і Китаєм з їх економічним і військовим потенціалом мало б для США значно більш негативні наслідки, ніж просто нормальні збалансовані відносини Росії з європейськими країнами і з Китаєм.

Останнім часом у Росії і Китаю з’явилося саме руйнівну зброю проти США – підрив долара як основної валюти в міжнародній торгівлі.

З цим з успіхом справляється переклад міжнародної торгівлі на національні валюти.

До цієї лінії все активніше долучаються багато країн, у тому числі і європейські, прагнуть зробити євро все більш затребуваним засобом міжнародних платежів.

Цьому сприяє і слабкість долара, викликана величезним зовнішнім боргом США. Ясно, що коли-то цей величезний зелений міхур лопне, ховаючи під собою економіки багатьох країн.

Стало відомо, що американці з метою зменшення свого зовнішнього боргу в абсолютному вираженні опрацьовують варіант із падінням долара.

Можливо, це дійсно скоротить загальну суму боргу, але як це відіб’ється на американській економіці в цілому?

На цьому тлі проблеми України для європейців відходять на задній план зовсім.

В основному сьогодні їх хвилюють два питання: виплати України за зовнішнім боргом, пік платежів за яким доводиться на найближчий час, і постачання через Україну в Європу російського газу.

Надії на повернення боргів тануть у них на очах. У міру того як до європейців доходить висловлювання головного економічного бенефіціара останніх українських подій Коломойського, що борги віддають тільки боягузи. А також його конкретну пропозицію оголосити державний дефолт України.

А адже так добре починалося: намалювали прекрасне угода між Україною і ЄС про асоціацію, що передбачає розвал української промисловості. Розвалили. І не тільки промисловість, але і всю економіку. Відкрили великий український ринок для європейських товарів – тільки ось життєвий рівень населення впав так низько, що купувати європейські товари стало нікому.

Результат плачевний: український ринок не придбали, а російський з-за нав’язаних американцями санкцій і російських контрсанкций втратили.

Руйнується і остання економічна ниточка, що зв’язує Україну з Європою, – газотранспортна система доставки російського газу. «Нафтогаз» України перестав платити європейцям за постачання технічного газу компанії «Укртрансгаз». Борги сягнули $160 млн, з-за чого постачальники відмовляються постачати технічний газ, необхідний для підтримки життєдіяльності всієї системи.

В результаті може так статися, що до зими, коли закінчується контракт на постачання російського газу в Європу, обговорювати буде вже нічого. Зовсім по анекдотом про хірургів, яким би тільки різати… а відморожена «проблема» вже відпала сама собою.

Це перша економічна проблема для Зеленського, вирішувати яку потрібно найближчим часом. Альтернатива – втратити трубу природним шляхом без допомоги російських «хірургів».

ЗЕ може бути клоуном, навіть ілюзіоністом, але ясно, що він не чарівник!

Перший президент України Леонід Макарович Кравчук нещодавно повідав, що Петро Порошенко створив не державну, а бізнес-структуру, націлену виключно на викачування грошей з країни.

Тепер її очолив Зеленський. Що він буде робити з країною? Вести в ЄС і НАТО? Там тільки такого добра і не вистачало… А інших думок у нового президента поки не проглядається.

Може бути, почне проводити розбирання з Порошенком і компанією, оскільки Коломойський не схильний прощати завданих образ.

Потішить народ – посадить Порошенко у в’язницю, заодно забере його бізнес, а далі-то що?

Європа вже втомилася від українських «закидонів». Але європейці не були б європейцями, якщо б багато їх політики не виправдовували свою бездіяльність в українському питанні надією, що проблема якось вирішиться сама по собі.

У всякому разі серйозних грошей від них Україна вже навряд чи дочекається.

І тільки найближчі західні сусіди з пожадливістю стежать за ситуацією на Україні. Сподіваються, що розвал економіки неминуче призведе до розвалу цієї країни. І з’явиться тоді у них можливість повернути втрачені після Другої світової війни території.

Для американців ж питання долі України не існував спочатку: загинув Максим, та й Бог з ним! Для цього Максим і був потрібен.

Нікого ще з заздалегідь приречених на заколення сателітів янкі не рятували матеріально. На саван, як відомо, кишені не пришивають.

Американці знають це краще за інших.

Сергій Кузнєцов