Двовладдя на Україні закінчилося 20 травня. В цей день Володимир Зеленський більш ніж переконливо почав повне перезавантаження всієї системи влади, раніше орієнтованої виключно на Петра Порошенка. Три головні посили були озвучені під час його інавгураційній промові, яка шокувала абсолютна більшість присутніх у сесійній залі Ради. Перше: дострокові вибори парламенту вже в липні нинішнього року, а не в жовтні. Друге: відставка Кабінету міністрів на чолі із Гройсманом. Третє: майже повна ротація всіх силовиків.
Міністр оборони Степан Полторак і глава СБУ Василь Грицак подали у відставку. У них виходу не було після того, як новий президент публічно закликав парламент звільнити цих силовиків із займаних посад. При своєму кріслі в силовому блоці залишився лише міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Він один радісно посміхався в урядовій ложі, коли Зеленський виступав з трибуни. Решта виглядали як… Ну ви розумієте. Роль Авакова цілком зрозуміла. Ні для кого не секрет, що він був призначений Вашингтоном «гарантом вільного волевиявлення українського народу». Як це вийшло і скільки він пробуде на посаді – окреме питання. Але можу гарантувати, що до кінця дострокових парламентських виборів Аваков залишиться у своєму кріслі.
Розумію, що російською аудиторією відбувається на Україні сприймається як «перестановка ліжок у борделі». Тільки ті, хто в останні п’ять років жили тут у період порошенківськоі наці-диктатури, можуть оцінити масштаб заявлених Зеленським змін. Ось так прийти в Раду і заявити, що вона розпущена… Такого в цій країні ще не було.
Інавгураційна промова нового президента стала несподіванкою не тільки для депутатів та урядовців, але й для численних іноземних гостей. Рівень представництва на заході відповідав статусу «регіональної наддержави». Президенти «великих прибалтійських держав» у повному складі. Один з них нагадує погано підстриженого хлопчика. По-моєму, це президентша Естонії. Шості подають третє консультантів, помічники помічників. Наші американські господарі були представлені міністром енергетики Ріком Перрі та спеціальним представником Держдепу Куртом Волкером. В обох отвисли щелепи під час виступу Зеленського. Особливо коли він сказав про відставку генерального прокурора Юрія Луценка. Юра в останні кілька тижнів виявляв чудеса геополітичної еквілібристики, намагаючись втриматися на посаді генерального. Присягнув на вірність Трампу і пообіцяв передати в США весь компромат на Джо Байдена. І передав. Начебто все було на мазі, і ось… Як на хер? Саме це питання читався у здивованих очах Юри.
Оскільки Марі Йованович напередодні інавгурації достроково була відкликана з посади посла США в Києві, то консультацій високого рівня з Вашингтоном не було. Ігор Коломойський, якого називають «ляльководом» Зеленського, був проти розпуску Ради і публічно заявляв про це. А ось піди ж ти, як все обернулося…
Наслідки дострокових виборів
Зеленський не профтыкал унікальний шанс завести в парламент найбільшу фракцію в історії України. В середині травня соціологічна компанія «Рейтинг», яка чудово зарекомендувала себе під час минулих президентських виборів, опублікувала рейтинги політичних партій. Партія Зеленського «Слуга народу», яка існує лише в «Фейсбуці», набирає понад 40 відсотків голосів. Позначається ефект розігрітого виборами електорату. Крім них, п’ятивідсотковий виборчий бар’єр долають лише три політсили: «Опозиційна платформа» Юрія Бойка, «Батьківщина» Юлії Тимошенко і «Блок Петра Порошенка». Вони набирають десять-дев’ять відсотків голосів. Після заяви про дострокові вибори рейтинг «Слуги» взагалі злетить до небес і протримається до липня. Незважаючи на можливі непопулярні кадрові призначення в структурах влади. Навіть уявити важко, як прикро Слави Вакарчука (співак ротом), який напередодні інавгурації презентував свою партію з ідіотським назвою «Голос». Знаєте, який у нього зараз рейтинг? 0,7 відсотка. Менше тільки у «Народного фронту» Арсенія Яценюка. Запит на розгін Ради у суспільстві неймовірно високий. Коли Зеленський оголосив про розпуск в Маріїнському парку, де зібралися прихильники нового президента, всі заволали «Красунчик!». І у нього є можливість сформувати більшість на основі своєї фракції. Близько 170 депутатів він може завести під купол. Решта 56 пройдуть по мажоритарці. Тому всі інші гравці на електоральному полі неабияк зажурилися. Вони просто випали в осад.
Перший указ Зеленського був саме про дострокові вибори в парламент. Символічно. Однією інтригою менше. Але тепер двіжуха почалася з протидії дострокових виборів. Фракція екс-президента Порошенко вже готує позов до Конституційного суду. Указ про розпуск не відповідає Основному закону, оскільки «Народний фронт» буквально в минулу п’ятницю заявив про вихід зі складу коаліції і тепер протягом тридцяти днів повинні пройти консультації про створення нової коаліції. Зрозуміло, що вона не буде створена, однак вступає в силу інша конституційна норма: за шість місяців до дня виборів Ради президент не має права розпускати законодавчий орган. Чи є у них шанси заблокувати дострокові вибори? Теоретично є. Практично – ні. Вже вишикувалася черга в АП з кандидатів у депутати, які буквально жадають балотуватися саме від «команди Зе». Серед них знайомі всі обличчя. Перевзулися в польоті представники «Народного фронту», «Самопомочи» та «Волі народу». Є навіть «щури», втікачі з «Титаніка» Петра Порошенка. Тому вибори відбудуться в липні і на них переможе партія «Слуга народу». Умовна партія Порошенка (вони там судорожно намагаються придумати собі нову політичну оболонку) має прекрасні шанси не потрапити до нового складу ВР.
Уряд Гройсмана всі
Досвідчений директор вінницького ринку Гройсман думав, що у нього з Коломойським все на мазі. Типу всі перетерли, повирішували, з Зеленським зустрілися, і можна спокійно готуватися до майбутніх парламентських виборів. Позиція прекрасна: адміністративний ресурс, Гройсман «на роздачі», потрапляння в Раду практично в кишені. Правом. Він навіть посадив поруч з собою екс-прем’єра Сєню Яценюка, що як би символізує спадкоємність «європейської влади». Типу ми з Сіней тепер влада. Зеленський назвав уряд Гройсмана «проблемою», яку можна вирішити одним способом: «вони сідають, беруть ручки і пишуть заяву про відставку». Політично президент «вбив» уряд. І правильно зробив. Як сказав один впливовий депутат-мажоритарник, «у нього 75 відсотків підтримки, може підви…ся». Але практично Гройсман ще буде борсатися. Прем’єра призначає парламент за пропозицією парламентської коаліції. Зеленський нікого не може внести на розгляд Ради, яку розпустив. Коаліція не може розглянути кандидатуру нового прем’єра, оскільки вона офіційно розпалася.
Виходу немає? Чому ж? Є юрист Андрій Портнов. Він напередодні інавгурації повернувся на Україну. Його приїзд викликав серед свідомої публіки ще більший ажіотаж, ніж інавгураційна промова Зеленського. Пост Портнова «Я НХ вертел постмайданную влада» приводить їх в якийсь ступор. Андрій виграв всі кримінальні та адміністративні суди, організовані проти нього постмайданної владою. Він був головним юристом Федоровича і творцем судової системи України. Думаю, Портнов придумає юридично бездоганну схему відсторонення Гройсмана від табуретки і призначення на його місце іншого виконуючого обов’язки. Навіть без участі розпущеної Ради, яка як би дієздатна, але на ділі перетворилася в стовідсотковий політичний труп. Так, до кінця року в Україні не буде повноцінного Кабміну, але, швидше за все, це й на краще. Кадрові призначення нового президента будуть швидкими та несподіваними. Безумовно, вони в перспективі знизить його рейтинг. Це неминуче. Однак якщо розцінювати його інавгураційну промову як початок парламентської передвиборчої кампанії, то все лягає «в масть». Будь-який опір розпуску Ради і відставки уряду грають Зеленському і його віртуальної партії в плюс. Така вже тут склалася цікава атмосфера. Народ ніби прозріває, але невпевнено.
Сигнал Путіну
Це найскладніша для пояснення частина програмній промові Зеленського в Раді. З точки зору росіян, новий український президент нічого нового не сказав. Чую навіть такі заяви, що Вова, мовляв, продовжує в дусі Порошенко. Насправді, риторика кардинально змінилася. Ні слова про «неминуче вступ в НАТО в 2023 році, оскільки тільки членство в Альянсі гарантує звільнення незаконно окупованих територій». Одна згадка про перехід на натовські стандарти в абстрактному ключі. Жодного «залишкового прощавай імперської Росії», нічого про «звільнення Криму», «створення потужної антипутінської коаліції». Просто «зсередини нації» кардинальне зміщення акцентів набагато краще «відчувається». Якщо так можна сказати. «Не ми розпочали цю війну, але ми її повинні закінчити», «переговори» і «світ на Донбасі». Такого «кремлівського реваншизму» практично ніхто з місцевих політиків собі не дозволяв. За винятком Віктора Медведчука, але це абсолютно особливий випадок. На патріотичних пабликах нового президента вже називають «зрадныком» і «путінським ставлеником». Чесно кажучи, я думав, що Зеленський більше буде відігравати в бік нашого дивного галичанського електорату. Однак він зробила максимально багато в тих рамках, в яких знаходиться. У нас же натуральний дурдом. 25 відсотків буйних. І його пропозиція, зроблена російською мовою (!), про «звільнення українських заручників для початку переговорів з Росією» – це пропозиція до діалогу з РФ. Яке все ще кваліфікується як «державна зрада».
Ще раз підкреслю: треба звертати увагу на те, про що не сказав Зеленський під час інавгурації в плані встановлення миру в Донбасі. Це реальні зрушення. Так, він зробив страшне обличчя, грав жовнами, але по суті зробив пропозицію. Такого за п’ять років взагалі не було. Петро Порошенко зазвичай впадав в істерику, коли мова заходила про Росії. Можу годинами цитувати його антиросійські обертів. До речі, одразу після інавгурації у Петра Олексійовича трапилася істерика. Він кричав на Парубія в його кабінеті. Типу треба було відразу встати і сказати, що дострокові вибори незаконні. Не встав. І не сказав. «Було весело», – ось і все, що видавив з себе без п’яти хвилин екс-спікер воюючої країни. Тому сигнал Зеленського Кремлю є унікальною подією. Для нас, після п’яти років тотальної русофобії. А так да: порядок денний на найближчі місяці визначена. Дострокові вибори парламенту, вважайте, вже «продавлені». Скоро підуть кадрові призначення. Серією. Так, буде багато іп..нів. Але де ж взяти стільки нормальних людей? Спасибі хоч не «діти майдану».
Олександр Зубченко
Thanks!
Our editors are notified.