Україна продовжує курс на айсберг: Карета Зеленського перетворюється на гарбуз

Зеленський в Брюсселі підтвердив незмінність української русофобії і маршруту в нікуди

Сьогодні українці стверджують, що на виборах насправді голосували не за Зеленського, а проти Порошенка. Точніше, взагалі проти їх усіх. У тому сенсі, що проти вічно обманюють політиків, цинічних казнокрадів та інших корупціонерів.

Хто б там що не говорив про аналогію з клоуном, але шоуменское походження альтернативного кандидата в очах українського виборця виглядало, навпаки, незаперечною перевагою. Він вже ні в які схеми не замазаний, ні з якими політичними угрупованнями не путавшийся, народну мрію точно втілить.

Тим більше, що він багато і красиво обіцяв Україну повністю перезавантажити, струсивши все погане і скасувавши всі помилкове. Особливо симпатично виглядало це його категоричне – все! – по відношенню до будь-якого складного питання. Війна на Донбасі? – Зупиню. З Росією домовлюся. Казнокрадів розжену і пересажаю. За всі-всі винних знайду і дам під суд. Навіть горезвісний мовний питання обіцяв вирішити два притопи три прихлопи. Деякі навіть мріяли, що очолювана Аваковим поліція влаштує щось на кшталт “ночі довгих ножів” націоналістичним радикалам. І тоді, мовляв, заживемо!

Далі вийшло, як у відомій казці. Годинники Пробили північ, і карета перетворилася на гарбуз. Той самий Зеленський, який обіцяв молочні ріки в киселевих берегах, скатався з першим закордонним візитом до Брюсселя, і… все стало на свої колишні місця. «Титанік» української державності продовжує слідувати курсом на айсберг.

У зовнішній і внутрішній політиці країни незмінним залишається рішуче все. Київ, як і раніше, вперто бажає “в Європу”, геть-чисто ігноруючи весь, навіть свіжий, накопичений досвід. Асоціацію з ЄС новий президент має намір продовжувати поглиблювати. Хоча далі вже нікуди.

Брюссель неодноразово прямо заявляв, що більше місця на внутрішньому ринку Євросоюзу він Києву не дасть. У тому числі тому, що нічого там потрібного Україна запропонувати не може. А нинішня квота нею вибирається в середньому за 2-3 місяці.

Розширювати НАТО ще далі на схід Альянс обіцяє тільки на словах. Бо в реальності подібний крок загрожує неприпустимо високими ризиками військового загострення з Росією. Йти на які члени блоку відверто не прагнуть. Хоча персонально для Києва Вашингтон і придумав новий статус особливого партнера поза НАТО, крім медійної говорильні ніякого реального практичного сенсу він не містить. Переозброювати і переоснащувати ВСУ за свій рахунок Сполучені Штати не збираються.

Більш того, великий і могутній Захід, нехай і опосередковано, тим не менш, в голос відкрито визнає марність будь-яких спроб подібного посилення України через панує там тотальної корупції та правового нігілізму. Перемогти їх Зеленський звичайно обіцяє. Він навіть сказав, що його країна веде аж дві війни відразу. Одну – з Росією, іншу – з корупцією. Але без зовнішньої допомоги перспективи успіху поки залишаються сумнівними. Мовляв, дайте ще грошей і часу. Тільки от колишній президент там обіцяв точно те ж саме, але не пішло.

На яке-небудь політичне врегулювання на Донбасі надії теж немає. Зеленський зазначив, що до переговорів з Росією і виконання умов Мінських угод він тепер, після зустрічі з керівництвом НАТО, звичайно готовий, але почнуться вони не раніше, ніж Україна знову стане економічно могутньою та фінансово успішною державою. В нинішніх геополітичних реаліях це означає – ніколи.

Звідси випливає єдиний висновок, у шахах відомий як: однакові позиції, при інших рівних, завжди перетворюються лише в такі ж однакові позиції. Позиційний безвихідь для України залишається незмінним. А значить і все що з нього випливають перспективи теж.