Україна. Час нормальних людей

Епідемія коронавіруса змінює не просто звичний, але здавався невикорінним порядок речей на Україні. Поки це тільки тенденція, але навіть сам напрямок, в якому розгортається сьогодні законодавча ініціатива, виглядає блюзнірською по відношенню до сталих мифологемам та ідеології

Країна, головним товаром якої була шалена русофобія, вперше стала демонструвати перші ознаки осудності і бажання злегка пригальмувати масштабний наступ тотальної українізації.

Мова йде про поправки в закони, які цю саму українізацію повинні забезпечити. Вони вже підготовлені і будуть запропоновані Верховній Раді. Придивившись до них уважно, виявимо дивовижні речі. Отже, пропонується тимчасово призупинити дію норм, що регулюють квоти на україномовні передачі по радіо і ТБ (до кінця поточного року), відкласти до 2026 року введення другого етапу цих квот (квота україномовного контенту піднімається до 90%, сьогодні — 75% для центральних телеканалів і 50% для місцевих). Запропоновано також до 2024 року відкласти українізацію масових заходів. І як вишенька на торті: «…Призупинити дію статті 15 Закону «Про кінематографію», яка забороняє демонструвати фільми, спрямовані проти незалежності України, які «поширюють російську або комуністичну пропаганду, принижують українську націю чи мову або учасниками фільму є особи, включені до переліку загроз національній безпеці».

Невже Володимир Зеленський вирішив приступити до виконання своїх злегка неясних передвиборчих обіцянок? Пам’ятається, він говорив, що російська мова потребує захисту, і прямо гарантував публіці цей захист. Саме за це він і виявився переможцем на президентських виборах. Не думаю, що ми маємо справу з чудовим проясненням. Легко зрозуміти, чиї інтереси стоять за законопроектом. Очевидно, що лобістами в даному випадку виступають власники телеканалів і телеменеджери. З-за карантину виробництво телепрограм стає справою вкрай важким. Тобто сітку мовлення вже в самому незабаром забивати буде нічим. У разі ж прийняття закону можна буде закуповувати і крутити російські серіали та програми.

Але це лише одна сторона справи. Інша — втратив всякий сенс в умовах серйозної небезпеки, яка нависла над країною, активізм радикалів. Якою мовою лікар повинен спілкуватися з пацієнтом? Раніше відповідь на це питання був очевидним для всіх. Спробуй заговорити на неправильному, до тебе заявляться активісти і пояснять, що ти профнепридатний, оскільки бажаєш використовувати російську. Але це в минулому. Тепер мовні уподобання лікарів і пацієнтів раптово пішли на далекий задній план. Головне, щоб лікар був добре підготовлений до боротьби з епідемією і сумлінно виконував свою роботу.

Те ж саме спостерігається і в інших областях. Ми вже не бачимо щомісячних факельної ходи нацистів, не чуємо про розгромлених прилавках в магазинах, де продавщиці мали необережність сказати кілька слів російською. Дуже тривожно, занадто багато людей потребують допомоги. Ситуація вимагає інших активістів і волонтерів. Тепер в першу чергу потрібні ті, хто здатний доглядати за бомжами. У Києві їх близько 40-45 тисяч, і після закриття нічліжок вони позбулися їжі та даху над головою. З-за кордону повернулися десятки тисяч українців, які втратили роботу. Вони не в змозі годувати свої сім’ї і потребують підтримки. Держава цієї підтримки їм надати не може через відсутність грошей, хоча МВФ обіцяє виділити 1.5 млрд доларів на закупівлю хліба. Потрібно розвозити лікарів і медсестер по лікарнях, збирати кошти на медичні маски — мало справ!

Осудним людям не до нацистів. І ті, схоже, це розуміють. Ні, вони не повністю зійшли зі сцени, ми про них ще не раз почуємо. Якщо ситуація почне виправлятися, вони знову пред’являть свої права на політичний порядок. Але зараз страшно всім. Епідемія не розбирає ні рангів, ні ідеологій. Вона може постукати в будинок до кожного, і нацистське привітання її точно не відлякає. Тому зараз не час, а тих, хто готовий, засукавши рукави, докладати зусилля для того, щоб поставити заслін коронавирусу. Оскільки держави на Україні зникаюче мало, основне навантаження лягає на суспільство.