Українська премія Дарвіна

На Україні класичне двовладдя. Повністю збанкрутілий президент Петро Порошенко судорожно чіпляється за владу. Буквально зубами тримається. Мабуть, він розуміє, що прийшов п…ц, однак не може з цим змиритися. «Як так: я – такий красивий, розумний, різними мовами володію і опинився в глибокому анусі?!» Продовжує ночами безперервно сидіти в будівлі на Банковій, строчить укази про нагородження своїх особливо відзначилися «порохоботов» медальками різних ступенів, призначає спільників на ключові посади в структурах влади, намагається визначати порядок денний парламенту і навіть здійснює державні візити. Ось, приміром, у Брюссель зібрався. Розповідати про свої успіхи в справі європейської інтеграції «великої нації».

Новий президент Зеленський веде себе інфантильно. І це м’яко сказано. Публікує відеоролики в тырнете. Наприклад, із вимогою провести свою інавгурацію 19 травня. Чисто технічно питання визначення дати вступу новообраного глави держави в посаду належить до компетенції парламенту. Але саме технічно. Зібралися, призначили, розійшлися. Однак у нас це перетворилося у шоу «Літня повія повертає собі невинність». Спікер Парубій, офіційно визнаний психіатрами ідіотом, розповідає про «глобальних планах Ради» на найближчий сесійний тиждень: спочатку провести «реформу освіти», потім перейменувати півтори сотні сіл і селищ міського типу, ратифікувати низку міжнародних угод. Зокрема, про співпрацю парламентів України та Кенії. Не жарт. Два найбільших парламентських «трупа» («Народний фронт» і «Блок Петра Порошенко»), які налічують у своїх лавах близько двохсот депутатів, як би в упор не бачать зміни політичного ландшафту. Зеленський? Не, не чули. Ми тут 19 травня готуємося відзначити день жертв сталінсько-путінських репресій. Мільйони патріотів були «замордовані» комуністами. Яка інавгурація? Справ повно.

Чим відповідає «команда Зе»? Правильно, черговим роликом про користь розпуску Ради. Як тільки відео збере один мільйон переглядів, сам Зеленський «зверне на нього увагу». Швейк називав це «ідіотизмом у квадраті». Не можу з ним не погодитися. Як довго така ситуація може тривати?

Є два основних варіанти подальшого розвитку подій в однієї загадкової європейській країні. Тобто на Україні. Перший називається «пасивний президент». Якщо Рада затягне процес інавгурації до червня (а так, швидше за все, і станеться), то Зеленський вже не зможе розпустити парламент. Повинні будуть пройти планові вибори 27 жовтня 2019 року. Це означаете, що до осені практично жодні стратегічні кадрові призначення наш Вова провести не зможе. Голова СБУ, міністр оборони, міністр закордонних справ, генеральний прокурор і прем’єр Гройсман разом з усім Кабміном можуть залишатися на своїх місцях. «Політичний труп» Порошенко продовжить керувати ситуацією навіть після відставки. Так, загальна система влади стане набагато більш податливою, знайдуться вірні прихильники Зе, але і Гройсман, і Порошенко, і силовики будуть грати в свої ігри. З прицілом на парламентські вибори. Рада продовжить «працювати». Депутати можуть прийняти ще десятки «найважливіших законів». Приміром, про «українізації мови жестів». Відповідний законопроект вже зареєстрований пильними патріотами з «БПП». Ви уявляєте – майже чверть століття вони там собі руками махали, а як стали розбиратися, так чистий жах! Махають російською! Як вам таке, Ілон Маск?

Після виборів Ради розпочнеться черговий перехідний період. Вони ж спочатку оберуть тимчасову президію парламенту, потім почнуть лаятись щодо нового спікера і його заступників, потім місяць відводиться на створення нової парламентської коаліції. На моїй пам’яті був випадок, коли голови Ради обирали чотири місяці. Ну ніяк не виходило. Немає спікера і його заступників – ні голів парламентських комітетів. Там складна система балів та бонусів. Якщо у тебе крісло спікера, ти не можеш претендувати на головування в п’яти комітетах ВР. Місце першого віце-спікера тягне на три комітету, простого заступника – два. Або навіть один. Як домовляться. Все складно. Не факт, що президентська фракція «Слуга народу» отримає абсолютне домінування. Треба буде створювати альянс. З Тимошенко? Складне питання. З умовним блоком Вакарчука? З «Опозиційною платформою»? Виключено. А там вже Новий рік, різдвяні канікули і опалювальний сезон. Зеленський з його командою «кіндерів» буде зв’язаний по руках і ногах. Йому залишається одні ролики в «Фейбсуке» постити. Природно, рейтинг буде падати. Свою фракцію він, безумовно, отримає, але тут важливий розмір. Тобто кількість депутатів. Якщо їх не менше ста, то можеш стати жертвою нового альянсу в Раді і перетворитися в «політичного заручника».

У 2020 році кількість розчарованих у новому президенті може стати критичним. Коротше, Володимир може круто пролетіти. Особливо якщо буде продовжувати працювати на електорат Галичини, який для нього абсолютно даремний. Він з ними заграє, а голосувати ці цікаві люди будуть за кого завгодно, тільки не за «клоуна-ватника». «Вата» ж, навпаки, дуже «порадіє» різкого «огаличиванию» Зеленського і піде в іншу сторону. Тут такий розклад у новій Раді може намалюватися, що «пасивний президент» стане маріонеткою нової парламентської коаліції.

Бачу, що Петро Олексійович саме на це і розраховує. Довше зависнути у «корита», потім завести в Раду свої «25 відсотків», створити антипрезидентську альянс. Стати впливовим гравцем, щоб його не посадили в найближчі кілька місяців. Але тут він може лише помріяти. Шансів у нього немає. Це клінічний факт, з яким Петро Олексійович ніяк не може змиритися.

Другий сценарій, природно, більш радикальний. Ключова дата – 19 травня. День інавгурації. Якщо в найближчі 48 годин Зеленський не продавить день своєї коронації», то він де-факто скочується в пасивний сценарій. В ході реалізації цього сценарію йому можуть і імпічментів насовать, і повноваження обрізати, і рейтинг збити. Треба бути повним дебілом, щоб про…ть таку можливість. На більш пізній термін буде перенесена інавгурація майбутнього президента, тим більш глибокій ж…пе він виявиться. Вибачте за мій французький. Але це так.

Поки я нічого не можу сказати про алгоритм дій Зеленського. Він взагалі розуміє, як треба тра…ть місцевий політикум? Все просто до неподобства. Під Раду виводиться натовп. Збирається вона легко і при мінімумі фінансових вкладень. Оголошується ультиматум. І понеслося! Віктора Ющенка інавгурували взагалі при живому Кучмі. Завели в сесійний зал, і він там по-швидкому присягнув. Без всяких там іноземних делегацій та голови Конституційного суду. Потім, правда, вирішили третій тур виборів провести, але факт залишається фактом.

«Пісочниця», в якій копошаться «експерти команди Зеленського», досі не стала центром нової влади. Ошиваються навколо грантососи, на яких тавра ніде ставити. Старина Трамп послав йому чіткий сигнал: «Засади там Байдену, дай мені матеріал про втручання України в американські вибори, і все у тебе буде!». І що в результаті? Нічого. Жодної пристойної репризи на дану тему. Тут, знаєте, постала необхідність проведення легальної революції. Майже 75 відсотків голосуючих за Зеленського як би кричать: «Е…ш їх, Вова!». А він день матері святкует. Зв’язне УНА-УНСО зі столітнім ветераном ВВВ, що впали в маразм, примиряє. І в результаті рахунок пішов на дні. Скоро піде на годинник. Тиждень належить вирішальна. Це всі розуміють. Тому багато заныкались. Не те щоб мені прикро. Хоча так, прикро. Клієнт, тобто Петро Олексійович, відповзає. Прем’єр взагалі оголосив себе то сексистом, то центристом. Генпрокурор Луценка з американцями торгується за свою посаду. У Раді фактично предпутчевое стан. Ну там все про…сь. Тому згуртувалися і тупо вперлися рогом. Ніякої інавгурації до червня. Мені вже просто цікаво: він розуміє, що його досить технічно натягують? Чи це для Володимира Олександровича звичний стан?

Ігор Валерійович Коломойський дав досить чіткі посили: вибори в Раду треба проводити достроково і за пропорційною системою, прем’єром краще ставити ссученного главу «Нафтогазу» Коболєва. Нехай у Вашингтоні порадіють. Ну а ми зайдемо з бубни, тобто відшкодує завдані збитки. В першу чергу за рахунок Петра Олексійовича. Що тут не ясно? Кришталево простий план. І яким же треба бути тупим, щоб зволікати з його реалізацією.

Надя Савченко вже готова розігнати парламент. Практично поодинці. Вона в понеділок прийшла на засідання погоджувальної ради депутатських груп і фракцій. Слово їй спікер Парубій не дав, але нашу Надійку це не зупинило. Вона проорала вимога «коронувати» Зеленського 19 травня і розпустити парламент до певної бабусі. Спікер неабияк сбледнул, оскільки всі знають, що в сумочку Савченко вміщається до десяти гранат РГД-5. І вона взагалі вагатися не буде. Звичайно, це екстремальний варіант. Втім, як всі, що творить в останні роки Надійка. Крім Савченко, Зеленському не на кого спертися в Раді. Зате гарантом такої «передачі» влада є міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Не будь його, Зеленського давно б вже стусанами під зад вигнали на гастролі до Криму. Навіть зі статусом «новообраного президента». Поки Вова є претендентом номер один на отримання місцевої премії Дарвіна. Після 19 травня він стане щасливим володарем.

Олександр Зубченко