Українська ставка Кремля

Вже самим останнім дебілам зрозуміло, на кого відкрито ставить Кремль на українських «незалежних і суверенних» парламентських виборах. Відчувається, що московські кріейтори не особливо переймаються і не мають ніяких ілюзій щодо розумових здібностей місцевого електорату.

Сигнали посилаються гранично чіткі: ось Юрій Бойко і Медведчук спілкуються в Санкт-Петербурзі з Медведєвим; ось вам 25 відсотків знижки на газ. Тільки з ними буде домовлятися «Газпром». Висновок: Бойка на посаді прем’єра реально знизить тарифи. Інші засмучено з… Доступно? Більш ніж.

От Віктор Медведчук в односторонньому порядку, без всякого там «мінського формату» безпосередньо зустрічається з лідерами невизнаних республік». На знак доброї волі йому практично на руки здають чотирьох українських військовополонених. Висновок: тільки Віктор Медведчук може реально домовлятися з «повстанцями» по всьому комплексу питань війни і миру. Решта, як ви розумієте, займаються тим же, що і в першому випадку.

Далі: список українських політиків, які перебувають під санкціями РФ. Практично в повному складі представлені «опозиційні» ахметовські менеджери і депутати. Крім Рината Леонідовича. Висновок: не треба голосувати за «бяку», вони не з нами. Є «Опозиційна платформа», це вибір самі розумієте кого.

Наскільки ефективна така відверто прямолінійна риторика? «Платформа» посідає другу сходинку в поточних рейтингах партій. Поступається тільки «Слузі народу». Подивився результати чотирьох останніх соціологічних досліджень. Фіксується падіння популярності «СН», невелике зростання показників «Опозиційної платформи» і дуже цікаве перетікання електорату «Голоси» Вакарчука до «евросолидаристам» Порошенко. Екс-«гідрант» проводить агресивну кампанію з «майданами», сгоном активістського худоби до офісу президента і димовими шашками. Розігрує карту стримування «реваншу Кремля». Технологія слабенько, але працює. Поки долають п’ятивідсотковий бар’єр. Що, природно, дратує. «Ахметівське» об’єднання опозиціонерів трохи підросло в популярності і вже досить впевнено конкурує з «Українською стратегією» Гройсмана. 1,8 і 1,9 відсотка. Жорстка і безкомпромісна боротьба. Плюс додалася партія видеоблогера Шарія, яка теж наздоганяє зазначених «лідерів».

Наскільки ефективно Віктор Медведчук відпрацьовує роль «кремлівського ставленика»? Він діє, як і «замовник», прямолінійно: постійна присутність на інформаційних телеканалах, що входять до його медіа-холдинг, зі стандартним набором тез. Причому Бойко як би відійшло на другий план. Навіть на третій – після Вадима Рабиновича. І ось тут очікувано починаються проблеми.

Вадим Зіновійович так вдало торганул місцями у виборчому списку «Платформи», що фактично скомпрометував «вибір Кремля». Ілля Ківа, шибанутый на всю голову націоналіст з випаленими мізками наркомана, пряма креатура міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, сусідить з київським бандитом-аферистом-забудовником Столаром Вадимом. Останній є ляльководом мера Кличко, який може мати успіх тільки у таких дивних істот, як нинішні «кияни». Це взагалі особливий електоральний вигляд, який вже запросто конкурує за ступенем йододефіциту з класичним галичанським електоратом. На загальнонаціональної партійної арені Кличко повний банкрут. «Список Рабиновича» – сильний прокол у позиції «Платформи». Як, власне кажучи, і сам Рабинович. «Вірний послідовник Путіна». Звучить дещо двозначно. Як мінімум.

Далі: чіткий поділ української опозиції на прокремлівську і ахметівську, яка орієнтується на владу (спочатку на Порошенка, тепер на Зеленського), призвело до відвертому «срачу» між ними. Не буду писати про мужнього юнака-задрота Мураєва, який кинув публічний виклик Бойко, про судові інтриги, спроби зняти «Платформу» з виборів і так далі. Зрозуміло, що «Оппоблок» вже не потрапить до майбутнього складу Ради, але він як і раніше «збриває» відсотки у «Платформи». Топи з «Блоку» вже втекли від Ахметова на мажоритраные округу: Вадим Новинський, Борис Колесніков, Олена Бондаренко та інші. Сам Ахметов завбачливо купив оптом у «Слуги народу», «Голоси» і «Батьківщини» як місця у виборчому списку, так і мажоритарні округи. Тому без свого представництва в майбутньому складі Ради він не залишиться.

Стратегія прямого лобіювання з Кремля проекту «Платформа» призвела до того, що цим скористався Порошенко. Він з допомогою підконтрольних йому (поки) структур – Центральна виборча комісія та Конституційний суд – створює зручні для нього інформаційні приводи. Приміром, дає команду реєструвати депутатами Шарія та Андрія Клюєва, а потім влаштовує шоу з «майданом». «Активісти» виступають проти «кремлівського реваншу» і домагаються зняття «представників п’ятої колони» з виборів. Та ж дурниця з Конституційним судом: награється ситуація з прийняттям рішення щодо закону про люстрацію. Як раз перед виборами КС раптом починає активно розглядати подання про неконституційність цього законодавчого акта. П’ять років уявлення щодо люстрації валялося в канцелярії суду, та раптом закортіло терміново прийняти рішення. І тут, природно, з’явилися «активісти» різного ступеня сп’яніння, почали протестувати проти «повернення в часи Януковича». Рейтинг «ЄС» злегка поповз вгору.

Зрозуміло, що найпростіше якісно обгадити «вибір Кремля», і що отримаємо в результаті? Те ж саме, тільки в гіршому варіанті. Пізно, Маша, пити «Боржомі» і змінювати стратегію. До 21 липня залишилося всього нічого, і тому кардинальних змін не буде. Можна було елегантніше розіграти «українську карту»? Поза всяким сумнівом. Хоча б як мінімум прищемити бейци Рабиновича, азартно торгує місцями у прохідній частині списку. Але вже все, «прокомпостировано». Радує тільки чітке декларування базових ідеологічних засад. І ще: американські демократи круто обробилися з «Голосом» взагалі та Вакарчуком зокрема. Цілий рік натаскували Славу в Стенфорді, а на виході отримали «розмовляючу собачку». Причому відверто тупий.