Танк «Оплот», який протягом двадцяти років був символом українського військово-промислового комплексу, більше не буде поставлятися в збройні сили України. Що ж загубило так і не проявила себе на полі бою машину?
Як заявив в ефірі української радіостанції «Армія FM» директор інформаційно-консалтингової компанії ” Defense Express Сергій Згурець, в 2018 році близько 100 мільйонів гривень, які планувалося спрямувати на закупівлю першої партії «Оплотів» для ЗСУ, були витрачені на прискорення робіт по ракетному комплексу «Нептун».
Причина відмови Києва від закупівлі новітніх танків полягає зовсім не в тому, що української «оборонки» нарешті вдалося створити «вундерваффе», яке вже точно «долетить до Москви». Просто Росія більше не поставляє комплектуючі, без яких виробництво «оплоту» української «оборонки» виявилося неможливим.
«На нинішньому етапі ХКБМ Морозова реалізує проект по створенню нової документації під танк «Оплот» з повністю виключеними російськими комплектуючими. Як тільки ця робота буде закінчена, знову буде поставлено питання про закупівлю цих зразків для української армії, якщо в цьому буде необхідність. Тому що є нюанс: модернізований танк Т-64 в тому варіанті, який зараз обговорюється, фактично за своїми показниками ефективності не буде поступатися «Оплоту» при меншій вартості», — стверджує Згурець, додаючи при цьому, що українська армія буде набагато більше зацікавлена в модернізованих Т-64, ніж у «Оплоти».
Сумна історія довжиною в два десятиліття
Нагадаємо, що танк «Оплот» був розроблений в легендарному Харківському конструкторському бюро імені Морозова — тому самому, де 80 років тому з’явився на світ його далекий родич, легендарний радянський танк Т-34.
«Оплот» являє собою модернізовану версію радянського танка Т-80УД з удосконаленою системою управління вогню та встановленим панорамическим прицілом командира. За своїми тактико-технічними характеристиками «Оплот» можна порівняти з російським Т-90, що складається на озброєнні приблизно десяти країн.
Широкій публіці танк «Оплот» був продемонстрований ще в 2000 році напередодні дев’ятої річниці з дня набуття Україною «незалежності». Тоді ж було оголошено про закупівлю для ЗСУ перших 10 бойових машин, які були зроблені на Харківському заводі імені Малишева і повинні були надійти на озброєння в 72-ту механізовану дивізію. Однак із-за відсутності в України коштів на оплату замовлення всі бойові машини були повернуті на завод-виробник. Згодом чотири машини з цієї партії були продані Сполученим Штатам, який виявляв великий інтерес до всіх радянським розробок.
Незважаючи на явну невдачу з закупівлями, танк «Оплот» стали активно піарити на всіх можливих міжнародних майданчиках і виставках військової техніки як новітнє досягнення українського ВПК. Мета була проста — зацікавити іноземних покупців і підписати вигідні експортні контракти. Одним із перших варіантів «Оплоту» став озброєний 120-мм знаряддям танк Т-84-120 «Ятаган», який призначався для турецької армії. Однак турки після проведених випробувань зупинили свій вибір на німецьких танки «Леопард-2А4». Невдалими для українського танка виявилися і тендери в Греції і Малайзії, після чого проект «Ятаган» був закритий.
До вдосконаленим танків «Оплот-М» з встановленою системою вбудованого динамічного захисту «Ніж-2» і панорамическим прицілом ПКН-6 повернулися в 2008 році. У травні 2009 року танк був офіційно прийнятий на озброєння української армії. Міноборони України тоді ж уклало контракт на постачання перших 10 танків «Оплот» загальною вартістю 295 мільйонів гривень. Однак світова фінансова криза внесла свої корективи. За даними видання The Military Balance, на початок 2016 року ЗСУ мали на озброєнні з десяток «Оплотів», однак на бойових позиціях в так званій «зоні АТО» вони так і не з’явилися (принаймні, достовірні факти їх бойового застосування відсутні). У той же час в грудні 2017 року заступник командувача сухопутними військами ЗСУ з логістики, генерал Юрій Толочний визнавав, що танк «Оплот» є в єдиному екземплярі в Інституті танкових військ у Харкові.
При цьому в якійсь мірі Україні пощастило з «Оплотом». У 2011 році був укладений контракт з Таїландом на 240 мільйонів доларів, за яким Україна зобов’язалася поставити 49 танків «Оплот-М». Перша партія з п’яти бойових машин прибула в Таїланд на початку 2014 року, незадовго до державного перевороту в Києві. А друга партія вирушила лише через півтора року. В кінцевому підсумку з величезним трудом Україна виконала свої зобов’язання з тайського контрактом лише на початку 2018 року, коли в Бангкоку вже всерйоз почали замислюватися про пошуки нового, більш відповідального постачальника бойової техніки.
Провал українського імпортозаміщення
Як раніше зазначав Юрій Апухтін, один з лідерів Російської весни в Харкові, інженер-танкостроитель, понад 20 років пропрацював в КБ імені Морозова, за час «незалежності» виробництво було настільки розвалено, що Україна просто не здатна виробляти нові танки, а може лише модернізувати старі радянські зразки.
«Складність у виготовленні. Справа в тому, що не тільки танковий завод виготовляє. Там дуже складна електроніка, прицільні комплекси — це інші заводи, які на Україні не в змозі виробляти в таких кількостях настільки складну апаратуру. Ось у чому причина. Їх немає і, я думаю, не буде. Зараз в основному, наскільки я знаю, на Україні модернізують танки Т-64А, Т-64Б, доводять до наступного рівня. Нові танки не в змозі виробляти, оскільки виробництво розвалена», — стверджує експерт.
Ключовим моментом тут виступала брак комплектуючих, постачання яких раніше здійснювалися з Росії. Нагадаємо, що специфіка радянського військово-промислового комплексу полягала в тому, що різні деталі для бойової техніки могли проводитися на десятках підприємств, розкиданих по всіх куточках нашої неосяжної Батьківщини. Так, у 1980-ті роки поставки комплектуючих для танків на Харківський завод імені Малишева досягали 60% від всієї бойової машини. Наприклад, танкові башти виготовлялися на металургійному заводі імені Ілліча в Жданові (нинішньому Маріуполі), танкові гармати проводилися у Свердловську (сучасному Єкатеринбурзі), а гусениці — в Тіхвіне Ленінградської області. До недавнього часу вважалося, що ще в 1990-ті роки, у період активного співробітництва з Пакистаном в питанні поставок танків Т-80УД (що дозволило вижити того ж Харківського заводу імені Малишева), Україна зуміла налагодити повний цикл виробництва всіх комплектуючих для бойової техніки. Однак на практиці виявилося все набагато складніше. Це підтвердив і останній великий корупційний скандал в «Укроборонпромі», який завдав серйозний удар по позиціях Петра Порошенко напередодні президентських виборів. Так, журналісти проекту «Наші гроші» з’ясували, що давній бізнес-партнер українського президента Олег Гладковський-Свинарчук, його син і ряд високопоставлених співробітників «Укроборонпрому», зокрема його директора Павла Букіна, замішані в постачаннях українським оборонним підприємствам контрабандних комплектуючих з Росії за завищеними цінами.
«Лебедина пісня» українського танкобудування
Варто додати, що «гордість українського танкобудування», танк «Оплот», який, якщо вірити штатним «свідомим» пропагандистам, «порве за секунду» (стала мемом фраза на одному з тематичних інтернет-форумів) будь танк, в тому числі і російську «Армату», не тільки виявився критично залежна від поставок запчастин з «країни-агресора». Влітку минулого року на танкових змаганнях в Баварії він начисто програв всім своїм конкурентам, серед яких були американські «абрамсы», німецькі «леопарди» і британські «челенджери». За визнанням самих українських танкістів, з чотирьох танків «Оплот» три виявилися бракованими. А рівень підготовки екіпажів обмежувався одним заняттям на тренажерах і п’ятьма пострілами на полігоні.
Мабуть, всі зазначені обставини у сукупності і підвели жирну риску під доцільністю подальшої реалізації цього проекту, колись навіть викликав подив у колишнього командувача американськими силами в Європі, генерала Бена Ходжеса. Відвідав Харківський танковий завод імені Малишева американський воєначальник щиро дивувався, як Україна може просити у США протитанкові ракетні комплекси Javelin, коли вона сама експортує танки.
Втім, у Києві неухильно продовжують курс на позбавлення від тяжкого тягаря радянської спадщини. За прогнозами американських експертів з видання Military Watch, вже в недалекому майбутньому Україна з найбільшого виробника бронетанкової техніки може перетворитися на імпортера далеко не самого сучасного збройового секонд-хенду. Прецеденти вже є. Досить згадати закупівлю Україною в 2015 році великої партії застарілих і практично непотрібних британських бронетранспортерів АТ-105 Saxon.
А розпіареного як «диво-зброя», але так і не випробуваного в реальному бою танку «Оплот» має стати «лебединою піснею» колись одного з провідних у світі танкостроительных конструкторських бюро і символом безприкладної української дурості, пихатості і вічного принципу «нехай у мене сарай згорить, лише б у сусіда корова задихнулася».
Thanks!
Our editors are notified.