Ні, що не кажіть, а мер в Києві Віталій Кличко – людина хороша. Мало що розуміє, але не злопам’ятний. Він не образився на «нового українця» Міхо Саакашвілі за те, що той відмовився очолити мерську партію «УДАР». Тому що, швидше за все, не зрозумів, що сталося.
Як нічого не розумів Кличко і тоді, коли робив таку пропозицію. Його використовували як велику, але банальну приманку з приборкання «несамовитого грузина» Міхо на користь головного «собачника», вибачте, лідера Партії «Європейська солідарність» (ПЕС) і екс-президента Петра Порошенка. Саакашвілі повинен був, за задумом, вплутатися в партійні та електоральні справи, відволіктися на них і не так «щипати» Порошенко. Але Міхо, як у них кажуть, прокнокал тему і вирішив, що олігарх і «президентмейкер» Ігор Коломойський – це сьогодні більш перспективно, ніж жадібний і скупий лузер Порошенко, який однією ногою стоїть то на смітнику історії, то за порогом тюремної камери. Його соратник Давид Сакварелідзе так і сказав: Міхо не пішов до Кличка з-за того зв’язків з Порошенком. Чітко і ясно.
Ви запитаєте, як пов’язані ці люди і при чому тут Саакашвілі? Все здається дуже заплутано, але насправді все дуже просто: нардеп і колишній радикал Олега Ляшка Ігор Мосійчук, з’явившись на один з телеефірів абсолютно бухим, тим не менш абсолютно тверезо, як мені здається, змалював перспективу України на найближчі тижні, місяці, якщо не роки. Після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського та дострокового розпуску їм Верховної Ради. «Це початок хаосу, анархії і смути», – сказав Мосійчук і, здається, смачно відригнув. Але правдивість його слів від цього стала тільки більш опуклою: п’яними на ефір завжди намагалися ходити, і телевізійники їх терпіли, якщо челы були статусними і цікавими. Але тут повний зашквар і несмак – такий стрьомний персонаж, як Мосійчук. Але вийшло, як мінімум, корисно, тому що інформаційно.
Сам Мосійчук – це живе свідоцтво позначених їм «хаосу, анархії і смути». Він пішов від Олега Ляшка, прицільно зарядивши того, кажуть, палицею по лобі, бо зрозумів: Ляшко втратив головного спонсора – найбагатшої людини України і щедрого у реалізації своїх проектів Ріната Ахметова і начебто пересів негайно на гаманець Порошенко, більш жадібного і «кидали», який навіть стільці з Адміністрації президента упер. А значить, гонорари зменшаться в рази: Ляшко – не та людина, щоб ділитися мізером. А ось роботи повинно було зрости, бо Порошенко найняв Ляшко, щоб той чмырил не по-дитячому президента Зеленського. І таким чином вступав у протиріччя з інтересами Коломойського. А це загрожує: Коломойський вижив в лихі 90-е, а ось всі, хто виступав проти нього, немає. А це щось та означає. Особливо коли, нагадую, звідусіль віє «хаосом, анархією і смутою».
Але не тільки в грошах і роботі справу. Мосійчук, напевно, якимось звіриним чуттям зрозумів, що краще відсидітися і не ставати на прю з Коломойським, тому що олігарх викликав в Україну більш продуктивного, безбашенного і більше багатофункціонального «сіяча смути» – Міхо Саакашвілі.
За одним із задумів політтехнологів Коломойського, наполягли на поверненні українського громадянства Міхо і повернення його у передвиборчу Україну, грузин повинен добити «баригу» Порошенка до ручки і змусити його забути про якийсь там «реванш» і «неуходе з політики». Коломойський на даному етапі відноситься до Порошенка за принципом «померла, так померла, і нічого з гробу вистрибувати», бажаючи схопити мандат нардепа і недоторканність. Порошенко тільки повинен повернути Коломойському 2-2,5 млрд. дол. за відібраний «Приватбанк» і потім їхати собі хоч до «любого друга» і такого ж лузеру Віктора Ющенка – миритися і разом шухерить помаленьку на пасіці «помаранчевого мессийки».
Друга задача Міхо – воювати і мстити главі МВС Арсену Авакову. Зараз у Авакова і Коломойського все начебто «вась-вась» і все на мазі, вони типу працюють в одному напрямку – «домачивают» дощенту все того ж Порошенка, як би стримують, а насправді займаються партію двох крокодилів – Геннадія Кернеса і Геннадія Труханова з Харкова і Одеси і тим самим як би об’єктивно зміцнюють владу Зеленського. Але все ж пам’ятають «конфлікт бе-бе-бе» між Авакова і Саакашвілі, коли склянку з водою полетів в голову грузину, але постраждала «баба Олександра Кужель», з цікавістю спостерігає за суперечкою двох «щырых українців», я б навіть сказав, арійських шумерів кавказьких кровей. Ось тому, не виключено, Саакашвілі потрібен і Коломойському і, зрозуміло, його протеже Зеленському для противаги Авакову. Так все заплутано і зі схованою подлецой, але такі закони тераріуму, вибачте, гадючника сучасної української політики.
Крім того, на українському електоральному полі Саакашвілі потрібен Коломойському/Зеленському як пилосос-спойлер, здатний відгризти електорат не тільки у Порошенка, але і у всіх так званих колишніх політико-майданутых. Від новоспеченої порохоботской партії «Голос» Святослава Вакарчука або всеїдною партії «Сила і честь» Ігоря Смешка до «демократичного альянсу» відвертих лузерів під Анатолія Гриценка, згаданих радикалів Ляшко, трепыхающейся на останньому подиху «Самодопомоги» львівського мера Андрія Садового, всіляких націонал-екстремістів укупі з неонацистськими патріотами і навіть «Батьківщини» Юлії Тимошенко. У Міхо є своя партія – «Рух нових сил» («РНС»). Вона була досить популярна і розкручена під час антипорошенковского «Михомайдана», безжалісно, до речі, задушеного і розігнаного «орлами Авакова». Так що ще один привід для помсти міністра є. І тепер «РНС» може і Авакову помститися, і всіх інших погризти. Всі вони, до того ж, будуть топтатися по горезвісним «25% Порошенка», зосередженим в Галичині і, на жаль, серйозно «огаличаненном», і Міхо всім їм може напаскудити в електоральні результати – він це вміє.
Однак і Мосійчук, повторюю, не дарма зраненої «п’ятою точкою» чує смуту та хаос. Він прекрасно знає, що у Саакашвілі є ще один керівний підсос – його зовнішні куратори з США, яким зараз, схоже, не до нього, але які можуть при бажанні легко натягти поводи й осадити грузина. Змусивши його не тільки гроші Коломойського відпрацьовувати, але і колишні зобов’язання виконувати. Зараз американцям начебто по дорозі і з Коломойським, і з усіма, хто хоче трохи осадити популярного Зеленського, не дати йому стати сильним президентом і змінити курс України кардинально. І для цих цілей, повторюю, і Коломойський хороший, згодиться. Але от коли американці Зеленського остаточно приручат, то навіщо їм олігарх-інтриган, що знаходиться в розробці ФБР? Правильно, нема чого. Ось вони і нацькує на нього все того ж Саакашвілі.
Благо справа – колишній опеньків є: протиріччя між цими персонажами і старі образи одного на іншого – це товар залежаний, але при бажанні і відповідній сублімацію легко використовується повторно. Ми ж пам’ятаємо, як ще Порошенко запросив грузина Міхо губернатором Одеської області з однією метою – виштовхнути звідти всяку ціну саме Коломойського і його ставлеників. Саакашвілі і впорався з цим завданням, чимало засмутивши «Беню» і опустошительно пошарудів у нього в гаманці, позбавляючи їх прибутку. Коломойський поки це протистояння «забув» і наслаждает тим, як Міхо за його гроші «мочить» колишнього благодійника Порошенко. Але потім, коли Міхо стане не потрібен і буде відлучений від «Бениного соска», хто дасть гарантію, що не виникнуть нові обидки. Міхо – тепер вже на «Беню». І війна почнеться з новою силою.
І все виправдано. У характеристиці Саакашвілі що найголовніше? Те, що він і мінливий, і всеїдний. І я тут не традиційне пожирання краваток маю на увазі. Він легко, не змінюючи правдивого виразу обличчя і пафосного напруження исторгаемых з нього слів, легко може відмовити Кличко, мати на увазі США, служити Коломойському чи Порошенко, кинути і того, і іншого, переметнутися до кого завгодно, якщо той пообіцяє вигоду. Зокрема, він легко може, повторюю, повернутися до того ж Порошенка, коли як би побачить загрозу інтересам другої Батьківщини – України». Це його головний і безпрограшний мотиватор поведінки в будь-якій країні, де він зараз перебуває – в Грузії, в Україні, в Нідерландах в кофешопі чи. Можливий дрейф Міхо і до Тимошенко. Він зіллється в екстазі навіть з «Опозиційною платформою – За життя» (ОПЗЖ»), де, як показала їх передвиборна десятка, зібрані такі ж добірні і перевірені часом кидали і зрадники, як і він сам. І «ОПЗЖ» може Міхо прийняти – їй-то яка різниця: вміст, вибачте, нужника не змінюється від політичних поглядів відвідав його «клієнта». І з ахметовським «Опозиційним блоком», який йде на вибори самостійно, у Міхо та ж картина: потрібен буде – перекуплять, не потрібен – пошлють і не помітять.
Але за цим же нібито «міркувань патріотизму» Саакашвілі може піти і Зеленського та його «Слузі народу». Якщо США остаточно приймуть нового президента України і накажуть Міхо: хлопець вже наш, а Коломойський – бяка-бука, якого треба «мочити». І Саакашвілі це вже робить за гроші Коломойського – знищує і атомизирует критиків Зеленського.
Але, з іншого боку, якщо США не задовольнять Зеленський і нібито стоїть за ним Коломойський, то Вашингтон може нацькувати Міхо вже на нового укро-президента. І грузин виконає наказ. І доповість. Або знову з мішком на голові, як при Порошенко, поїде назад до європи, без українського паспорта. Але при цьому Саакашвілі зробить одне, безсумнівно, благо справа: він вільно чи мимоволі ще більше дискредитує український політичний мотлох, яке служить українській правлячою «елітою». Здавалося б, куди вже далі цю «еліту» дискредитувати, якщо на виборах народ віддав 73% голосів не так за Зеленського, як проти Порошенка, всього порохоботства і їх підспівував і поплічників. Ан немає – мотлох, як бачимо, пручається, виряджається в нові мимикрированные одягу і мріє про реванш.
І звичайно ж, спостерігаючи ось цю метушню однодумців в гадючнике, замішану на зраді і готовності двурушничеству в будь-який момент при першому гучній дзвоні 30 срібників, Мосійчук йде не так від Ляшко, як від активної фази боротьби. Він, цілком можливо, розуміє: Ляшко і з ним, і без нього – ніякий не конкурент Міхо. І буде така гра, що в ній в голову може прилетіти таке, від чого вижити не вдасться. Як вдалося при першому замаху на мотоциклі. Мосійчук розуміє: своя вишиванка, нехай і давно випрана, все одно ближче до тіла. А «СУГС» можна кричати, коли ти живий. Ось, власне, все: дріжджі в українську політику вже вкинуті – чекаємо результатів бродіння.
Thanks!
Our editors are notified.