Yle (Фінляндія): «Моя бабуся була фашистом, але в першу чергу ‒ моєю бабусею»

Автор статті — лінгвіст. Але міркує він на тему, дуже далеку від лінгвістики: як люди ставали фашистами. Нагадуючи, що зовсім недавно нацистами були цілі покоління, він розповідає про свою бабусю. «Був час, коли люди ставали фашистами так само легко, як зараз ми оформляємо знижкові картки в магазинах», — пише він. І пропонує подумати про добро і зло всередині себе.

Янне Саарикиви (Janne Saarikivi)
Продовжуємо вірити в талісмани, здатні наділити свого господаря злими силами?

Пам’ятаю, я задумався про це в День незалежності Фінляндії. Тоді три жалюгідних скінхеда пронесли по столичній площі Хаканиеми прапори зі свастикою. Цей вчинок викликав у Фінляндії сплеск обурення. Напевно, ті події запам’ятали багато фіни. Пройшли відповідні демонстрації, в соціальних мережах з’явилися коментарі, повні обурення, міністр фінансів Фінляндії Петтері Орпо (Petteri Orpo) опублікував твіт про правильність рішення поліції конфіскувати нацистські прапори.

Задумайтеся: у Китаї держава помістило мільйон уйгурів в концентраційні табори і стежить за їх діями за допомогою дронов, замаскованих під птахів. Як в найгіршому кошмарі Оруелла. Але якщо зараз лідер Китаю прилетить до Фінляндії, його тепло привітає президент, прем’єр-міністр і керівники великих підприємств. Один такий візит, до речі, вже відбувся.

Лідер Китаю має не форму зі свастикою, а темний костюм, зшитий західними кравцями. Тому йому кажуть: «Ласкаво просимо, дорогий і важливий партнер колега».

Однак все йде зовсім інакше, якщо троє кволих хлопчаків піднімуть символи давно зниклого насильницького держави. Всі напружаться чи буде в люті. Адже ці нещасні можуть нести в собі зло, оскільки піднімають прапори зі знаками зла.

Міркуючи про все це, я згадав свою вже давно почівшую бабусю. Вона якраз була свого роду фашистом. Думаючи про бабусю, я зрозумів, що ідеологія минулого перетворилася з світогляду звичайних людей уявного монстра, яким залякують дітей і дорослих.

Адже ви пам’ятаєте, що зовсім недавно нацистами були цілі покоління. Прихильниками фашизму були професори і міністри. В юності моя бабуся вирушила в Берлін, щоб вчитися робити колодки — зараз би сказали, що вона поїхала до Берліна, щоб стати дизайнером. Там, на взуттєвому заводі, моя бабуся навчилася говорити «Хайль Гітлер». Після війни про це особливо не згадували, але наближалася смерть, дарує свободу, і моя бабуся, сидячи в кріслі-качалці, любила коментувати новинні передачі приблизно в такому стилі:

«Ага-ага, там Ерккі Туоміоя, і у комуністів вогненно-червоні краватки. А ось я — фашист». Родичі червоніли. (Erkki Tuomioja, колишній міністр закордонних справ ‒ прим. пер.)

Але для мене бабуся в першу чергу була бабусею. Вона готувала онукам котлети і млинці. На фотографії вона везе мене в тачці і посміхається. Я не хочу говорити про неї нічого поганого.

Був час, коли звичайні люди ставали фашистами так само легко, як зараз ми оформляємо знижкові картки в магазинах. Тоді, як і в сучасному Китаї та Фінляндії, всі хотіли змінити світ в кращу сторону і ніколи — в гірший.

Кажуть, що про нацизм не можна забувати, що цей період повинен послужити серйозним уроком. Проте саме в той момент, коли ми бачимо в чомусь символи зла і поганих людей, ми забуваємо найважливіший урок, який тільки можна отримати: межа зла проходить не між людьми, а всередині кожної окремої людини. Вчинити зло здатні все, зазвичай навіть не помічаючи цього. Тому що часто ми чинимо так само, як і люди навколо.

На виборах в Європейський парламент знову пройшли люди, які вважають, що Європі загрожують погані мусульмани, а також гомосексуалісти і лесбіянки, під дудку яких доводиться танцювати всьому світу. Люди мого власного кола, представники гуманітарних наук, журналісти та викладачі університетів, впевнені в тому, що ці партії і їх прихильники — погані люди. Мої колеги кричать про загрозу фашизму, роблять меми з записів у блозі Юссі Халлы-агв десятирічної давності (Jussi Halla-aho, голова партії «Справжні фіни» (Perussuomalaiset) — прим. пер.). Вони трясуть кулаками, проголошують себе хорошими супротивниками зла.

Найбільша складність полягає в тому, що ніхто насправді не є поганим, хоча зло є у всіх. Навіть фашист — не погана людина, він тільки прожив таке життя, яка зробила його фашистом. Я знаю це по своїй родині.

З добром і злом пов’язані ситуації та умови, думки, контекст, вибір. Тому неможливо однозначно перебувати на боці добра, бореться зі злом. Якщо б це було можливо, були б на боці добра. Тому зло не можна пов’язувати зі свастикою і не можна позбутися від нього, заборонивши її. Тому не можна вказувати на зло в іншій людині і при цьому не вказувати на себе самого.

Всі люди хочуть жити добре, але в той же час роблять зло. Цей недолік і дефект міг би об’єднати нас і багато вирішити наші проблеми. Тільки спочатку це потрібно визнати.

Автор статті — професор фінно-угорських мов, який, швидше за все, з вами не згоден.