Вибори 2020 року в Америці пройдуть під гаслами будівництва соціалізму, але він теж буде антиросійським
В американському місті Бостоні, відомому своїми політичними заходами, відбувся парад гордості натуралів. Дозвіл про його проведення командою чоловіків, які іменують себе «Супер Щаслива Весела Америка» (Super Happy Fun America) було отримано ще на початку червня, але потім інформація витекла в пресу, ліберали підняли виття і мерія міста поспішила від усього відхреститися. Однак активісти звернулися до суду і виграли справу.
Марш Натуралів довелося дозволити, але в місті, де щорічно проводиться “Тиждень гордості” – одне з найбільших періодичних громадських заходів ЛГБТ-спільноти Америки, без скандалу таке обійтися не могло. І він, звичайно, ж відбувся.
У марші взяло участь приблизно 200 осіб. Розповідати, які вони фашисти і виродки зібралося більше 1000 протестувальників. Не обійшлося без бійок. Особливо відзначилися місцеві “антифа” – вважають себе бойовим крилом американських соціалістів. Щоб їх не плутали з фашистами, молодики вбралися в чорну уніформу і чорні маски. По ходу справи вони не тільки билися, але і вигукували гасла, доводячи, що захищають не просто права сексуальних меншин, але й борються проти відродження фашизму в США.
Марш досить швидко скасувала вмешавшаяся поліція, зупинила бійки і упаковавшая найбільш буйних учасників. Що цікаво, тепер відома Олександрія Оказио-Кортес розгорнула активну програму по збору коштів на сплату застав за перебувають у буцегарні членів “антифа”.
Що в цьому такого знакового і яким боком тут соціалістична революція в майбутньому році? Все просто. У подіях в Бостоні зіткнулася нова Америка, незалежно від сторони цисгендерной барикади, на 40% вже вважає саме соціалізм кращим майбутнім для держави і суспільства.
На думку експертів, справи складаються так, що найбільш активною частиною виборчого електорату на майбутніх президентських виборах у США наприкінці 2020 року стане покоління Z (люди, що народились після 1995 року). Згідно з опитуванням дослідницької служби Harris Poll половина з них (49,6%) хочуть жити в соціалізмі. І взагалі, навіть в середньому по країні в цілому, ідея побудови в Америці саме соціалістичної держави підтримується 37,2% всіх опитаних громадян незалежно від статі, віку і расової приналежності.
Фактично мова йде про феноменальну для західного світу ситуації. Здобувши перемогу в Холодній війні з комунізмом і розваливши головного противника – СРСР, американське суспільство за якихось чверть століття добився всього, чого хотів від капіталізму в підсумку повністю в ньому розчарувалася. Так що Трампу через рік доведеться зіткнутися не просто з лобістами американських транснаціональних корпорацій, але і зробити що-то з нової громадської мрією про безкоштовне щастя.
Тому що соціалізм по-американськи досить мало схожий на радянські і пострадянські про нього уявлення. Молодь покоління Z бажає безкоштовного (повністю за державний рахунок) середньої та вищої освіти (67,1% респондентів), загальної і теж безкоштовної системи охорони здоров’я (73,2%), а також повної ліквідації федеральної міграційної служби, що не пускають в Америку мігрантів і біженців з інших країн (43,1%). Плюс загальне расове, гендерна та сексуальне рівність.
Справа ускладнюється не тільки тим, що по трьох перших пунктів Трамп (і його прихильники) займає жорстку негативну позицію. Як показують підсумки вже почалися праймеріз, що протистоїть йому Демократична партія на даний момент просто не має жодної чіткої альтернативної політичної програми, здатної ефективно протистояти консервативної порядку Make Great America Again.
Щоб перемогти, принципи американської демократії вимагають зібрати під своїм прапором найбільшу частку суспільства, так сказати, в штуках виборців. А вони, як випливає з опитувань та аналізу обстановки, щонайменше на 37-40% будуть складатися як раз з того самого покоління Z, яке бажає соціалізму. Отже ігнорувати тенденцію демократи абсолютно не в силах. Інакше “Трамп повинен піти” їм не бачити, як власних вух.
Цей висновок вже починає підтверджуватися проміжними підсумками відбору кандидатів у майбутні супротивники Трампу на майбутніх виборах. Хоча формально їх без малого 50, в реальні лідери з солідним запасом вже вибилися двоє: колишній віце-президент Джо Байден і в свій час поступився свої голоси в користь Хілларі Клінтон вже один раз намагався побитися за Овальний кабінет Берні Сандерс. І обидва вони – соціалісти.
З тією лише різницею, що Байден під актуальну повістку ще тільки мігрує, представляючи собою такого соціаліста-але-з розумом-і-без-неадекватного-фанатизму, тоді як Сандерс є агресивним соціалістом з дуже великим стажем.
Однак практика показує, що одними лише обережними гаслами відбутися не вийде. Глибина ідейного вакууму насильно затягує обох у бік екстремального зростання радикальності позицій і заявлених цілей. Справа дійшла до того, що недостатньо лівій все частіше виявляється навіть Олександрія Оказио-Кортес з її “Зеленим новим курсом”. Команда Сандерс-Кортес все частіше починає висловлюватися на виступах перед виборцями про необхідність повного демонтажу капіталізму як політико-економічної системи у Сполучених Штатах.
В якості прикладу для наслідування наводиться норвезька модель, де належать державі підприємства формують 60% національного ВВП, зберігаючи при цьому принципи ринкової свободи і соціальної демократії. Правда, ряд важливих ключових деталей скромно замовчується. Наприклад, що з 2,8 млн найманих працівників у країні на держпідприємствах зайнято лише 280 тис., тоді як іншим засоби до існування створюють приватні компанії.
Так, громадяни Норвегії мають один з найвищих у світі рівнів соціальних гарантій, але він не забезпечується власною працею норвежців, а доходами від вкладень капіталу Фонду національного добробуту за межами країни. Тобто за рахунок вилучення результатів праці громадян інших країн світу.
Загалом соціалізм виявляється хороший лише до тих пір, поки існують і, за рахунок яких можна покривати всі його забаганки. Прихильники його будівництва в США в якості таких вважають за необхідне нарощування частки держави у економіки до максимальної, з обов’язковою грошовою емісією у масштабі “скільки потрібно”.
Точніше, обобществляться повинні не всі капітали, а за досить виборчої схемою. У державну власність слід забрати транснаціональні корпорації, збройові конгломерати і всі компанії, які мають проблеми з боргами. У той час як успішні бізнеси, особливо малі і середні, навіть якщо такими вони зроблені штучно, можуть і повинні залишатися в приватних руках.
Словом, майбутня битва за президентське крісло обіцяє виявитися епічної. Хто в ній переможе в 2020-му поки з певністю сказати складно. Шанси Трампа виглядають дещо краще. За нього висловлюються більш 46% опитуваних, і їх кількість стабільно зростає. Так що до контрольного терміну за нинішнього президента може опинитися кожен другий американець.
Однак не можна скидати з рахунків і той факт, що поки в роботу ще не включилася на повну потужність пропагандистська машина, як вже неодноразово доводилося практикою, дуже навіть здатна сильно впливати на розстановку сил.
Але ось що вже бачиться досить чітко, що після Трампа соціалісти отримають явну перевагу. Дональд зумів домогтися начебто майже всього обіцяного. Економіка США за статистичними даними знаходиться на підйомі. Безробіття опустилася до 4% – найнижчого рівня за час роботи трьох попередніх президентів США. Здавалося б, живи так радуйся, але нація, навіть серед прихильників глави Білого дому, особливого захвату не відчуває.
Тому що фактичні доходи працівників не збільшуються. Тоді як ціни, нехай і неспішно, але зростають. Враховуючи поточну щільність платіжних зобов’язань, у абсолютної більшості домогосподарств, навіть відносяться до середнього та вище середнього рівнем доходів, вільних грошей практично не залишається.
Для них зростання цін навіть на 3-4% в рік вже неприємно відчутний. Якщо протягом другого терміну Трамп не зуміє якось кардинально переламати тенденцію до кращого, то ідея, що держава зобов’язана роздавати гроші задарма, швидше за все, виявиться домінуючою по привабливості.
Деякі можуть сказати, що Росії до всього сказаного немає абсолютно ніякого діла. Хочуть за океаном розвалити свою країну – мають на те повне законне право. Прапор, барабан і попутний вітер додаються. Але тут доводиться нагадати про тісній залежності соціалістичного добробуту від наявності зовнішнього а доходів. Згідно все тієї ж норвезької моделі.
І взяти його можна лише там, де знаходяться значні запаси нафти, газу і довгого переліку інших корисних копалин, гостро необхідних світовій економіці. Причому це зовсім не Китай. Він, звичайно, економічно великий, але все ж є, насамперед, їх споживачем і переробником на промислові товари. А ось Росія багатствами Сибіру і Далекого Сходу має з американської точки зору абсолютно несправедливо.
З чого неминуче випливає однозначний висновок: американський соціалізм буде носити вкрай антиросійський характер. З усіма звідси витікаючими наслідками. Аж до посилення спроб розвалу РФ за тією ж схемою, як три десятка років тому вони розвалили СРСР. І як вони цієї версії мають намір домагатися справедливості – вже сьогодні добре видно на прикладі Маршу Натуралів. Тобто банально силою.
Thanks!
Our editors are notified.