За кадром фільму «Справа була в Пенькові»: Як Тихонов став трактористом, а зоотехнік Тоня – мешканкою Австралії

10 років тому, 4 грудня 2009 р. пішов з життя знаменитий актор В’ячеслав Тихонов. У народі його називали «Штірліц», а сам він головною роботою у своїй кінокар’єрі вважав роль Матвія у фільмі Станіслава Ростоцького «Справа була в Пенькові». В образі сільського тракториста-хулігана, до того ж потрапив у в’язницю, витонченого інтелігента ніхто не представляв, і в успіх фільму мало хто вірив. Але результат вразив усіх. Мелодрама стала визнаною класикою радянського кіно, пісня «Вогнів так багато золотих» пішла в народ, а ось актриса, яка зіграла головну роль, незабаром пропала не тільки з екранів, але і з країни…

В’ячеслав Тихонов у фільмі *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: kino-teatr.ru
Сценарій був написаний на основі повісті Сергія Антонова, опублікованій 1956 р. Цей фільм став другою повнометражною режисерською роботою Станіслава Ростоцького після фільму «Земля і люди». На роль Матвія Морозова спочатку був затверджений Сергій Гурзо, але коли зйомки вже почалися, режисер прийняв рішення замінити головного героя. Так у фільмі з’явився В’ячеслав Тихонов. Керівництву кіностудії ім. Горького такий вибір Ростоцького здавався дивним – ніхто не уявляв актора з аристократичною зовнішністю у ролі сільського мешканця, до цього йому діставалися виключно образи благородних, витончених, інтелігентних героїв. А тут належало зіграти тракториста, бешкетника, та ще й укладеного!

В’ячеслав Тихонов у фільмі *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: domkino.tv
Тим не менш, Тихонов не тільки виправдав надії режисера, але й перевершив їх! З цього фільму почалося тривале співробітництво режисера і актора, що переросло згодом у міцну дружбу. Тихонов зізнавався: «Може, це здасться дивним, але основну роль у моїй акторській долі зіграв фільм «Справа була в Пенькові»… «Справа була в Пенькові» – це сьома за рахунком картина, а по суті перша: вона досі залишається моєю кращою роллю. Ось з неї я і почався. Станіслав Ростоцький дав мені путівку і у велике кіно, і, можна сказати, життя. Я йому за це дуже вдячний. З «Пенькова» почалася наша справжня чоловіча дружба, яка тривала багато років, до самої смерті Станіслава Йосиповича. Я і зараз відчуваю, як мені його не вистачає». Після «Пенькова» Тихонов знявся ще в чотирьох фільмах Ростоцького, неодноразово демонструючи всю широту свого акторського діапазону.

Кадр з фільму *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: kino-teatr.ru

В’ячеслав Тихонов у фільмі *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: kino-teatr.ru, domkino.tv
Багатьох здивував і вибір актриси на головну жіночу роль – зоотехніка Тоні, яка приїхала в село Пеньково після закінчення інституту в Ленінграді. На цю роль претендували багато відомі актриси, визнані красуні. Але коли Ростоцький вперше побачив у павільйоні Майю Менглет, скромно сиділа на валізці в кутку, поки проходили проби іншої актриси, він був підкорений. Саме таку героїню він і шукав – несміливу, зворушливу і лагідну. Для Майї Менглет ця роль була першою, і члени худради сумнівалися в тому, що 22-річна дебютантка впорається з головною роллю. Але після прем’єри фільму «Справа була в Пенькові» Майя несподівано для самої себе стала зіркою всесоюзного масштабу. А коли вона вперше з’явилася на зарубіжному кінофестивалі, її назвали радянської Софі Лорен – вони дійсно були чимось схожі.

Майя Менглет в ролі Тоні | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: domkino.tv
Пізніше Майя Менглет зізнавалася, що насправді була абсолютно не схожа на свою героїню: «Зізнаюся чесно, в молодості у мене був не такий спокійний характер, як у Тоні з фільму «Справа була в Пенькові», а швидше, як у її суперниці – Лариси… По відношенню до свого чоловіка, Леоніду Сатановскому, я дозволяла собі витівки, які інший би не стерпів, плюнув би і пішов до чортової матері». У дебютантку закохалися тисячі глядачів. Кажуть, навіть режисер не зміг перед нею встояти. Світлана Дружиніна, яка зіграла роль дружини Матвія Лариси, розповідала: «Ростоцький був захоплений нею. На зйомках подібні історії трапляються. Часом так і народжуються зірки… А Ростоцький ще і за природою своєю був неймовірно захоплюється… адже Він Пігмаліон. Всі чоловіки-митці – Пігмаліони. Вони створюють статую, закохуються в неї. А потім ця статуя стає нецікавою і творець повертається «у своє стійло»…».

Майя Менглет в ролі Тоні | Фото: domkino.tv

Кадр з фільму *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: 7days.ru
Всі очікували, що фільм «Справа була в Пенькові» стане трампліном вдалою кінокар’єри Майя Менглет, але цього не сталося. У 1960-1970-х рр. вона продовжувала зніматися в кіно, але таких яскравих ролей, як Тоня, їй більше не діставалося. До того ж на першому місці для неї завжди залишався театр, і якщо перед нею стояв вибір: зйомки в кіно або репетиції у новому спектаклі, вона завжди вибирала друге. До середини 1990-х рр. Майя продовжувала час від часу зніматися, але її запрошували все рідше і рідше. В цей же час почалися і складності в театрі з приходом нового керівництва, і в 2002 р. їм з чоловіком, актором Леонідом Сатановським, довелося звідти піти.

Актриса, яку називали радянської Софі Лорен | Фото: kino-teatr.ru

Актриса, яку називали радянської Софі Лорен | Фото: kino-teatr.ru
Ще в 1970-х рр. за кордон поїхав старший син Майї – він одружився на студентці МДУ, яка була родом з Німеччини і поїхав разом з нею в Гамбург. Пізніше вирішив емігрувати і молодший син. Обидва вони оселилися в Австралії і запропонували батькам переїхати до них. Так «зоотехнік Тоня» стала мешканкою Мельбурна. Пізніше вона розповідала: «Перший час жили важко, дуже сумно! Льоня взагалі впав у депресію, мені було боляче на нього дивитися. Коло спілкування різко звузився, у синів адже свої справи, свої сім’ї… Потім, слава богу, нам подзвонили з Російської театральної трупи в Монреалі. Ми стали грати у виставах, їздити на гастролі, відчули себе потрібними. Правда, через кілька років довелося згорнути цю діяльність, стало важко. З часом ми звикли до Австралії».

Світлана Дружиніна у фільмі *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: nastroenie.tv
На роль дружини головного героя претендували Нонна Мордюкова (яка і в реальному житті була дружиною Тихонова) і Людмила Хитяєва, але режисер і тут віддав перевагу не відомим актрисам, а 22-річною студенткою Світлани Дружиніної. На пробах їй доводилося грати сцену пристрасного поцілунку з кожним із претендентів на роль Матвія. Зрештою актриса збунтувалася: «Я сказала: «Я не буду більше пробуватися! Якщо ви мене ще раз змусите цілуватися до кінця, по-справжньому, я ніколи не вийду заміж». Коли проби нарешті завершилися, Ростоцький поцікавився у Світлани Дружиніної і Майя Менглет, кого з претендентів вони б самі вибрали. Обидва, не змовляючись, вказали на Тихонова: «Він дуже красивий!»

Світлана Дружиніна і В’ячеслав Тихонов у фільмі *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: domkino.tv

Світлана Дружиніна у фільмі *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: domkino.tv
Коли фільм вже був готовий, цензура не хотіла випускати його на екрани фільм ганьбив колгоспників: головний герой мало того, що не передовик, так ще і хуліган і невірний чоловік, його дружина мало не стає отруйницею, а присланий відроджувати село зоотехнік Тоня, замість того, щоб ділом займатися, спокушає одруженого тракториста! І всі троє дуже витончені і доглянуті для села (хоч режисер і забороняв актрисам фарбуватися)! Але незважаючи на всі заперечення худради, фільм показали партійному начальству, і його, на диво, схвалили!

Світлана Дружиніна і В’ячеслав Тихонов у фільмі *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: kino-teatr.ru
Візитною карткою фільму стала пісня «Вогнів так багато золотих». Автором віршів був поет Микола Дорізо, але він довгий час не міг знайти композитора – всі відмовлялися писати музику до тексту, який здавався їм аморальним! Коли зйомки вже завершилися, композитор Кирило Молчанов все ж написав пісню про те, як «я люблю одруженого». Вона виявилася настільки хороша, що режисер вирішив зняти цілу сцену, щоб ця пісня увійшла в фільм. Час показав, що він не помилився!

Кадр з фільму *Справа була в Пенькові*, 1957 | Фото: kino-teatr.ru
Після виходу фільму на екрани глядачі завалили режисера листами з проханнями змінити фінал – всім дуже хотілося, щоб головний герой залишився з Тонею, а не повертався до дружини. У підсумку Ростоцький вирішив залишити все без змін: «У цієї картини фіналу немає. Подібні історії були і будуть траплятися завжди. Так що нехай кожен сам додумує долю героїв, а я умиваю руки…»

Станіслав Ростоцький на зйомках фільму *Справа була в Пенькові* | Фото: back-in-ussr.com

Після цього фільму актор зіграв безліч ролей і дуже не любив, коли його називали «Штірліц»: Ким насправді відчував себе В’ячеслав Тихонов.