Навіщо Коломойському дефолт України?

З зеленої вівці хоч вовни жмут

Вже не побіжний громадянин України, Кіпру та Ізраїлю, і поки ще олігарх Коломойський не на жарт стривожений за свої активи, які поки ще у відносній ціні, але вже на порозі великого стрибка. Один простий от питання: стрибок вгору або вниз?

Для початку (і це важливо) нагадаємо, чим володів і чим поки ще продовжує володіти один з найодіозніших українських персонажів. Це, насамперед, фінансово-промислова група «Приват», до якої прямо чи опосередковано входять (входили) понад 100 підприємств, серед яких відзначимо найбільш значущі:

– «ПриватБанк» – найбільший банк країни (націоналізований в грудні 2016 року);

– Медіахолдинг «1+1 медіа», що об’єднує телеканали«1+1», «1+1 International», «ТЕТ», Українське незалежне інформаційне агентство новин (УНІАН), новинний портал «ТСН.иа»;

– «Міжнародні авіалінії України» (найбільший авіаперевізник країни);

– Найбільша нафто – і газодобувна компанія «Укрнафта» (нафтопереробка і внутрішній роздрібний ринок нафтопродуктів), «Укртатнафта» (нафтопереробка), «Дніпроспецсталь» (виробництво сталі та сплавів), «Авіас» (найбільша мережа АЗС), «Нафтохімік Прикарпаття» (нафтопереробний завод), НПК «Галичина» (нафтопереробний завод);

«Криворізький залізорудний комбінат» (підприємство з видобутку залізної руди), «Марганецький ГЗК» (підприємство з видобутку та переробки марганцевої руди), «Орджонікідзевський ГЗК» (також основний профіль – марганцева руда), «Нікопольський завод феросплавів» (найбільший завод феросплавів — лигирующие елементи для виробництва сплавів в чорної і кольорової металургії).

Що там у нього в активах ще ворушиться і приносить дохід, достеменно і в деталях нам не відомо, хіба що всім відомо, як «поплив» ПриватБанк, але залишився контроль над медіаімперією. Щодо виробничих активів, які, до речі, в більшості своїй сировинні, можна сказати одне: судячи з раптової активності Бені, втрачати йому є чого.

І ось днями Коломойський в інтерв’ю аж самій «Financial Times» порадив новому президенту України оголосити дефолт за грецьким зразком, супроводивши рада недвозначним побажанням нормалізації відносин з Росією, по ходу звинувативши колективний Захід у байдужості до долі України, єдина місія якої — бути плацдармом проти Росії.

Про те, щоб це все означало, думки різняться, аж до конспірологічних версій, нібито означає демонстрацію відсутності зв’язку олігарха із Зеленським. Однак насправді відповідь проста як гривня: Коломойський — людина досвідчена і розумна, тому все прорахував заздалегідь:

1. Дефолт України неминучий.

2. Всі його активи знеціняться.

3. Внутрішній попит на послуги і товари різко впаде.

4. Експортний потенціал сировинних активів у бік Європи нульовий.

5. Єдиний ринок, що має потенційний попит на продукцію підприємств — Росія.

У списку, як видно, також відсутні хвилювання за долю України в цілому, а є лише гострий і нічим не прикритий меркантильний інтерес, заснований на розумінні справжньої (а не вигаданою нацики) ролі Росії.

Все, більше нічого вигадувати не треба. Залишилося зрозуміти, що ж є дефолт України і з чим його їдять.

Отже, мінімум п’ять років (насправді дещо більше), практично в прямому ефірі (як кажуть, в режимі online) весь світ спостерігає витончене вбивство економіки великої держави під слушним приводом боротьби за демократію. Те, що це натуральне вбивство, давно і переконливо довів той же МВФ, видаючи країнам кредити під антисоціальні реформи, приватизацію всього, що може працювати, а також під стабілізацію валютного курсу. Останнє, до речі, особливо примітно, бо завжди спрямоване на гальмування виробництв, що володіють мало найменшим експортним потенціалом.

У низці подібних вбивств українська операція особливо примітна тим, що: Захід, враховуючи геополітичну складову, буде максимально утримувати Україну від оголошення повноцінного дефолту, бо розуміє: на відміну від Росії (на рубежі 20-21 століть), вона не володіє потенціалом швидкого підйому за рахунок різкої девальвації гриви і подальшого вибухового зростання експортних позицій (не важливо, сировинних або яких-небудь ще).

Одна суттєва поправка: потенціал зростання українського експорту все-таки можливий, але ось невдача: тільки в напрямку Росії. Тобто, дефолт для України — це початок процесу (нехай і тривалого) відновлення зруйнованих російсько-українських інтеграційних зв’язків з неминучою, вже з протилежним вектором, геополітичної складової. І чим раніше це відбудеться, тим менш болісно пройде.

Ось, власне і все, що потрібно знати про майбутній український дефолт, невідворотне і животворящем. Так що, прав Ігор Коломойський, що заздалегідь налагоджує мости в єдино правильному напрямку. Навіть незважаючи на те, що з 21 червня 2014 року оголошено СК РФ у міжнародний розшук. Між іншим, за вбивства, незаконні методи ведення війни за викрадення людей.

Чого не зробиш заради збереження непосильно нажите, навіть у пащу ведмедя залізеш.

P. S.

Поки писав текст, приспіла новина про підсумки зустрічі Зеленського з місією МВФ. Всього дві цитати зі стрічки новин: «Зеленський назвав МВФ надійним партнером України» і «У МВФ заявили про готовність відвідати Київ після виборів у Раду».

Тобто, Володимир Зеленський, на відміну від Василя Голобородька, таки не наважився послати вбивць української економіки в еротичну подорож. Не наважився, хоча прекрасно знає (повинен знати, зобов’язаний), ніж весь цей цирк, рано чи пізно закінчиться. Що ж, р-н псевдо-президент антиГолобородько зробив свій вибір не на користь України і українців, мабуть призабув від страху, що життя – не кіно, дублів не буде.