Навіщо нам такий МЗС? Японія безкарно принижує президента Росії…

Чаша терпіння і потурання з боку Кремля і МЗС Росії реваншистським японським заявами давно перевищила всі допустимі норми

В ході пройшов у Владивостоці вересневого ВЕФ президент Російської Федерації Ст. Ст. Путін запустив дистанційно сучасний рибопереробний завод на острові Шикотан, що позитивно оцінений не тільки трудівниками АТ «Гідрострой», які здійснювали будівництво заводу, вклавши в нього 7 млрд рублів, але і всім населенням Росії. Адже цим кроком президент, хоч і віртуально, як би побував на самому острові Шикотан, підтвердивши ще раз, що ні яким японцям передавати його в обмін на мирний договір Росія не збирається. Крім того, тим самим Володимир Путін дав надію курильчанам, що можливо відвідає їх у ювілейному 2020 році, коли відзначатиметься 75-річчя закінчення Другої світової війни і перемоги над Японією.

І тут же, як з рогу достатку посипалися протести від прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе, секретаря кабінету міністрів Японії Есихидэ Суга та інших про те, що вони не сприймають такі дії президента Російської Федерації і заявляють протест, який і був переданий посла Росії в Токіо. Виходить, що Путін, без згоди Токіо і говорити зі своїм народом, що проживають на Курильських островах, не може? Ось так дожили!

МЗС Росії, як правило, не доводить до широкої громадськості сам текст японського протесту. А шкода! Напевно в ньому є і загрози в адресу Росії, що підтверджується висловлюваннями секретаря кабінету міністрів Суга: «… ми плануємо дати належну відповідь». Який такий «належну відповідь»? Чого нам чекати від японців на курильському напрямку: чергових провокацій, як це було в 1990-роках, коли сотні риболовних суден в порушенні міжнародних норм і наших національних правил увійшли в територіальні води південних Курильських островів. Тоді справа дійшла до видворення японських порушників силою зброї наші прикордонників. Не обійшлося, на жаль, і без жертв. Або на цей раз японці планують більш хлеще? Нагадаю, що тоді єльцинська влада спустила ці японські порушення на гальмах. І більше того заохотила їх укладенням безпрецедентного в російській практиці спеціальної Угоди про японському промислі в наших територіальних водах південних Курильських островів, яке діє і в путінський період.

В даний час на всі ці приниження президента Російської Федерації, загрози, наш хвалений МЗС в особі свого представника багато балакучої Марії Захарової нічого кращого не знайшли, крім як: «Ми змушені в черговий раз нагадати Токіо, що розцінюємо як категорично неприйнятні протести японської сторони з приводу ведення Росією господарської та будь-якої іншої діяльності, в тому числі в кооперації з іншими державами, на власній території, невід’ємною частиною якої є південні Курильські острови».

І це називається мидовским адекватною відповіддю? Плюють, вибачте мене за різкість, але це факт, на все це їхні японські партнери. Пора припиняти Кремлю і міністерству закордонних справ вічну гру з Токіо «мирний договір – південні Курильські острови».

Відмовитися від невигідною нам спільної з японцями господарською діяльністю на південних Курильських островах, якою вони переслідують єдину мету створити прецедент повзучої юрисдикції і закріпитися на них. Без них обійдемося, як це й довело будівництво рибопереробного заводу на острові Ітуруп і на інших островах Курильської гряди.

Настав час привести всі діючі рибальські домовленості про японському промислі в наших територіальних водах у відповідності з російським законодавством.

Чаша терпіння і потурання з боку Кремля і МЗС Росії реваншистським японським заявами давно перевищила всі допустимі норми. Все більше викликають здивування і протести громадськості, населення країни такими неадекватними відповідями влади на дії японської сторони.

В’ячеслав Зиланов – член Науково-експертної ради Морської колегії при уряді РФ, заслужений працівник рибного господарства Росії