Історія розвивається по спіралі і Європа знову чекає, що «росіяни прийдуть»
Треба вважати, що під час зустрічі лідерів «великої трійки» в Ялті в лютому 1945 року під завісу Другої світової війни, з самими благими намірами брав участь у переговорах Сталін. Все-таки приймаюча сторона, кавказьку гостинність, хліб, вино, шашлики, однак хитрий прищур, покручіваніе кінчика вуса, погляд мисливця на «жирну перепілку» і «кульгаву качку», свідчили про те, що Черчіллю та Рузвельту він не особливо вірить. Ті теж до слова «союзник» щодо Сталіна додали приставку «колишній» і вже розглядали його в більшій мірі як ворога.
Черчілль ще в 1945-му виношував плани нападу на Радянський Союз, щоб навалитися всіма силами союзників на Червону армію і відважно її знищити. Американцям тоді довелося поспішити на Далекий Схід, щоб відрубати Японію і Окенавию, що Москва могла на той момент зайняти на раз-два, навіть без використання ядерної зброї (якого на той момент ще не було). Потім вже самі США в 1949 році розробили військову операцію «Дропшот» для протидії ймовірного вторгнення СРСР у Західну Європу, Близький Схід і Японію.
Радянський Союз утворив на противагу НАТО в Європі (з верховенством США, зрозуміло) військовий блок «Варшавського договору». Протягом довгих 40 років противники сиділи в окопах в обороні, але чекали і наказу на наступ. Світ реально був на грані війни і вселенської катастрофи, від яких утримував крихкий паритет ядерних сил. У кожної з сторін був свій план, та не один, за знищення суперника.
Один з таких секретних планів, що здобув популярність під назвою «Сім днів до Рейну», що був оприлюднений після передачі радянських військових документів Польщею (союзничек, ще той) в руки ЦРУ США. У них-то і викладався можливий план ведення війни між НАТО і Організацією Варшавського договору (ОВД) на території Західної, а заодно і Східної Європи. Як згодом вже писало американське видання National Interest, план цей ліг в основу військових навчань 1979 року, за легендою яких НАТО, як нападаюча сторона, завдає ядерні удари по двадцяти п’яти цілям на території Польщі. Природно, це всього лише хитра задумка росіян, щоб приховати справжні наміри — раптовий і блискавичний удар СРСР з НАТО. Тремтіть, гади!
У тому, що плани розвитку наступальних дій ОВС існували, ні для кого не секрет, інша справа в їх достовірності та автентичності. Взяти хоча б сама назва операції «Сім днів до Рейну», це ж чистої води американізм! Мабуть, тільки янки та папуаси люблять хитромудрі назви операцій, типу «Перейдемо убрід Міссісіпі без трусів за десять хвилин», де слово «вбрід» має ввести противника в оману, бо як передбачається використовувати моторні плавзасоби. Ну, або кинути половину експедиційного корпусу США в Європі на операцію «Врятувати рядового Райна». У радянському військовому командуванні все було простіше і лаконічніше. І великі вчення того ж Варшавського договору носили назви — «Родопи», «Дніпро», «Захід-81». Операції Великої Вітчизняної теж не відзначалися багатослівністю — «Уран» (розгром німців під Сталінградом), «Іскра» (прорив блокади Ленінграда), «Кутузов» і «Румянцев» (звільнення Орла і Бєлгорода відповідно), «Багратіон» (повне визволення Білорусії, частини Литви і Польщі). Німецькі генерали, до речі, теж зайвих слів не любили писати на картах і документах і задовольнялися «простенькими»: «Барбаросса», «Ост», «Тайфун», «Цитадель».
Ну, це лише причіпка до назви «Сім днів до Рейну», яке могло б бути непоганим назвою американського высокобюджетному блокбастеру. В цьому хитрому російською плані більше сумнівів викликає упор на можливе застосування ядерної зброї. Між рядків читаємо, що НАТО до 1980-м рокам перейшов до доктрини «гнучкого оборони» і при готовності до застосування ядерної зброї, повинен прагнути здобути перемогу звичайними засобами. І в цьому (увага!) складалося головна відмінність від ОВС, яка, згідно з розсекреченими даними, вважала застосування ядерної зброї неминучим в якості превентивного удару.
Нічого не змінюється — зараз риторика натовських генералів анітрохи не змінилася і вони із завзятістю уколотых їжачків продовжують гризти кактус і стверджувати тепер вже про готовність Росії нанести ядерний удар по Європі. Причому вже переконали всіх навколо в такому жахливому сценарії, де скоро будуть «розсекречено» такі операції як «45 хвилин до Талліна», «Автостопом за добу до Дніпра», «Два дні до Вісли», доведеться переробити з Рейном — багато там сім днів. Чекають. Зачаїлися.
Якийсь польський генерал Вальдемар Скшипчак, який давно вже стаптывает пенсійні тапки, видав нещодавно сентенцію, що Захід завдасть Росії ядерний удар, якщо «Путін нападе на Польщу». Втім, хто тільки не лякає Європу російськими погрозами, причому саме з застосуванням Москвою ядерної зброї — так страшніше.
— Не будемо навіть розглядати можливість використання ядерної зброї в Європі, якщо почнеться світовий колапс, то полетять в першу чергу США, — вважає військовий експерт Владислав Шуригін. — До американців, пригадаємо, нелюбов мав спочатку закоренілий ліберал академік Андрій Сахаров, який пропонував відправити до берегів США стотонную водневу торпеду, вибух якої змиє утворився цунамі все узбережжя. США — великий полігон, там є чимало цілей. «Клаптикова» Європа для застосування ядерної зброї не прийнятна за ще тієї причини, що вибух на території однієї країни торкнеться і пару-трійку сусідніх.
Якщо згадувати про радянських планах ще в Європі з використанням сил Варшавського договору, то їх тактика в першу чергу будувалася на масовані танкові прориви. У Радянському Союзі тоді навіть відмовилися від важких танків на користь більш легких і швидкісних Т-72 і Т-80. Південне напрямок — кидок через Італію до Франції, Центральне — безпосередньо через ФРН теж на Францію з виходом до Ла-Маншу. Північне — катком через Данію, Голландію, Норвегію. Тобто все було заточено саме під застосування звичайних озброєнь, де засоби ядерного стримування передбачалися як відповідна міра. Зауважимо, що єдиною ядерною державою в ОВС був СРСР, втім, якась частина ядерних боєприпасів могла зберігатися на території радянських військових частин і про це досі сперечаються.
Теоретично, звичайно, можна припустити, що існував радянський план по знищенню ядерною зброєю основних великих міст і портів Європи, але він би точно не зберігався в якомусь польському штабі. Ще нюанс — тимчасової, початку 1980-х, коли Радянський уряд на чолі з Леонідом Брежнєвим підписує два договори про обмеження стратегічних озброєнь (ОСВ) в 1972 і 1979 році. Явно не для того, щоб прокатати ядерний вал від чомусь Польщі до Британських морів.
А от коли Радянський Союз міг реально вступити в сутичку з НАТО, так це під час навчань «Захід-81», які проводилися з 4 по 12 вересня 1981 року на території Білоруського, Київського, Прибалтійського військових округів, в акваторії Балтійського моря і на території кількох держав ОВС, у тому числі і ПНР. У Польщі в той момент йшли активні виступи профспілок, яких активно підтримував Захід. Війська ОВС були в готовності не лише до придушення протестувальників, але і до виведення основних своїх сил до кордонів країн НАТО.
Ще один епізод — навчання «Щит-82». Ці маневри стали найбільшими в історії ОВС, охопили всю територію Радянського Союзу і країн Варшавського договору, що закінчилися парадом військ в болгарському Бургасі. На Заході вчення отримали назву «Семигодинна ядерна війна» — «Щит-82» були частиною плану операції ракетно-ядерного нападу для вироблення засобів протидії нападу з боку США. Незабаром після їх завершення президент США Рейган проголосив Стратегічну оборонну ініціативу, відому як програма СОЇ.
Мабуть, що з тих пір сама ймовірність ядерної війни в Європі відсунулася як ніколи далеко. Вистрілить рушницю в третьому акті, якщо воно висить на сцені? Швидше всього, що так. Але ж і вистава ще не починався.
Thanks!
Our editors are notified.