Західний каток: Україна закривається, наступна – Туреччина?

Жителі багатьох районів Стамбула влаштували “каструльний протест” у зв’язку з рішенням ЦВК скасувати підсумки виборів мера, на яких переміг кандидат від опозиції Екрем Имамоглу. Чи можна говорити, що результати муніципальних виборів означають початок кінця Ердогана?

Хто намагається його звалити? Яка роль США і ЄС в турецькій політичному житті? Можлива януковичизация Ердогана і українізація Туреччині? На кого ставлять турецькі фінансові кола, різні політичні й національні групи?

На ці та інші питання відповів відомий тюрколог, докторант МДІМВ, фахівець з російсько-турецьким відносинам Икбаль Дюрре.

— Икбаль, чи в Туреччині якісь суттєві зміни після недавніх муніципальних виборів, на яких, як ти кажеш, правляча Партія справедливості і розвитку програла? Зробить Ердоган висновки, змінить курс?

— Звичайно. Ердоган залишається президентом ще як мінімум на чотири роки. А в Туреччині президентська система. Але один тільки Стамбул, який правляча партія втратила, — це ж 40 відсотків економіки Туреччини. Тому думати, що це ніяк не буде впливати на владу в Анкарі, було б наївно. Буде впливати, тому що, по-перше, економіка цих міст була і є одним з головних ів для діяльності його партії в цих містах.

— Ну кадри, звичайно…

— Кадри і т. д. Зараз у них не буде таких можливостей, які були до цього. У цьому сенсі так чи інакше все одно впливає. Але навіть не це головне. Головне — загадковий і непереможний, непобеждаемый образ Ердогана померк…

— Міф про її непереможність?

— Так, міф про його непереможність почав зникати. Але я все-таки щиро вважаю, що найкращим варіантом було б для Туреччини, щоб він саме повернувся до своїх початкових посилів. Бо в іншому випадку я найближчим часом альтернативу виходу з соціальної та економічної кризи для Туреччини не бачу.

Я не хочу, щоб в Туреччині утворилася ситуація хаосу. Тому я сподіваюся, що Ердоган зробить необхідні висновки для себе. Хоча його недавню заяву, зроблену після того, як він повернувся з Москви, трошки мене турбує. Він сказав, що треба провести повторні вибори в Стамбулі. Якщо він на це піде, нічого хорошого з цього не вийде.

— Але він же в минулий раз з парламентом цей фокус протягнув: призначив перевибори, коли перші вибори програв, і на другі зумів мобілізувати своїх і виграти.

— Так. Тільки час зараз інший. І економіка Туреччини зараз не така сильна, як у той період. Тому мені здається, що він більше придбає, якщо погодиться з результатами виборів. От і все. Це було б найкращим варіантом.

— А що він конкретно сказав про вибори в Стамбулі?Порушення були?

— Він сказав, що порушень було багато. Там різниця склала близько 14 тисяч голосів. Для такого величезного міста — це не цифра. Але він не на сто відсотків каже, що обов’язково потрібно скасувати результати, не диктує, що треба ще раз робити вибори. Він каже, що ми будемо використовувати всі законні способи, щоб повторити вибори. Каже, що як виборний комітет вирішить врешті-решт, так і буде. Він просто висловлює своє побажання про те, що йому б хотілося. Але врешті-решт вирішить суд або виборча комісія. Це вже непогано.

— Ця стихійна і нетривка соціальна коаліція капіталу, націоналістів, республіканців, лівих і курдів може зберегтися до президентських виборів?

— Не думаю. Все залежить від того, як Він буде вести себе далі. Якщо він буде продовжувати таку ж політику щодо курдів та економіки, то цілком можливо, що ця коаліція проти нього збережеться. Хоча це буде дуже складно, тому що це штучна коаліція. Все-таки у курдів пам’ять про Республіканської народної партії не дуже позитивна, м’яко кажучи.

— США і Європейський союз у вибори в Туреччині втручалися? Взагалі, вони в політичні процеси в Туреччині втручаються?

— Вони закликали владу визнати результати виборів. На що в Анкарі відреагували дуже негативно. Відповіли, що це не ваша справа, не втручайтеся. Але заяву такого роду було з їх боку.

— Можлива януковичизация Ердогана і українізація Туреччині? Адже Європа загнана в глухий кут. У них стагнація, яка скоро перетвориться в рецесію. І їм потрібно розширювати поле. Україну вони вже майже переварили. Такою метою може бути ще Білорусія, але вона маленька. А Туреччина давно хоче в Європу. Там багато незадоволених, баланс приблизно 50 на 50 за Ердогана і проти.

— Справа в тому, що Євросоюз призупинив процес переговорів.

— Так, але можна ж повернутися…

— Можна повернутися. Взагалі Євросоюз у цьому відіграє другорядну роль. Американці закручують гайки Туреччини. По-перше, звичайно ж, із-за відносин з Росією. А крім цього, до речі, і з Європою, тому що незважаючи на всі проблеми Європа не скидає з рахунків Туреччину.

Туреччина потрібна їм головним чином як ринок і як буферна зона між Європою та Близьким Сходом. Тому, дійсно, в цьому сенсі можна очікувати будь-яких впливів. Мені б дуже не хотілося, щоб Туреччина пішла по шляху України.

— Зате українців в Європу без візи пускають. Тепер не платять за шенген. Країну зруйнували, але 35 євро на візі заощадили.

— Я думаю, що для громадян Туреччини-це не сенс життя. Навпаки. Багато європейці приїжджають до Туреччини жити, особливо люди у віці. Прибережні райони особливо популярні. Там взимку тепліше, ніж в Європі. Тому вони воліють жити в Туреччині.

Розмовляв Саїд Гафуров