У Радянському Союзі володарів Золотої зірки Героя зазвичай знали в обличчя. Ними пишалися, на них хотіли бути схожими. Проте звання Героя не давали рядовим співробітникам міліції. Олександр Попрядухин служив у 127 відділенні міліції Москви. Скуповуючи замітка в «Комсомольській правді» повідомляла, що старший лейтенант був удостоєний високого звання за затримання особливо небезпечного злочинця у парку імені Горького. Однак ніяких відомостей про затримання в цей час і в цьому місці в архівах МВС немає.
Спецгрупа МВС
Світовий конгрес миролюбних сил. / Фото: www.visualrian.ru
В кінці жовтня 1973 року в столиці СРСР проходив Всесвітній конгрес миролюбних сил. У той час ще не існувало спецпідрозділу «Альфа», яке боролося б із терористами, а для забезпечення безпеки учасників Конгресу була створена оперативна група, що складається з досвідчених співробітників міліції. Був у неї включений і старший лейтенант Олександр Попрядухин. Група постійно чергувала в Мурі, співробітники змінювали один одного.
Будівля МУРа. / Фото: www.mir24.tv
31 жовтня 1973 року конгрес завершився, проте оперативна група все ще продовжувала свою роботу, а 2 листопада вона була піднята по тривозі. Лише по дорозі до місця операції співробітникам МВС повідомили про захоплення пасажирського літака «Як-40», який здійснював рейс за маршрутом «Москва – Брянськ».
Терористи
«Як-40», аналогічний угнанному. / Фото: www.wikimedia.org
Терористами виявилися молоді люди, троє з яких навчалися в автомобільному технікумі. Старшому з них, Віктору Романову, було 20 років, він ніде не працював і не навчався. Він і взяв на себе функції ватажка. Ще двом, Володимиру Жалнину і Петру Бондарєву, було по 17, а наймолодшому учаснику захоплення літака Андрію Никифорова – 16.
Вони мріяли про красивою західної життя, склавши думку про неї із зарубіжних фільмів і неймовірних чуток. Їм здавалося, що там, за межами Радянського Союзу, вони стануть щасливими, багатими, успішними і вільними. При цьому Андрій Нікіфоров, піддавшись впливу фільмів про індіанців, мріяв про те, як буде боротися за їх права з поневолювачами. Він навіть залишив записку мамі і сестрі, обіцяючи їм написати лист або телеграфувати.
Віктор Романов, Володимир Жалнін, Петро Бондарєв та Андрій Нікіфоров. / Фото: www.youtube.com
Навряд чи підлітки представляли собі, до чого призведе їх бажання перетнути кордон СРСР незаконним шляхом. Втім, законного шляху покинути країну у них у той час просто не існувало. Вони склали свій план по викраденню на підставі замітки в газеті, яка потрапила їм на очі в кафе абсолютно випадково. Там мова йшла про викрадення літака десь за кордоном. Тоді і почав оформлятися план учнів технікуму. Вони дістали зброю і вранці 2 листопада 1973 року спокійно сіли в літак.
Ніхто не здогадувався, що в їхніх сумках знаходиться зброя. Та й запідозрити терористів в цих простакуватих юнаків було важко.
Викрадення літака
Аеропорт «Внуково». / Фото: www.pastvu.com
Літак перебував у польоті приблизно 55 хвилин, а коли пішов на зниження, юні терористи зрозуміли: настав час діяти. Зі зброї у злочинців був обріз, два мисливських рушниці та ножі. Спочатку вони направили рушниці на пасажирів, наказавши залишатися на місцях. Потім спробували проникнути в кабіну, вистріливши в замкнені двері. В процесі боротьби був поранений пострілом у живіт бортмеханік, а пасажир, який спробував дати юним відсіч бандитам, отримав удар ножем.
Через командира екіпажу були передані вимоги: 2,5 мільйона доларів і виліт в скандинавську країну. Злочинці погодилися на повернення в Москву тільки після того, як зрозуміли, що в Брянську такої суми бути не може. Тим більше, що в процесі переговорів вона збільшилася в два рази. «Як-40» незабаром приземлився у Внуково.
Стрімкий штурм
Аеропорт «Внуково». / Фото: www.pastvu.com
У Москві тим часом вже все було готове до штурму. Під час переговорів з терористами вдалося звільнити поранених. Заправник блокував злітну смугу, а група захоплення, поки йшли переговори, вже зайняла вихідні позиції під крилами і фюзеляжем. Ще один співробітник МВС повинен був принести гроші терористам, переодягнувшись у форму співробітника Аерофлоту. Активні дії повинні були розпочатися в той момент, коли буде відбуватися передача валізки з валютою.
Командир літака «Як-40» Іван Кашин і Олександр Попрядухин. / Фото: www.zagopod.com
Однак люк літака відкрився набагато раніше, ніж того вимагали умови. Саме в цей час старший лейтенант Попрядухин рішуче вискочив зі свого укриття і в прямому сенсі слова викликав вогонь на себе. Терорист з обрізом почав стріляти в міліціонерів. Життя йому врятував бронежилет. Тим часом був відкритий у відповідь вогонь, самий молодший із терористів, Никифоров, був важко поранений і пізніше помер.
Люк був заблокований, в салон кинутий пакет зі сльозогінним газом. Романів застрелився, а Жалнін і Бондарєв здалися. Активна фаза операції тривала від трьох з половиною до десяти хвилин. Операція була засекречена, Олександр Попрядухин отримав звання капітана і був нагороджений Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.
«Як-40» після закінчення штурму. / Фото: www.wikipedia.org
Подібна таємність була обумовлена тим, що оприлюднення факту викрадення літака могло призвести до нових спроб подібного виїзду з країни. Тим більше, що всю необхідну інформацію про викрадення юні терористи почерпнули з газетної статті, в якій докладно описувався викрадення літака в Празі.
Засекречений герой Олександр Попрядухин. / Фото: www.twimg.com
До слова сказати, учасники і свідки всій цій історії були дійсно збентежені тим, що злочинцями виявилися зовсім ще діти. З двох уцілілих терористів Жалнін отримав 10 років колонії, Бондарєва стараннями батьків визнали неосудним і відправили в спеціалізовану психіатричну клініку. Проте кінець обох молодих терористів виявився сумний: вони були вбиті під час відбування покарання.
Після операції по звільненню заручників літака «Як-40» було прийнято рішення про створення спецпідрозділу «Альфа».
Викрадення літака в СРСР був непересічною подією, тим більше, що терористами виявилася багатодітна сім’я Овечкіних, яка організувала музичний колектив з казковою назвою «Сім Симеонов». Джаз-бенд із семи братів, мати і молодші брати і сестри планували полетіти в Лондон і збагатитися, але в результаті половина з них загинула, інші потрапили у в’язницю, постраждали люди, що летіли тим рейсом. Ким вони були насправді – жертвами тоталітаризму, що мріють про свободу, або жорстокими вбивцями, готовими йти до своєї мети по трупах?
Thanks!
Our editors are notified.