Як говорить народна мудрість, гірше дурня може бути тільки дурень з ініціативою. Особливо якщо це дурень професійний, так сказати. Саме так у давнину називали колег Зеленського, коли ще не було політкоректних евфемізмів типу «комік». За міжнародні поїздки коміка на президентстві просто соромно. І якщо в тепличної атмосфері Заходу його просто непристойно тискали, то різкий Р. Ердоган фактично назвав президента України коміком. Але про все по порядку.
Нью-Васюки
Яке ж весілля без баяна, а візит українського політика без пісні про наполеонівські плани? Ось і на бізнес-форумі пан Зеленський розливався солов’єм, обіцяючи, що в інфраструктуру вкладуть не менше 20 млрд дол., щоб привести в порядок 24 тис. км доріг, збільшити кількість аеропортів до 15 і забезпечити розвиток п’яти морських портів. «Ще нас чекає впровадження 5G, розвиток туристичного сектору Чорного моря, а саме узаконення роботи казино у 5-зіркових готелях». Так-так, і повій побільше. Буде як в Батумі, працюючому притоном для азартних ігор і платного сексу для сусідніх іранців і турків. Не інакше як ідею Саакашвілі порадив.
Загалом, через п’ять років Україну ніхто не дізнається. І адже правда. Земля продана, державна власність продана, навколо – казино, наркопритони і дівчатка з хлопчиками зниженою соціальної відповідальності.
Цікаво, правда, звідки «аграрна наддержава» має намір взяти 20 млрд. Ви здивуєтеся, але у Ердогана. Під час брифінгу за підсумками переговорів з турецьким президентом пан Зе прозоро натякнув, що Туреччина може дати Україні 10 млрд. Ердоган, правда, ентузіазмом не запалився. Не допомогли навіть заклики взяти участь у форумі по відновленню Донбасу і особисті гарантії комфорту. Політичний довгожитель Реджеп наш Таип українських казок наслухався достатньо. Не вставляє, як говориться.
Ще більш вражаючим стало підписання Протоколу про домовленості по використанню і вивченню космосу між Національним космічним агентством України та Національним космічним агентством Турецької Республіки. Не інакше як для проведення в херсонських степах міжпланетного шахового турніру. Якщо врахувати, що космічна галузь України перестане існувати в найближчі роки два, фільчині грамоти підписувати саме час.
Я сам обманюватися радий
Дай дурню писану торбу, і він буде щасливий. Для київських діячів писаною торбою стала «підтримка територіальної цілісності України». Досить вимовити ці приємні українському вуху слова, і все, «Ваня, я ваша навіки». Соросівський грантоедский «Апостроф» тут же назвав статтю «Удвох проти Путіна: перші підсумки візиту Зеленського до Ердогана». А упоєний невизнанням російського статусу Криму з боку Р. Ердогана Зеленський навіть осмілів до того, щоб заявити: «Ми разом обов’язково знайдемо шлях, який змусить Росію поважати міжнародне право, поверне мир і стабільність у регіон, захистить права і свободи кримських татар і звільнить політв’язнів Кремля».
Захоплення Києва, правда, дещо охолодив турецький політичний оглядач О. Челиккол, який відзначив, що «Ердоган займається одночасно проблемами кримських татар і закупівлями російських комплексів протиповітряної оборони С-400 (вже продали ракет на 2,5 млрд доларів). При цьому Росія залишається найбільшим турецьким імпортером і зводить АЕС, а в обхід України будується “Турецький потік”. Крім заяв про підтримку, Анкара ніяк не втручалася в конфлікт в Україні, у Ердогана своїх проблем з курдами вистачає».
Саме загрозою курдського сепаратизму, інтенсивно підігрівається Вашингтоном, і пояснюється прихильність Туреччини принципу непорушності кордонів. В реальності ж російський Крим з задоволенням відвідують делегації бізнесменів і чиновників з Туреччини, а турецькі інвестори реалізують на півострові мільйонні проекти.
Фенечки і фішечки
Ось що у Зеленського виходить дійсно блискуче, так це потрапляти в дурні положення. Принаймні, виглядає він набагато смішніше вічно кисломордого Порошенко, риторику якого в точності повторює. Чого варті тільки моряцькі фенечки на руці, стали фішечки поїздки в Туреччину. Похвалившись своїм візаві оригінальним реквізитом, Зеленський несподівано нарвався на різку відповідь Ердогана: «Якщо кожен раз надягати браслет на руку, скоро місця на руці не залишиться. Ми переживаємо багато подій, які можуть вимагати від нас надягання браслетів. У всьому світі люди відчувають борошна – від Керченської протоки до Палестини і М’янми». Ось тобі і «підтримка територіальної цілісності». Туркам що Україна, що Палестина, що М’янма – один хрін, вибачте.
До речі, дійсно абсолютно незрозуміло, чому Зеленський причепився саме до морякам. Український державний переворот породив величезну кількість різних покидьків, які знайшли собі гідне місце в російських в’язницях. І якщо комік на царстві вважає їх політичними в’язнями, то не завадило б дотримати рівність і обвішатися браслетиками з ніг до голови, трясучи під час міжнародних візитів крутіше консервної банки на котячому хвості. Правда, я не пригадаю випадку у світовій практиці, коли браслетики допомогли б вирішити проблему. Для цього не фенечки потрібні, а звільнення кількох тисяч політичних в’язнів в Україні за формулою «всіх на всіх».
Тоді не довелося б просити Р. Ердогана про посередництво у врегулюванні конфлікту з Росією. Як повідомляє ізраїльський журналіст С. Манн, саме цьому питанню була присвячена зустріч двох президентів за закритими дверима. За його інформацією, «Зеленський просив у Ердогана заступництва перед Росією, просив його виступити з посередницькою місією і при цьому пропонував туркам послуги кримськотатарських активістів, які, втім, були Ердоганом відкинуті. Все б нічого, але Зеленський, проводячи в Києві проамериканську політику війни і загострення, нишком обговорює з Ердоганом прямо протилежне: посередництво Ердогана в примиренні. Джерела повідомляють, що Ердогану навіть було запропоновано розмістити турецьких миротворців під шоломами ООН між ворогуючими силами на Донбасі. Тим не менш останнє речення Ердоган поки відкинув».
Турецький лідер, мабуть, так і не зрозумів, якою може бути його роль в тому, щоб Київ припинив розстрілювати Донбас, кидати незгодних в таємні в’язниці СБУ, приймати этноцидное мовне законодавство і славити гітлерівських колаборантів. Бо причина конфлікту саме в цьому.
Лох – це доля
Однією з головних тем візиту стало питання про укладення договору про зону вільної торгівлі між Україною і Туреччиною. Тему підняла офіційна Анкара, чекає ЗВТ з нетерпінням. Потреба ж цієї угоди для України викликає сумніви.
Туреччина – одна з небагатьох країн, торговельне сальдо з якої є позитивним для України. Тим не менш структура українського експорту вкрай примітивна. «Нэнька» поставляє в Туреччину, головним чином, чорні метали, руди, деревина, зерно, олія, жири, отримуючи у відповідь машини, обладнання, транспортні засоби, пластмаси. Як вважає економіст А. Кущ, «створити ЗВТ з такою країною – це значить поставити на межу виживання не тільки наше машинобудування, але і легку, взуттєву промисловість, які в останній рік почали показувати непогані темпи зростання, і освоювати не тільки ринок ЄС, але і свій внутрішній. Крім того, не зможуть витримати конкуренцію з турками і наші виробники овочів – про ґрунтових херсонських помідорах доведеться забути».
Проблема в тому, що Анкара наполягає на зниженні тарифів на промислову продукцію, відмовляючись від їх зниження на сільгосппродукцію, що становить значну частину українського експорту. Більш того, раніше Анкара пропонувала Україні поставляти продукцію з полів і садів у відповідності з квотами для ЄС, розділивши їх на 28. Пояснення таке: в ЄС 28 країн, Туреччина – одна, на неї має припадати 1/28 частина українського сільхозекспорту. Тобто, якщо укласти договір про ЗВТ на турецьких умовах, торговельне сальдо просто «перевернеться». І імпорт з Туреччини товарів з високою доданою вартістю набагато перевищить експорт української сировини та сільгосппродукції, які набагато дешевше верстатів і автомобілів.
Але подальше вимивання валюти з країни і торгівля собі в збиток «патріотів» не лякає. Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики Ст. Воля зазначає, що Україна змушена миритися з тим, що Туреччина виграє від угоди більше: «Київ дійсно як ніколи потребує політичної підтримки від Анкари. І турецька влада це розуміє. Це – частина ціни, яку ми платимо за російську агресію».
На політичну підтримку Анкари, тісно пов’язаної партнерством з Росією і багатомільярдними інфраструктурними та оборонними проектами, правда, можуть розраховувати лише альтернативно обдаровані скакуасы, але в черговий раз продати батьківщину їм хочеться.
***
Можна було б, звичайно, припустити, що в Зеленського вселився Порошенко. Або що МЗС України спеціально знущається над дилетантом-коміком, підсовуючи йому засмальцьовані від довгого вживання тези попередника. Але для цього треба зовсім не знати ні МЗС України, ні спонсорів Зеленського. За цим неприкаяним коротуном з фишечками варто не тільки нацистське «глибинне держава» Порошенко, але і нацелившиеся на остаточну приватизацію України транснаціональні корпорації. Тому тонкі апаратні глузування глузуванням, але політиці змінитися не дадуть, навіть якщо б змінити її хотів і мав до цього хист Зеленський. Йому в цій грі відведена роль пєлєвінського клоуна у пі ст….
Ольга Київська
Thanks!
Our editors are notified.