«Зелена» версія СРСР

256 депутатів в новому складі парламенту «зелені». Офігєть! Це повноцінна більшість, не треба ні з ким вступати в коаліцію. Всі кадрові призначення під повним контролем у Зеленському.

Спікер Ради – «Слуга народу», прем’єр – представник «Слуги», весь склад уряду може бути призначений з представників однієї партії. «Зелені» буквально порвали в мотлох мажоритарку, яка всі останні десятиліття жила своїм, особливим життям. Партії партіями, а на місцях люди голосували за «міцних господарників», які ремонтували доріг, проблеми місцевих громад» вирішували, лікарні будували, дитячі садки.

Все змінилося. Із «старої гвардії» в новий склад Ради зумів прорватися приблизно 50 депутатів. З рештою творився повний сюр. Народ масово забив на «багатеньких буратін» і вперто шукав у бюлетені «Слугу народу». Не важливо, що це місцевий міський божевільний, який підробляв на весіллях фотографом. За нього тупо голосують, оскільки він з «команди Зе». В одному провінційному окрузі балотувався якийсь нікому не відомий ідіот. У «Фейсбуці» у нього було приблизно одинадцять друзів, включаючи якусь китаянку. У райцентрі повісив два борда і рази три вів трансляцію в «Ю-тюбе», як його ігнорують місцеві «бандити». І мало не став депутатом. Брєд повний, але така реальність. Мажоритарка якимось чином стала вотчиною «зелених».

Чому так сталося? Насамперед, треба сказати величезне спасибі Петро Порошенко, який так задер українців своєї расової концепції нації, що народ повівся на реального клоуна і його команду. З наївною вірою в «світле майбутнє». «Зелена хвиля», яка піднялася під час президентських виборів, виявляється досі в силі. Цілком можливо, що ще будуть дострокові місцеві вибори, на яких «СН» може повторити свій успіх. Маячня, звісно, але така реальність.

Поширення «зеленого вірусу» мажоритарно-статевим шляхом сприяла і повна деградація політичної системи. В нормальній країні є праві, ліві та центристи. Або демократи і республіканці. Консерватори і реформатори. В Україні останнім часом є або упоротые, або «п’ята кремлівська колона». Або «порохоботы» і «клоуни». «Зрадныки» і «патріоти». Більшості подібна класифікація набридла і депутати стали набирати весільних фотографів і темношкірих. Дивним чином повернулася радянська система представництва, коли будь-яка доярка могла спокійно керувати державою. Запит на «нових облич» перевершив здоровий глузд і за міфічну партію, яка існує виключно в «Фейсбуці», проголосувало до фіга народу. Цих «переможців» ніхто не знає. Навіть керівництво партії «зелених». Вони не знають один одного, поняття не мають про ідеологічній платформі партії, роблять три помилки в слові «член», проте сповнені бажання «змінити країну на краще».

Прекрасний матеріал для парламентської більшості, за яким уже виразно стирчать вуха мудрого і злопам’ятного Ігоря Коломойського. Ціле стадо статистів, яких треба загнати у фракцію, навчити правильно тиснути на кнопки за командою і користуватися партійними чатом. Погодьтеся, це набагато краще і, головне, дешевше, ніж набирати розкручених медійних персонажів зі своїми не обґрунтованими «хотєлками», завищеними потребами та іншими заскоками. Береться звичайний весільний фотограф, два тижні його навчають правильно змивати за собою в туалеті і справа в капелюсі. Мінімальні витрати – максимальний результат. Улюблена бізнес-модель Ігоря Валерійовича. Він, звичайно ж, не спілкується із Зеленським і якимось Разумковим, який виконує роль «весільного генерала». Але як-то виходить, що загальний напрямок процесу йде за лекалами, що зародився у великій кучерявій голові олігарха.

«Слуга народу» у вигляді комік-трупи став авангардом української нації, головною напрямною силою сучасності. Верховна Рада перетворилася на Верховну Раду часів СРСР. Тільки все не зайняті будівництвом суспільства розвинутого соціалізму, а вступом до НАТО і ЄС (аналог комунізму). Пора обирати Генсека і членів Політбюро «Слуги народу». Формувати ревізійну комісію» і боротися в олігархічними перегинами на місцях. Мені дуже імпонує такий підхід, оскільки концепція багатошарового дна отримала своє експериментальне підтвердження.

Головним конкурентом «зеленої трупи» є Слава Вакарчук. Вони тепер будуть боротися один з одним за званням самого упортого клоуна на політичній арені. На мій суб’єктивний погляд, В’ячеслав поки поза конкуренцією. Він вже встиг запропонувати себе в якості прем’єр-міністра. У екс-спікера Парубія з’явився серйозний конкурент. Більш того Вакарчук буквально став оргазмировать законопроектами, які повинні увійти у скарбничку досягнень будь-якого психіатричного закладу районного рівня. Приміром, «врегулювати існування України і Росії». Проблема полягає в тому, що деякі українські виконавці забивають купу бабла гастролями в Росії, а Слава змушений давати безкоштовні концерти в рамках підтримки свого «Голосу». Та ще фонд Сороса, падлюки такий, затримує платежі. Нікому, с..ка, не можна вірити.

Приблизно через рік вся ця «зелена» конструкція з Вакарчуком, Песиків («Партія Європейська солідарність») і «п’ятою колоною Кремля», сожравшей величезний ресурс з майже нульовою ефективністю, навернеться. Це закон розвитку кольорової партійної системи месіанського типу. Все, насправді, елементарно: є специфічна політсистема, яку наші «американські друзі» створили у своїй колонії. Вона полягає в тому, що «Росія є одвічним ворогом древньої нації». Базовий посил. В рамках даного формату «тубільці» змагаються один з одним за ступенем упортости, при цьому старанно інтегруються в ЄС. Деякі ще примудряються потихеньку будувати гиперлуп. Коли настає час змінювати ліжка в публічному домі, нації дозволяють трохи видовищ. Деякі «вороги США» намагаються злегка на…обдурити своїх мудрих керівників, але є комплекс заходів, що дозволяють їх привести в почуття. Серед них є і інститут екстрадиції.