Знаєте, яка, на мій погляд, сама епічна картинка в ситуації з розведенням військ в Золотом? Та, коли опомнившиеся неонацисти-ветерани, дізнавшись, що десь розводять війська, ломанулись до військових і почали кричати: «Де?! Де!». Їм сказали: «Не тут, у Петровському».
І войовничі патріоти, як Єсенін за комсомолом (вчора, 29 жовтня, до речі, був день його народження), помчали від Золотого, задерши несвіжі штанці в стилі мілітарі. Довівши, що вони можуть серйозно посперечатися з президентом Володимиром Зеленським горді за звання «лох» і «лопух».
Їх елементарно обдурили. Надули, як стоять на шухері гопники показують поліції, куди злодії втекли. Якщо стоять на шухері двоє, то вони взагалі можуть показати в різні боки, і поліція зазвичай не біжить туди, де насправді зникли злодюжки. Так і тут: ех, сповнена Україна лохами і лопухами.
Але біда ситуації не в класичному «ах, обдурити мене неважко». І навіть не в тому, що «я сам обманюватися радий». В даному випадку обманюються адже не тільки гопники-ветерани, у брехливому і показному патріотизмі і прикупленной за копійки дешевої сміливості яких ніхто не сумнівався ні хвилини. Вони – помоечные клоуни і політичні заробітчани, ціна яких в убогій і понівеченої безробіттям країні «рубль – відро». Заплатив так – він і проти війни. Заплатив інакше – вони за війну. Єдине, чого вони не хочуть і ніколи цього не робили, так це воювати. Грабувати, мародерствувати, знущатися над беззбройними цивільними, бажано людьми похилого віку, дітьми та жінками – це будь ласка, а от під кулі ополченців ЛДНР або російських агресорів» – це «ха-ха-ха, дурних нема». Як з’ясувалося, навіть клоун Денис, який під кличкою «Янтар» змусив Зеленського, як казав мер Києва Віталій Кличко, «позначити себе в ті кольори, в які той позначив» («лох» і «лопух») не воював. Ні, в каральному добробате найманих вбивць складався і навіть проводив садистські мародерські зачистки, але пороху не нюхав – не його, не його. А його філософію чітко позначив «диванний фельдмаршал» з майдану-2014 і екс-лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош, який зараз нібито рулить «Добровольчої української армії». «У разі зради владою нашій державі, готовий до повстання. Хоча дуже не хочеться», – написав цей Ярош з приводу розведення військ в Золотом. Не підхопився з дивана і не повів своє військо патріотів на штурм «зради», а, ліниво чухаючи несвіжу мотню, підтягнув «клаву компа» і в «Фейсбуці» переміг усіх ворогів. І додав на адресу «нелоха» і «нелопуха»: «У мене зараз стан людини, який повинен прийняти для себе остаточне рішення: «бути чи не бути». Нас таких, які зараз приймають рішення, – десятки і сотні тисяч. Зрештою, мова йде про долю всього українського народу і нашої державності. Будь ласка, почни спілкуватися з тими, хто бачить трохи далі за межі свого «хутора» і готовий на самопожертву заради нації і держави». Зеленський звернення Яроша, ясна річ, гордо проігнорував. Че йому звертати увагу на цього доморощеного «Гамлета» з Запердыловки, який сам себе іноді з похмілля в дзеркалі лякається?
І це перший висновок з цієї ситуації з розведенням військ: немає ніякого не те що всенародного, але навіть всеветеранского опору «капітуляції в Донбасі» і розведення військ. Тобто світу в Донбасі. Вожді «яструбів війни» (від екс-президента-лузера Петра Порошенка до минулого кривавих, а зараз потішно-боягузливих комбатов, розжиріли на гонорарах за банальне рейдерство, бандитський рекет і добре проплачиваемое полизаробитчанство) давно і весь час говорять про «всенародне повстання», про сотні тисяч протестувальників. Але незадоволені зрадой ветерани» не вийшли по всій країні протестувати ні коли Денис «Янтар» сміливо «лошил» в усі діри главковерха Зеленського Золотом, ніколи це головковерх, як злодюжка темної ночі, там же, в Золотому, на наступний день все ж наказав та здійснив відвід ВСУ від лінії зіткнення. Навіть під офіс президента в Києві після розведення прийшли, як кажуть, три каліки, які не дозволили собі нічого зайвого. Так, покричали, відпрацювали вкладення і розійшлися.
Іншими словами, Зеленський – досі в тренді. За нього не даремно віддали 73% голосів ті, хто хоче світу. Світ, як і раніше, залишається головним завданням для Зеленського та всієї його «зеленій» влади», навіть якщо у Яроша або у екс-командира полку «Азов» Андрія Білецького (не кажучи вже про шушере рангом подрібніше) від люті рвонуть пуканы, і вони зіпсують цим і провоняют свої командирські дивани.
По-друге, – і це найважливіше! – мир в Україні став заручником внутрішньополітичних терок між головними діючими особами «трагедії, в якій Зеленський – лише пішак, шнырь на довірі, якому вже заборонили (для солідності) грати членом на піаніно, але іноді дозволяють посперечатися з іншими лохами, хто з них лох дрібніші.
Розведення військ в Золотом – це плід домовленостей між Зеленським і міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Аваков дав висновок, швидше за все, обмін або на гарантоване зміцнення своїх позицій в управлінні державою. Це – як максимум. А як мінімум – в обмін на виведення з-під удару західного своєї головної ударної сили. Тобто карального полку «Азов», який офіційно інкорпорований в Нацгвардію України, але який навіть конгресмени США вимагають визнати «терористичною організацією». І ось що дивне: Зеленський та його «зе-дебіли» з фракції партії «Слуга народу» в парламенті вже відмазують «Азов» – збирають підписи під листом конгресменам, в якому закликають «колег» не ганьбити ім’я патріотів». Але головне в тому, що якщо Йому вдасться цей мінімум (відмажеться «Азов»), то він переможе і по максимуму. Йому буде реально належати майже вся влада в країні: у його підпорядкуванні вже Нацполиция, Нацгвардія, прикордонні війська, а також десятки тисяч бойовиків і відморозків з парамілітарних структур, які, нагадую, воювати не бажають, а от карально закошмарити всю країну і зачистити її від опонентів міністра-«фюрера» можуть запросто. Це сила, багнети і біти якій дають не тільки влада, але і цілком матеріальні бариші (прикордонники взяли під контроль прибуткові потоки найрізноманітнішої контрабанди на кордонах і напевно відстібають відсоток» главі МВС). На ЗСУ та СБУ після того, що з ними роблять боягузливі ставленики Зеленського, надії мало. Армія хоче миру в Донбасі і готова піти звідти, якщо буде наказ Зеленського, але навряд чи жадає громадянської війни з нацики по всій країні. Зеленський ж відверто тупить і ніяких наказів армії не віддає. Він, здається, боїться потенційного перевороту військових. А СБУ з прихильником Зеленського Іваном Бакановым на чолі сходить до рівня міської каналізації: стежити за політичними опонентами, пакувати їх в тюрми і видавлювати з країни вони ще можуть. Але захистити національні інтереси або хоча б владу вони не здатні. До того ж, з наказу ЦРУ чи ФБР США не надходило. Поки що.
І Він блискуче проводить свою партію, лякаючи влада Зеленського то переворотом неонацистів «імені Порошенка», то «повстанням ветеранів». Він зараз може все, що і довело розведення військ під Золотим. Воно відбулося лише після того, як його дозволив і таємно благословив Аваков. Але як хитро він це зробив! Щоб не підставлятися і перед відморозками, він нібито виступив і проти світу в Донбасі за «формулою Штайнмайера», і проти переговорів з Росією, і проти розведення військ без взаємних поступок Москви. Але це тільки слова. Якщо розведення відбудеться і під Петровським, то буде зроблено головне – розблокована зустріч у «нормандському форматі» на високому рівні. І у Зеленського здійсниться волога мрія дитинства – він, може, зустрінеться з президентом Росії Володимиром Путіним. Або хоча б посидить з ним за одним столом. І це, погодьтеся, не тільки для його Кривого Рогу круто, багато хто в світі мріють про це, а тут – «нелох», і «нелопух», і Путін поруч. Картина маслом!
Плюс Зеленський ж розуміє (або хоча б сподівається), що президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Ангела Меркель не дадуть його в образу Путіну. І, не виключено, з ними можна домовитися, щоб допомогли впоратися і з внутрішньоукраїнськими ворогами типу Авакова. Ну, типу знову правильно вправили мізки. Зміг же Захід змусити Авакова відмовитися від своїх прем’єрських амбіцій і гарантувати чесне проведення президентських і парламентських виборів в цьому році, які б відправили на смітник історії Порошенко і його порохоботов.
По-третє, дуже серйозного вивчення вимагає нова сьогоднішня позиція «президентмейкера» і олігарха Ігоря Коломойського. Що означає мимоволі союзництво Зеленського та Авакова? Воно проходить з дозволу Коломойського, до якого начебто позитивний «вась-вась» з главою МВС (вони разом хочуть приборкати Зеленського) або ж за його спиною? Якщо за спиною, то «орли Авакова», не виключено, скоро зроблять з Коломойським те, що Порошенко витворив з Міхо Саакашвілі – за волоссячко, головою в мішок і в Польщі. Ну, а з Польщі – за екстрадицію прямо в США, де слідчі чекають-не дочекаються такого цінного кадра на предмет щедро «подоїти» і «роздягнути». Як Павла Лазаренка, майже до натільного хреста, якого у Коломойського, до речі, бути не повинно.
Але ми не про віру Коломойського зараз. Зовсім інша ситуація може бути, якщо він і Аваков діють разом і спільними зусиллями перетворюють Зеленського взагалі в безсловесну й покірну іграшку. В тому числі, і на переговорах із Заходом, з США. Авакову потрібно, повторимося, щоб Захід благословив його посилення в Україні, а Коломойському важливо, щоб проти нього припинили всі переслідування. Разом заради цих своїх цілей вони можуть зробити ставку на нинішнього Дональда Трампа і змусити президента Зеленського, наприклад, віддати в нинішній республіканський Білий дім компромат на демократа Джо Байдена. І що буде з Україною, якщо її буде «доїти» переміг Трамп, або якщо переможе не він, а хтось із демократів? Правильно, доїти і дограбливать будуть по-любому, але демократи ще і зло мститися будуть.
А що Зеленський? А він і його «слуги народу» прогинаються під будь-якого, хто пригинає. Зараз це Аваков, і Зеленський готовий поділитися з ним владою. Тобто практично тим, чого у нього і так майже немає. Це цікавий діалог президента і його формального підлеглого – міністра: «Мені б ще влади!» – «Так будь ласка, якщо хочете, пліз. Ні в чому собі не відмовляйте, тільки мене не чіпайте, дайте покермувати, по світу поїздити, всмак покрасуватися, зірвати оплески». До речі, тут блогер Анатолій Шарій пропрезидентської партії «Слуга народу», яка, разом з президентом маючи всі можливості для керівництва країною, прогинається під всіх, хто їй пальчиком помахає або денюжку занесе, як-то придумав назву: ПІУ – Партія імпотентів України. Я ж пропоную інший варіант: ПЛІЗ – Партія лакеїв-імпотентів Зеленського. Довгий, але, враховуючи любов Зеленського до англійської мови та необхідність спілкуватися із зовнішніми кураторами, звучить дуже сучасно. А головне – по суті правильно. Залишається підучити «чого зволите?» англійською, і можна цілі фрази складати. А Аваков зрозуміє, він же, як і Зеленський, раптово навіть по-українськи суржиком вже заговорив.
Thanks!
Our editors are notified.