Зеленський і «глибинний МЗС»

Списування з одного а – плагіат,

більш – дисертація.

Адміністрація «коміка, наведеного в минулому місяці до присяги в якості президента України», як влучно назвала Зеленського «Німецька хвиля», явно не дотягує не те що до держави в смартфоні, але і в «Пентіумі 1». Інакше на Приватбанковой знали б про існування програм «Антиплагіат». І не довелося б нещасному Цеголко звинувачувати Зеленського в списуванні промов у Порошенка, а К. Тимошенко ― шукати таємних шпигунів і диверсантів в українському Мзс.

А боярам говорити не по писаному…

Мимоволі виникає питання, хто ж більший ідіот? Як людина, що написав за час своєї роботи в МЗС добрий десяток президентських виступів, можу пояснити на пальцях, що сталося.

У першому наближенні повний текст виступу, а не тези, про які говорять в Адміністрації президента, пише МЗС. Принаймні, так було в часи, коли в міністерстві працювали дипломати, а не «кадри майдану», які, як бачимо, навіть з тезами не впоралися. І це виступ виписується і «вылизывается» безліччю людей ― від самого автора і його зав. відділу до заступника міністра або міністра особисто. Лише після цього цей епохальний працю відправляється на Банкову Управління зовнішньої політики, де знову перечитується і редагується в ключі «віянь» з головного кабінету країни. І вже після надходить в патронатну службу президента, де відпрацьовується остаточно особистими спічрайтерами глави держави. Тому фінальний текст президентської промови може містити не більше 10% тексту МЗС України, а то й зовсім нічого, якщо погляд дипломатів не збігся з настроєм лівої п’ятки президента.

Виступ – документ противний. На відміну від аналітичних записок, які перед кожним заходом лише косметично оновлюють, кожен виступ треба писати «з нуля», щоб твій рідний президент не виглядав папугою. Але біда в тому, що дипломатів замінили дещице-климкины та інші марущинцы, які і Петра Ляксеича перетворили в попку-дурня, і з Зеленським вчинили так само. І правда, навіщо писати новий текст, та ще й новому президенту, якщо одні й ті ж тези вже п’ять років в комп’ютері валяються? Міняй імена і відправляй в Адміністрацію. А інший вільний від роботи час можна присвятити розміщення нацистських матеріалів у «Фейсбуці».

Але якщо Порошенко і співробітники АП були хоч трохи професіоналами, то «Квартал-95» явно прийняв надіслані тези за сценарій чергової вечірньої хохмочки. І вчинив по старому доброму принципом: «Я за вас свою роботу робити не буду». І тільки коли виник скандал, Тимошенко вибухнув істерикою: «Попередньо встановлено, що співробітники МЗС України, які готували тези для брифінгу президента Володимира Зеленського, паралельно продовжували працювати на Петра Порошенка. Розцінюємо це як диверсію з боку окремих співробітників Міністерства закордонних справ і свідому провокацію з боку команди Петра Порошенка».

Так, Кирюша, це тобі не знімати ролики.

Нам – що санаторій, що крематорій

Так була свідома провокація і тим більше робота держслужбовців на екс-президента? Навряд чи. По-перше, складно уявити собі прибіг до Департаменту ЄС і НАТО Цеголко, який приніс шматок з промови Порошенко і дружньо попросив включити до тези. Скоріше саме Цеголко «лямзил» тексти МЗС для підготовки промови свого шефа на з’їзді партії «Європейська солідарність». По-друге, приватним порядком працювати, звичайно, можна. Більш того, журналістську, творчу та викладацьку діяльність не забороняє навіть закон про дипломатичну службу. Але робота ця відбувається не за напрямом «з офісу Порошенко в МЗС», а навпаки. Можна, звичайно, припустити, що горе-дипломати для написання тез Зеленському матеріали «Гуглу» шукали, чого я зовсім не здивуюся, але за весь час дипломатичної роботи мені не зустрівся жоден добрий чарівник, який подарував би мені готове для передачі в АП виступ.

Як відомо, гірше дурня може бути тільки дурень з ініціативою. Повний профан в політиці Зеленський, який вліз у президентське крісло, за визначенням не може мати своєї позиції з питань зовнішньої політики. Отже, йому можна нав’язати будь-яку нісенітницю, яку він прочитає з властивим йому кавээновским оптимізмом. Тим більше що ця нісенітниця цілком відповідає його особистим поглядам. Злий клоун ніколи не приховував своїх симпатій до неонацистських карателям, антиросійської позиції, любові до Заходу і презирства до жителів Донбасу.

Пам’ятаєте «Москва сльозам не вірить»?

– А якщо я щось ляпну?

– І ляпай. Але ляпай впевнено. Це у них називається ексцентричністю.

У зв’язку з цим ми і спостерігаємо, з одного боку, повне збіг риторики з порошенківськоі, з іншого ― якісь незрозумілі ініціативи і фрази нібито на користь РФ і Донбасу. Перші йому пише «глибинне держава», а другі він «ляпає» за ам з смартфона, викликаючи обурення правовірних нацистів. Досить згадати істерику Парубія з приводу референдуму про переговори з Росією і обурення В. Климпуш-Цинцадзе у зв’язку з ідеєю плебісциту щодо вступу в НАТО.

Марно шукати в промовах Зеленського самого Зеленського, як горезвісну чорну кішку в темній кімнаті. Його, як і кішки, там немає. Хіба що в балачках з Юнкером про «чоловічому». Тому скандал з виступом в Брюсселі явно не останній, якщо команда коміка на царстві не почне вчитися працювати.

«Глибинний» МЗС

Втім, це аніскільки не знімає необхідності чищення авгієвих стаєнь на Михайлівській площі, де розцвіли пишним цвітом не тільки порохоботы, але й відверті нацисти, грантоїди, шпигуни і оскаженілі євроінтегратори. Проблема зовсім не в тому, підставив якийсь конкретний шанувальник Порошенко нового президента з виступом, а в нацистській натурі переважної більшості дипломатичних кадрів.

Це бандерівське болото вирощувалося в Мзс роками, починаючи з часів покійного Р. Удовенко, колишнього головою Руху, неонациста Б. Тарасюка, який пішов у відставку в знак протесту проти вступу України в Єдиний економічний простір з Росією, А. Бутейко і т. д. Тому зовсім не дивно, що в 2004 р. МЗС «вистрілив» листом дипломатів в підтримку Помаранчевого майдану, а в 2013 р. висловив підтримку держперевороту.

Знайомі прізвища, правда? Колишній міністр А. Дещиця, держсекретар МЗС А. Заєць, заступник міністра Ст. Боднар і Є. Божок, зруйнував відносини з Сербією А. Олександрович, директори департаментів М. Щербатюк, А. Капустін, Тобто Філіпенко, А.с Макєєв, Л. Дір, С. Драч, консул-фашист Ст. Марущинець, безліч діючих послів і генеральних консулів. Наприклад, послом у Болгарії працює колишній консул в Ростові-на-Дону, ображав біженців з Донбасу, а в Італії Е. Перелигін, срывавший афіші виставки, присвяченої Одесою Хатині.

Навіть у той період, коли при владі перебував «проросійський» Ст. Янукович і його міністри, «глибинні» нацисти відкрито виступали за захист ОУН і УПА, вступали в конфлікти з адміністрацією президента з приводу «євроінтеграції», вели власну зовнішню політику. Держпереворот 2014 р. не приніс нічого нового, аж до того, що при П. Порошенко на своїх місцях втрималися багато посли. Хіба що у нацистів розв’язалися руки, щоб вижити з апарату супротивників УССД? і набрати ще більше упоротых скакунів. У МЗС розквітла шпигуноманія та політичні переслідування, а його керівництво відкрито заговорив про те, що на дипслужбу не можуть працювати люди, які мають подружжя – громадян РФ. Слід було б, звичайно, почати полювання на відьом з самого П. Клімкіна, але хто ж буде судити суддів? Дійшло до того, що в Мзс зникло управління розвитку відносин з Росією, яке замінене на департамент протидії загрозам з боку РФ.

Нескладно собі уявити, як ця зграя бандерлогів буде чинити опір навіть мінімальної корекції колоніального зовнішньополітичного курсу України, припинення громадянської війни і початку діалогу з Росією. «Бунт на кораблі» вже почався з відмови Е. Зеркаль працювати в адміністрації Зеленського. Втім, МЗС УССД самого Зеленського, схоже, влаштовує. Він запропонував Клімкіну залишитися на посаді міністра з-за «важкої міжнародної ситуації» на Україні. Яка виникла завдяки зусиллям таких климкиных і зеркалей.

Але тоді не варто ображатися на «саботаж» і «провокації». Варіантів рівно два. Або очистити, нарешті, зовнішньополітичне відомство від примітивного бандерья і «п’ятої колони» Порошенко, або плентатися в хвості тез всяких марущинцов.

Ольга Київська