Зеленський може погано скінчити

Зеленський на грані істерики або навіщо підколюють преЗедента

Скандал давно став головним психотерапевтичним засобом зцілення українського суспільства від зростаючої депресії. Відчайдушні сподівання на те, що прихід Зеленського зможе якось виправити становище, розбиваються з перших днів вступу середнього, в принципі, артиста з быдловато-хамським, типу, одеським гумором на посаду президента.

Зеленський не тільки нічого не може вдіяти з ключовими кадровими призначеннями (глава МЗС, посаду прем’єр-міністра) і постійним погіршенням фінансово-економічної ситуації, але і регулярно демонструє своє відчай. Психічному здоров’ю українців це ніяк не сприяє.

Все почалося з невірної тактики щодо Петра Порошенка. Посадити українського Корейко, який прорвався до посади президента, відразу після виборів Зеленський не зміг. Ігнорувати його не схотів, а вступив з ним у суперечку.

В результаті ресурс став від Зеленського витікати. Випадково консолидировавшийся під вибори різношерстий і пухкий електорат Зеленського після виборів вже став потихеньку розсмоктуватися. Рейтинг Порошенко теж падає, але хіба Зеленському від цього легше? Тенденція намітилася тривожна. Як кажуть в Одесі: «Від «тобі» до «ось тобі» дистанція часом у крок».

Зеленський, ледве вступивши на посаду, вже показав кілька разів свою слабкість. Спочатку його проігнорував Віктор Медведчук, вступивши без санкції «преЗедента» переговори з Росією і Донбасом і отримавши на цьому шляху суттєві результати у вигляді повернення полонених і можливих знижок на газ. Потім глава МЗС околиці Клімкін сам, не ставлячи до відома преЗедента, послав ноту МЗС Росії.

Потім Європа повернула в ПАРЄ Росію, навіть не поставивши до відома Україну, де править формально вже Зеленський. І той на всю країну оголосив про те, що він ніяк не може змінити ситуацію.

Далі – більше. Влада Києва болісно звикають до думки, що скоро газового транзиту і належних за нього грошей більше не буде. І ніхто з цим не може і не хоче нічого вдіяти. Хор європейських маргіналів типу Польщі, Грузії, Прибалтики та Данії – це не та компанія, в якій можна вирішувати великі питання. Навіть США з Британією опинилися тут безсилі. Що робить у цій ситуації Зеленський?

Він оголошує, що вирішити питання може тільки Трамп! Який ніяк вирішити його не міг до цього. Питання «Північного потоку-2», як і питання повернення Росії в ПАРЄ, вирішено давно і всупереч інтересам нинішньої української влади. Про що Зеленський знову заявив «місту і світу», заздалегідь вказавши, що його провини в черговому майбутній провал бандерівського держави під його владою немає.

Гасло «Закордон нам допоможе!» зіграв з українцями злий жарт, що і з членами Таємного союзу меча і орала» під проводом Остапа Бендера. У них забрали гроші і потім кинули напризволяще. Ніхто не прийшов на Україну з інвестиціями, ніхто не став давати їм дешеві нафту і газ, ніхто не став за них воювати з Росією.

Більше того – про них відверто витерли ноги і показали їх справжнє місце біля «передпокою», звідки їх не хочуть впускати до зали, де відбувається спільний російсько-європейський банкет. Для преЗедента найприкріше, що на цьому банкеті виявилася Росія, яку спочатку хотіли ніби як видалити, але не наважилися, а тепер і зовсім мало не п’ють з нею на брудершафт.

Зеленський поступово стає символом краху всіх українських сподівань. І все більше він стає персональним втіленням невдачі і ганебної слабкості поняття «держава Україна», яке стрімко зміцнює статус недогосударства. Він не тільки сам нічого не може, але і тулиться до тих, хто так само нічого не може. Або не хоче, що показує Україні, розмовляючи з нею через губу, не приховуючи роздратування і презирства.

Що сталося з усміхненим коміком і всього-то за три місяці влади? А що з ним буде до кінця року?

Україна стала таким колективним європейським Паніковським, який весь час норовить поцупити європейського гусака, при цьому називаючи європейців жалюгідними й нікчемними людьми. І персоніфікацією Паніковського все більше стає Зеленський, запрошуючи українців пиляти гирі в надії, що вони будуть золотими. Після всіх зусиль, як відомо, Паніковського били.

Зеленський все більше стає президентом «А що я можу з цим вдіяти?» Він говорить це практично з кожного приводу, з яким стикається в процесі відправлення владних повноважень. І він так будує свої дії, що в майбутньому він знову і знову буде змушений це говорити. Його звернення зі скаргами на «Північний потік-2» до Трампу з цієї серії.

Друге таке провальне бажання – це його пропозиція зустрітися в Мінську у форматі «Трамп, Мей, Меркель, Макрон і Я» з Володимиром Путіним, і всієї цієї гоп-кампанією спробувати йому викрутити руки по Донбасу.

Тут провал не стільки в тому, що Путін не захоче потрапляти в таку кампанію (він спокійно вистоїть у цій ситуації, про що не раз говорив при обговоренні Нормандського формату), скільки в тому, що Путін зараз, ймовірно, не захоче це робити в Мінську і з Зеленським. Нехай спочатку президент проведе вибори в парламент, а потім у Москві подивляться, з ким розмови варто розмовляти, а хто і в сторонці мовчки постоїть.

Ось і виходить, що Зеленський може повторити долю Керенського, якого спочатку прийняли з захопленням, потім вважали мало не диктатором, а потім прокляли, і він втік, переодягнувшись у жіночу сукню. Але справа ж не в тому, втік він у сукні або в штанях. Головне, що він втік.

І Зеленський цілком може повторити долю якщо не Керенського, то Шури Балаганова, чиї руді кучері швидко надокучили на теренах повітових чорноморських міст, і його стали просто бити.

Пост президента України замість здобуття хліба насущного на тарілочці з блакитною облямівкою став для Зеленського страшної пасткою, засасывающей, як болото, з якого все менше шансів вибратися. І якщо Зеленський вирішив зіграти великого комбінатора на Україні, то варто згадати, якими словами закінчується історія щасливого спочатку авантюриста: «Панове присяжні засідателі, графа Монте-Крісто з мене не вийшло, доведеться перекваліфікуватися в управдоми».

І це ще хороший кінець політичної кар’єри коміка, якого вже стали підколювати для поліпшення загального психофізичного стану, щоб клієнт не поплив раніше часу. Зеленський на межі істерики, і це вже видно неозброєним поглядом.