Зеленський покаже Путіну, як проводити пенсійну реформу

Чи зуміє новий український лідер забезпечити гідне життя людям похилого віку?

Новий лідер України — актор Володимир Зеленський — планує перейти від солідарної до накопичувальної пенсійної системи. У своїй передвиборній програмі він пообіцяв, що страхові накопичення, зроблені працівником за життя, не зникнуть у фондах, а будуть переходити у спадщину. При цьому мета пенсійної реформи України блага — дати старшому поколінню гідне забезпечення.

Зауважимо, у другому турі Зеленський набрав 73% голосів — найкращий результат за всю історію незалежної України. Напевно, серед тих, хто проголосував було багато пенсіонерів. І рекордний рівень підтримки каже, що становище цих людей відчайдушне — вони готові повірити в диво.

Але, може, грамотні реформи Зеленського і справді приведуть пенсіонерів до процвітання? Може, Росії буде дано наочний урок, як правильно проводити пенсійну реформу?

Перш ніж відповісти на ці питання, розберемося, що собою являє українська пенсійна система.

Як і російська, вона заснована на солідарній системі. Український роботодавець відраховує до Пенсійного фонду України страхові внески у розмірі 22% від зарплати працівника — рівно як в Росії. А ось демографічна ситуація на Україні своєрідна.

За даними Bloomberg, на Україні у 2017 році налічувалося 3 людини працездатного віку на одного пенсіонера. Це далеко не самий тривожний рівень. Наприклад, в Білорусії на одного пенсіонера припадає по 2,3 працівника, у Росії — 2,4. Проблема в тому, що в «незалежної» далеко не за всіх працюючих платять соціальні внески. За даними Мінсоцполітики України, в країні 16 мільйонів працюючого населення, і лише 12 мільйонів з них сплачують єдиний соціальний внесок. В результаті реальне співвідношення працюючих і пенсіонерів в Україні — практично 1:1. Тобто, критичний.

Саме тому — ну і, зрозуміло, із-за низьких зарплат, — пенсії на Україні мізерні. У січні 2019-го мінімальний розмір пенсії був підвищений до 1669 гривень — це трохи більше 4 тисяч рублів. Причому, на таку виплату можуть претендувати не кожен. А лише особи старше 65 років і зі стажем роботи не менше 30 років для жінок та 35 — для чоловіків.

При такому розкладі задовго до обрання Зеленського стало ясно, що Україні потрібна пенсійна реформа. Інакше через 30 років коефіцієнт заміщення — відношення середнього розміру пенсії до середньої зарплати — впаде з нинішніх 30% до 18%.

Рада ще в 2017-му підготувала законопроект про пенсійну реформу, в якому пропонувалося з 1 січня 2019-го вводити накопичувальну пенсію. Для початку додатково відраховувати 2% внесків у накопичувальну частину, і поступово довести цей рівень до 7-15%. Передбачалося, що недержавні фонди займуться інвестуванням цих грошей в українську економіку, і обіцяне пенсіонерам процвітання настане.

Але законопроект Рада так і не прийняла. Можливо, народні обранці не дуже вірили в пенсійний рай в умовах загибающейся української економіки. А в кінці 2018-го проти запуску на Україні реформи виступили вже Світовий банк і МВФ — з-за побоювань, що нові внески підкосять існуючу солідарну пенсійну систему, і з-за слабкості українських інститутів.

Може змінити це Зеленський — показати Путіну, як треба пенсійну реформу проводити?

— Зеленський не може зробити пенсійну реформу на Україні з упором на введення обов’язкових державних накопичувальних пенсій, — упевнений доктор економічних наук, незалежний експерт з соціальної політики Андрій Гудков. — Просто тому, що страхові внески вже дуже високі — 38%. Додаткові внески можна відраховувати безпосередньо з зарплати, але це знизить розмір зарплат.

Між тим, реальні зарплати в Україні за кілька років після Майдану впали. І як тільки внески будуть в обов’язковому порядку відніматися із зарплати і спрямовуватиметься в накопичувальну пенсійну систему, це викличе велике соціальне обурення. Вийде, у людей і без того впав життєвий рівень, а з-за реформи впаде ще більше.

При цьому треба розуміти: внески будуть великі. Якщо залишки пенсійних накопичень після смерті пенсіонера успадковуються, значить, навіть в рамках одного НПФ неможливо передати утворилися пенсійні резерви від однієї особи іншій. Це дуже напружує фінансову систему кожного НПФ, і вимагає дуже відповідального розміщення. Таких відповідальних НПФ на Україні немає, і взятися їм найближчим часом нізвідки.

Тому така система себе не те, щоб не виправдає — вона просто не запрацює.

При спадкуванні потрібні внески від 15% (при ненаследовании можна обійтися меншими внесками). Якщо їх додати до 38% нинішніх страхових внесків — роботодавці такі виплати точно не потягнуть.

До того ж єдиний ресурс, який залишився в України, і куди можна було б вкласти накопичувальні пенсійні кошти — це земля. Благо, жоден український уряд не дозволив передачу землі в руки іноземців.

Але тоді постане питання: куди збувати сільськогосподарську продукцію, вирощену на цій землі? Російський ринок накрився, Білорусія нічого купувати не буде, а Європа відгороджується дуже високими стандартами. І залишається тільки одна можливість: країни, що розвиваються. Але туди йде, в основному, зерно — американський, канадський і російський.

Словом, куди не кинь — всюди проблеми.

— Яка пенсійна система зараз «людяніше» — українська чи російська?

— Безперечно, українська — завдяки радянським рудиментів. На Україні до сих пір зберігаються багато соціальні гарантії, які наші ліберальні уряди скасували в нульові. Наприклад, санаторно-курортне лікування, висока оплата лікарняних — у нас, нагадаю, з 2001 по 2011-й оплата лікарняного впала з 81% розміру зарплати до 61%. Нарешті, на Україні досить потужна система страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Плюс, в «незалежної» немає обов’язкового медичного страхування — воно бюджетне, що дозволяє більш ефективно використовувати кошти. Щоправда, коштів не вистачає, і тому українці дуже задоволені своєю системою охорони здоров’я.

Навіть пенсійний вік Україна піднімає набагато більш розумним, ніж Росія — жінкам до 58 років, чоловікам-до 62-х. В країні йдуть постійні дискусії, чи можна продовжувати підвищення пенсійного віку далі — це цілком цивілізований формат, на відміну від Росії.

— Чи потрібно Україні терміново щось міняти в пенсійній системі?

— Треба розуміти: у Зеленського немає ні політичної ваги, ні політичного досвіду, ні людей в команді, з якими він міг би на таке піти. Тому що пенсійна реформа — це одна з найскладніших реформ, які тільки можна проводити в країні.

Тому що б Зеленський не говорив — в найближчі кілька років він пенсійною реформою займатися не зможе.

— При яких умовах Зелінський міг би виконати свою обіцянку — дати пенсіонерам гідне забезпечення?

— Я вважаю, тільки в одному випадку: якщо для роботи з накопичувальними пенсіями він запросив би провідні західні НПФ. Наприклад, США чи Голландії. Це могло б вирішити проблему слабкості українських інститутів.

Мінуси в такому рішенні теж є. Якщо ці іноземні НПФ будуть інвестувати гроші на Україні, вони захоплять контроль над українською економікою. Якщо ж вони будуть інвестувати на Заході (а швидше, вони будуть робити і те, і інше) — капітали будуть витікати на Захід, і буде найсильніший тиск на курс гривні у бік зниження.

Але якщо Зеленський на це зважиться, для Путіна це буде несподіваний приклад. Тому що західні НПФ нікуди з грошима вкладників не втечуть — вони не стануть псувати собі репутацію заради кількох сотень мільйонів доларів, які зможуть заробити на Україні.

Ще цікавіший варіант, якщо західні НПФ підтягнутий гроші під себе Україну. Тоді в «незалежної» економічне диво станеться. Адже пенсійні страховики — самі потужні інвестори.

Источник