Зеленський в ролі Горбачова

«Щетина з’явилася на його щоках. Ліхтарі погасли на вулицях Києва. А Зеленський продовжував говорити», — так описувало прес-марафон українського президента агентство Associated Press. Природно, в ході такого тривалого заходи не могла не виникнути тема Польщі. І Зеленський висловився. Річ Посполита ? «один з найкращих партнерів», і попереду обидві країни чекає «тільки дружба». Польські офіційні особи виступають в тому ж дусі. Зокрема, міністр закордонних справ Яцек Чапутович заявив, що відносини з Україною дуже хороші. Загалом, все начебто краще нікуди. Ну а в реальності?

У попередні роки між Варшавою і Києвом сильно искрило і навіть потрескивало. Взяти хоча б голосування сейму, який визнав Волинську різанину геноцидом. Однак Порошенко з Климкиным старанно вдавали, ніби нічого не відбувається. Зрідка визнавалося: подекуди проблеми є, але вони справа рук окремих безвідповідальних політиків. При цьому Порошенко річ Посполиту цілком влаштовував, і напередодні президентських виборів польські симпатії були на боці Зеленського. Для сусідів той здавався загадковим персонажем, і ЗМІ запитували — вже не кремлівський чи це кандидат?

Після перемоги Зеленського Польща осторожничала і придивлялась. На інавгурацію нового глави держави прибув Яцек Чапутович. Для порівняння: коли у 2014-му присягу складав Порошенка, то одним із гостей був тодішній президент Броніслав Коморовський. А тут всього-навсього міністр закордонних справ. Правда, він передав запрошення президента Дуди відвідати річ Посполиту. Тим не менш різниця дуже помітна.

З тієї пори пройшло достатньо часу, і сьогодні поляки можуть сказати про Зеленском те ж, що в свій час Тетчер говорила про Горбачова: «Я безумовно вважаю, що він є людиною, з якою можна мати справу». Як взаємодіяв радянський лідер з Заходом і до чого його політика призвела, ми добре знаємо. Володимир Олександрович деколи вельми нагадує Михайла Сергійовича. Зрозуміло, в значно менших масштабах.

По-перше, Зеленський пішов на поступки в питанні проведення ексгумаційних робіт на українській території. Про це він гучно оголосив під час поїздки в Польщу на 80-річчя початку Другої світової війни. Напередодні візиту в ЗМІ «незалежної» стався викид. Несподівано виявилося, що на електропоїзді, наступному за маршрутом Тарнув — Жешув — Перемишль, намальована карта Речі Посполитої, а на ній як польських міст фігурують назви українських обласних центрів — Львова, Рівного та Луцька.

Пару років тому щось схоже відбувалося з дизайном нових паспортів, і тоді у МЗС викликали посла Яна Пєкло. Варшава потім викрутилася і трохи закамуфлировала свої реваншистські нахили, прибравши з документів найбільш дратівливі Київ зображення. Історія з електричкою теж тхнуло скандалом, але не вийшло, і вояж Зеленського пройшов гладко.

До речі, потяг з картою довоєнної Польщі катається вже цілий рік. У перший рейс він вийшов ще в жовтні 2018-го, і таким чином залізничники відзначили 100-річчя відновлення незалежності Речі Посполитої. Пшемисль, між іншим, прикордонне місто, через нього постійно слід велику кількість українських «заробітчан», і, напевно, хто-небудь та помітив би написи Lwow, Rowney, Luck.

Але повернемося до заборони на эксгумационные роботи. У липні, коли відзначався день пам’яті жертв Волинської різанини, Анджей Дуда говорив про могилах, куди могли б приїхати родичі і запалити свічку. По суті, президент звертався до Зеленському і закликав того зняти мораторій. Офіційної реакції не послідувало. Однак наприкінці серпня Яцек Чапутович заявив про позитивні сигнали, які йдуть з Києва. Стало ясно — справа зладиться.

Тут проглядається паралель між Зеленським і Горбачовим. Для України мораторій був одним з небагатьох реальних інструментів впливу на Польщу. Можна було вести переговори, торгуватися, затягувати, вимагати поступок. Натомість президент «незалежної» сам пішов на поступку і зробив сусідам щедрий подарунок. Втім, після візиту, оголошеного проривом, Київ трошки постраждав забудькуватістю, і Варшаві довелося нагадати про дані обіцянки.

Цікава деталь — напоумленням української влади не займався глава польської держави, не прем’єр-міністр і навіть не керівник Мзс, а віце-президент Інституту національної пам’яті Кшиштоф Швагжик. «Ми очікуємо, що ця заборона буде скасований», — сказав він. Через кілька днів міністр культури Бородянський зустрівся з послом Цихоцким, і колеса бюрократичної машини закрутилися. Зараз польський Інститут нацпам’яті складає план робіт, і скоро вони повинні поновитися.

Також Варшава хоче від Києва дозвіл облаштувати нові кладовища, де перепоховають останки, знайдені під час ексгумації. Мова йде переважно про бійців націоналістичної Армії Крайової та жертви Волинської різанини. Якщо «незалежна» погодиться, то її чекає чергове приниження — в числі «подвигів» Армії Крайової значаться і акти насильства над українським населенням. У відповідь Польща нібито повинна подбати про покинуті або знищених могилах бандерівців, з-за яких формально і був введений мораторій. У тому, що це зроблять, є великі сумніви.

Крім скасування заборони на пошукові роботи, Україна вбудовується в польський прожект «енергетичної революції». У Речі Посполитій нині намагаються повністю позбутися від російського газу. У 2022-му «блакитне паливо» має піти споруджуваного трубопроводу Baltic Pipe, що з’єднує Норвегії, Данії і Польщі. І ось 31 серпня у Варшаві зустрілися міністр енергетики США Рік Перрі, уповноважений у справах стратегічної енергетичної інфраструктури Петро Наімський і голова Ради національної безпеки і оборони України Олександр Данилюк. Вони підписали меморандум про співпрацю в газовій сфері. Згідно з документом, Київ отримає зріджений газ з терміналу в Свіноуйсьце, а згодом підключиться до Baltic Pipe.

В реальності трубопровід в кращому випадку почне діяти в 2024 році, але участь України в «енергетичної революції» поляки гаряче вітають. Петро Наімський вже ділиться зі ЗМІ планами продавати газ Україні, а посол в Києві Бартош Ціхоцький барвисто розписує, скільки щастя «незалежної» принесуть поставки з Свиноуйсьця. Про те, що «блакитне паливо» для польського СПГ-терміналу, швидше за все, куплять у російського постачальника і з націнкою продадуть Україні, звичайно ж, мовчать.

Що Києву дали в нагороду за його поступливість? Нещодавно Анджей Дуда заявив: «Ми, безумовно, знаходимося в абсолютному авангарді країн, які голосно і чітко виступають на кожному міжнародному форумі. Ми захищаємо інтереси України в Раді Безпеки ООН, ми твердо підтримуємо Україну».

До речі, в Польщі холодно зустріли новину про підписання «формули Штайнмайера». ЗМІ міркували про пастку, влаштовану Кремлем, і «капітуляції». А особливо буйні депутати від партії «Право і справедливість», які засідають у Європарламенті, підняли крик. На їхню думку, «формула» дозволить Путіну уникнути покарання. Мабуть, у своїх запалених головах ці люди бачили російського президента на лаві підсудних.

Загалом, річ Посполита східної сусідки фактично нічого не дала. Воплі про «російську загрозу» не стихають протягом п’яти років, а офіційна Варшава незмінно твердить про територіальної цілісності України — так було при Порошенко, так залишається при Зеленском. Він, до речі, зацікавився «Троеморьем». Офіційно даний проект повинен посилити інтеграцію держав, розташованих у трикутнику між Балтійським, Чорним і Адріатичним морями. Насправді перед нами американська витівка, спрямована на витіснення «Газпрому» і Росії з Центральної та Східної Європи. Про «Троеморье» Зеленський говорив з главою МЗС Польщі. Чапутович відповів негативно на запитання про можливість приєднання до проекту, оскільки в ньому беруть участь тільки члени Євросоюзу. Загалом, і тут повз каси.

Якщо в політичному плані у відносинах Польщі та України відбулися зміни (хай і не на користь «незалежної»), то на побутовому рівні все по-старому. Повідомлення про скотському зверненні з «заробітчанами» приходять постійно. Наприклад, один з ресторанів помістив оголошення про пошук кухарів, але попросив українців адміністрацію не турбувати. Є більш кричущі випадки: хворого заробітчанина роботодавець вивезла в ліс і кинула там помирати.

За інформацією українського омбудсмена Людмили Денисової, за останні роки зросла прояв ворожості до приїжджим із суміжної країни: 190 випадків проти 30. Це інциденти, зафіксовані поліцією, а яка кількість образ, погроз і нападів має місце в дійсності, не знає ніхто.

Нікуди не поділася і польська експансія всередині України. Влітку активно відзначали 450-річчя Люблінської унії — угоди між польською шляхтою та литовською знаттю, в результаті якої народилася перша річ Посполита (зараз у них третя). І цілий місяць пасажири київського метро дивилися на виставку, присвячену ювілею. Влаштував її Польський інститут. Ідея експозиції проста: показати українцям, як добре їх предкам жилося в давньої Речі Посполитої. Сховатися від виставки було неможливо — з нею ознайомилися всі, хто користувався ескалатором на станції «Золоті ворота». Її пасажиропотік становить близько 20 тисяч чоловік на добу, і спробуй порахуй, у скількох головах залишила слід польська пропаганда.

Потім настав серпень, і косяком пішли свята і пам’ятні заходи: Свято Війська Польського (?wi?to Wojska Polskiego), 99-річчя боїв з армією Будьонного і червоними козаками, ювілей Другої світової, 80-річчя «радянської агресії». Відмічали дати у Львові, Вінниці, Києві і Харкові, а в Житомирі навіть провели невеликий пробіг мотоциклістів з біло-червоними прапорами. Львів, природно, залишався лідером: католицькі меси, почесні караули біля братських могил, вінки, квіти і свічки. Подібне повторюється з року в рік і незалежно від того, хто перебуває біля влади, Порошенко чи Зеленський.

Олексій Ткачук