Зеленський в ролі президента України

То ж лицедійство, але вже як маріонетки в ляльковому театрі диявола

Дивне сталося з багатьма людьми, і навіть політологами, місяць тому, коли український виборець дуже переконливо дав ставленику Заходу Порошенко копняка під зад. І це дивовижне кілька днів тому тільки посилилося, коли новообраний президент і паралельно актор Володимир Зеленський так красиво зіграв (розіграв?) інавгураційну промову.

Зокрема, у політологічній експертному середовищі Росії і Російського світу сталося колективне запаморочення. Дуже багато експертів, ще недавно цілком осудні і усвідомлювали, що колишня Україна перебуває під зовнішнім управлінням США (які своїх маріонеток з рук не випустять), як би забули про це – наче всім в одну мить відключили розум.

Всі хором і на повному серйозі взялися міркувати, що саме треба зробити для народу колишньої України і його країни, для залишків її економіки, і коли вже Зеленський почне все це реалізовувати. Всі почали вимагати від новообраного президента дій, корисних для країни і її населення, для мирного життя з сусідами, для всього хорошого і навіть тільки найкращого.

Ні, зрозуміло, що світова інформаційна середовище, як і раніше під контролем Заходу і конкретно США. Зрозуміло, що навіть якщо бездушні машини ще поки і не засунули людей у стан безперервного сну з ілюзорним життям (як у фільмі “Матриця”), ця сьогоднішня середовище вже будує останнім майже такі ж багаторівневі ілюзії, що не мають до реальності ніякого відношення.

Так, є інтуїтивна впевненість, що наша російська медиасфера показує і оцінює реальне життя істотно більш вірно. Але, можливо, треба визнати певний вплив на нас, західних майстрів ілюзій. Або, що істотно більш імовірно, у всьому винні наші непомірні надії на істотне поліпшення ситуації з колишньої Україною, саме вони позбавляють нас адекватності. Ті самі надії, які Порошенка і його кліка цілих п’ять років грубо втоптували в коричневу необандерівську бруд.

І тепер той же Спиридон Кілінкаров, який так добре розбирається в настроях українців, у виборчому процесі та соціології, гордий збігом своїх прогнозів щодо виборів з дійсністю, на численних ток-шоу починає переконувати, що президент Зеленський ось-ось повернеться обличчям до Росії і Донбасу.

І Олександр Зубченко, завжди так блискуче показує ганебну суть київського політикуму в своїх політичних фейлетони, не може стримати захоплення: “Красунчик! Ще трохи, і все станеться!”. Можливо, такий своїй як би радісною упевненістю пробуючи ще й “пошаманити”, закликати удачу. Чи підштовхнути Зеленського до того, чого ми всі від нього так чекаємо.

Навіть Михайлу Погребинському, якого багато хто вважає кращим політологом “тимчасово окупованій території”, не вдалося уникнути, так би мовити, “тиску надії”. Він, по-перше, не виключає, що Зеленський може стати самостійним (!) у взаєминах з Коломойським, і, по-друге, що Зеленський хоч щось добре зробить у внутрішній і зовнішній політиці. Ну, хоча б, деяке поліпшення відносин з Росією і з бунтівним Донбасом. Правда, треба віддати належне Погребинському, він сумнівається, що Зеленський зможе уникнути жорсткого контролю з боку Заходу і особливо США.

В той же час дуже багато, знають реального Коломойського, розуміють, що він не той персонаж, який буде вибудовувати багатоходову, багаторічну і “багатомільйонну” стратегію щодо приведення Зеленського в президенти країни, не перейнявшись механізмами його безумовного контролю. Та й щодо Заходу і конкретно США – ці точно не допустили б Зеленського до виборів, якби не були впевнені в його відданості.

І з кожним днем все більше складається враження – особливо після того, як Зеленський поїхав на курорт в Туреччину, замість того, щоб почати підготовку до першого дня, до вирішення найбільш важливих і невідкладних проблем – що у нього це не служіння народові в якості президента, а продовження акторської гри в ролі президента.

Тільки якщо раніше це було кіно – вільна людина Володя Зеленський зображував президента в серіалі “Слуга народу”, то зараз це слухняне лицедійство в ляльковому театрі за чужим сценарієм. Тепер він продовжив грати роль президента колишньої України, підписавши угоду з дияволом, тобто ставши маріонеткою західних сатаністів. Які наші глобальні і вже традиційні вороги, вороги росіян і у вузькому, і в широкому сенсі – колишньої Росії і України.