Зелений трикутник

До кінця року офіційний візит президента Зеленського в США малоймовірний. 23 вересня наш шоумен летить у Нью-Йорк, де візьме участь у сесії Генеральної Асамблеї ООН. Ця сесія йому і на фіг не потрібна, оскільки насправді він хоче дочекатися біля туалету великого і жахливого Дональда Трампа – господаря «зеленої країни».

Проте в анонсованому наступником Клімкіна (Вадим Пристайко) плані візиту Зеленського зустріч з Дональдом не значиться. Облом? Безумовно. У чому причини? Чому постійно зривається розрекламований офіційний візит Зе в Америку?

Позиція адміністрації США проста і зрозуміла. Її доносили до українського президента і спецпредставник Держдепартаменту Курт Волкер, і посол США в Києві Вільям Тейлор. «Володенька, – переконливо шепотіли вони Зеленському, відганяючи постійно путающегося під ногами Богдана (глава офісу президента), – зрозумій нас правильно…треба зробити старому (Трампу) приємне, передати йому компромат на Джо (Байдена) і тоді все буде на мазі».

З компроматом на віце-президента США Джо Байдена, який є головним суперником Дональда на майбутніх американських виборів, у нас все нормально. Колишній генеральний прокурор Юрій Луценко, передчуваючи свою відставку, спробував стати добровільним агентом Трампа. У серії інтерв’ю для американських медіа він смачно викрив «організоване демократичний кубло», яке діяло під прикриттям послицы США Марі Йованович. Тепер уже колишній. Зняли дівчину з активною трансгендерної позицією. Юра і справа по синку Байдена вилизав до процесуального блиску, і за своєю ініціативою почав мочити голову НАБУ Ситника за втручання в американські вибори. Повний комплект компромату. Український суд вже був готовий визнати Серьогу Лещенко винним у втручанні в американську виборчу кампанію. І тут Петро з тріском про..л президентські вибори. Ситуація змінилася. Луценко прогнозовано вилетів з посади. Справу за Байдену було закрито. Новий генеральний прокурор Руслан Рябошапка є ставлеником дідуся Сороса – найлютішого ворога дідуся Трампа.

Особистий посланець Дональда, адвокат Руді Джуліані вилетів в Київ, щоб розкрити молодому недосвідченому українському президенту очі на геополітику, але розвернув літак. Різко так. Побачив в оточенні Зеленського найлютіших ворогів Америки. Це Андрій Богдан і олігарх Коломойський. «Хер вам, а не офіційний візит в Штати!» – зловісно пообіцяв Руді. І чувак реально тримає своє слово. У Польщі Трамп не полетів, пославшись на дощову погоду у вигляді урагану. А Зеленський розраховував з ним зустрітися «на полях» страшного «святкування» вступу Польщі у війну з Німеччиною, яка завершилася створенням Європейського союзу.

Потім адміністрація США заморозила військову допомогу Україні в розмірі $250 мільйонів. Періодично Вашингтон посилав Києву сигнали – «ну шо, де компромат?». Зеленський явно стремається. З одного боку, якщо він офіційно зіллє компромат на Байдена в течці з блакитною облямівкою, то в разі перемоги останнього на виборах підставиться по повній. А якщо Трамп виграє? Буде ще гірше. Просили ж, як людини: здай Байдена і буде тобі офіційний прийом у Білому домі. Все як годиться: з фоткою господаря і екскурсією по підвалу. Для президента незалежної, суверенної України немає більшої честі, ніж зустрінеться з американським президентом. Петро Порошенко навіть столик перед парканом Білого дому поставив, щоб зобразити нібито офіційний візит в Штати.

Зеленський явно став коливатися. Відчувши це демократи заслали в Київ двох сенаторів, який стали охмуряти генпрокурора Рябошапку, схиляючи його до роботи на Байдена. З Білого дому вступив окрик: навіть не думай!

Метання між демократами і республіканцями Зеленський став свого роду «розмінною монетою в геополітичній грі США, Росії, Франції та Німеччини. Були досягнуті стратегічні домовленості про поступове згортання конфлікту на Сході України. Коротше, розпалася легендарна «антипутінська міжнародна коаліція», яка до недавнього часу активно існувала в голові у Порошенка, уявив себе українським «Черчіллем». Головне, що ніхто досі не запропонував Петру Олексійовичу огляд у досвідченого ветеринара-психіатра.

Відбувся в минулі вихідні обмін між Росією і Україною був покликаний зіграти ключову роль в реалізації домовленостей між США, ФРН, Францією і Росією. З’явився і алгоритм подальшого розвитку подій. Це обмін полоненими між Києвом і ЛДНР. Він буде свого роду тестом, який свідчить про готовність Зеленського до подальшого виконання Мінських угод. Потім має відбутися зустріч в так званому «нормандському форматі»: Росія, Франція, Німеччина і Україна. Саме в такій послідовності. Наведу конкретний приклад. Відразу після проведення обміну відбулася телефонна розмова між Зеленським і Путіним, в якому було порушено питання проведення зустрічі в «Нормандському форматі». Володимир Володимирович висловився в тому дусі, що поки рано зустрічатися. Є питання. Потім відбулася розмова президента РФ з Макроном, в ході якого була підкреслена актуальність реалізації «формули Штанмайєра» і вуаля! «Володимир Зеленський готовий зустрічатися на вищому рівні вже у вересні» – оперативно транслює позицію офісу українського президента глава МЗС Пристайко. Зеленський починає розуміти, що в його становищі найкраще погоджуватися зі «старшими товаришами».

Тепер про «формулі». Володимир Путін назвав закріплення «формули Штанмайєра» головною умовою для проведення зустрічі «четвірки» на вищому рівні. Сама «формула» являє собою просто експортне назва для мирного плану Медведчука, який пропонує, щоб Верховна Рада прийняла окремий закон по кожному пункту Мінських угод. Мова йде про такій послідовності у справі врегулювання ситуації на Сході України приймається закон про особливий порядок проведення місцевих виборів на непідконтрольних Києву територіях; далі проходять вибори на території ЛДНР; після визнання ОБСЄ демократичності кампанії тимчасово набуває чинності закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецькій та Луганській областях; після внесення відповідних змін до Конституції (про особливий статус) повинна відбутися передача контролю в Україні над кордоном з РФ.

При президентові Порошенко «формула Штанмайєра» повністю ігнорувалася. Київ наполягав на першочерговому відновлення контролю над кордоном з РФ, виведення «незаконних бандформувань», а далі взагалі не збирався нічого виконувати. Обговорювалися лише варіанти створення на території Донбас «фільтраційних таборів» для «вати» та створення ефективної системи виявлення ступеня лояльності місцевого населення до української влади. Зеленський до останнього часу відмовлявся вносити зміни в Конституцію про особливий статус Донбасу, а це одна з ключових умов реалізації формули.

Отже, якщо Медведчук планував організувати звільнення «35 до 35», щоб Трамп, Макрон, Меркель і Путін отримали привід для перезапуску виконання Мінських угод, то його план спрацював.

Зазначимо, що участь Медведчука в переговорах на вищому рівні вкрай дратує одного з головних акціонерів» Зеленського. Мова йде про Ігоря Коломойського, який вирішив взяти участь у кастингу на самопроголошеного парламентера з Кремлем. Там його спроби однією рукою запустити репресії проти партії Медведчука, а інший – махати білим прапорцем помітили. Але не схвалили.

Для розуміння того, що відбувається процитуємо «Телеграм-канал» президента Центру політичної кон’юнктури Олексія Чеснакова, який відповідає за політпроекти Кремля: «звільнення затриманих – важливий позитивний крок для двосторонніх російсько-українських відносин… велику роль у всьому цьому складному процесі зіграв особисто Віктор Медведчук. Як відомо, він перебуває під сильним пресингом влади України. Причини цього тиску зрозумілі – команда Зеленського залишається під виключним впливом Ігоря Коломойського, а той, у свою чергу, дуже хоче поставити під свій особистий контроль всі економічні відносини з Росією і тому хотів би видавити Медведчука з майданчика переговорів між двома країнами. Російське керівництво продовжує довіряти Медведчуку і ніколи не буде довіряти Коломойському, який створив каральні батальйони «Азов» і «Дніпро» і стояв біля витоків антиросійської політики Києва останніх п’яти років».

Зате, як не дивно, поточна ситуація сприяє просуванню Мінських угод. США і Франція, яка намагається грати роль лідера ЄС, явно намагаються домовитися з Кремлем. Їм висувають зустрічну пропозицію – знімайте санкції. Але потрібен привід. І просування в справі реалізації Мінських угод як раз і є тим самим приводом.