Злий рок, долю Віри Івлєвій: Загадка загибелі королеви епізоду

Ім’я цієї яскравої комедійної актриси глядачі навряд чи пам’ятають, а от її ролі знайомі всім – чого тільки варті її Ткаля в «Казці про царя Салтана» і Фіма, подруга Еллочки-людоїдки в «12 стільцях». Їй не діставалося головних ролей, але свої епізоди вона перетворювала в маленькі шедеври. В останні роки актрису немов переслідували нещастя, а обставини її передчасної загибелі не розкрито дотепер. З’являючись на екранах, Віра Івлєва незмінно змушувала глядачів сміятися, а ось в її житті за кадром було занадто мало приводів для сміху…

Віра Івлєва у фільмі *Діти Дон Кіхота*, 1965 | Фото: kino-teatr.ru
Віра Івлєва (уроджена Кислаева) народилася 1943 р. в родині, що не має ніякого відношення до світу мистецтва, але і вона, і її брат-близнюк Олександр з юності мріяв про акторську професію. Після школи вони разом вирішили вступати до театрального вузу, але обидва провалили іспити. Друга спроба теж виявилася безуспішною. З третього разу Віру взяли в Щепкінське училище, а от її братові так і не вдалося здійснити свою мрію.

Віра Івлєва у виставі *Бременські музиканти* | Фото: eg.ru

Надія Румянцева і Віра Івлєва у фільмі *Чорт з портфелем*, 1966 | Фото: eg.ru
Однокурсники Віри розповідали, що під час навчання вона була справжньою зіркою, коли вона здавала курсові іспити, на її комедійні постановки збиралися подивитися повні зали. У 1967 р. вона закінчила училище і розпочав свою театральну кар’єру – спочатку в Московському обласному театрі ім. А. Островського і Театрі мініатюр, потім – в «Ленкомі», де затрималася до 1995 р.

Віра Івлєва в *Казці про царя Салтана*, 1966 | Фото: kino-teatr.ru
У 22 роки Віра Івлєва почала зніматися в кіно, але її перші епізоди були такими крихітними, що ім’я актриси навіть не згадувалося в титрах. Через рік вона отримала пропозицію зіграти в «Казці про царя Салтана». І хоча їй знову дісталася епізодична роль, на цей раз вона не залишилася непоміченою – створений Івлєвій образ Ткалі вийшов дуже колоритним.

Кадр з фільму *Казка про царя Салтана*, 1966 | Фото: zobxan.narod.ru

Кадр з фільму *Приїжджайте на Байкал*, 1965 | Фото: kino-teatr.ru
Найяскравішою її роллю стала Фіма Собак в «12 стільцях» Марка Захарова. В кадрі Івлєва виглядала лихий і самовпевненою, а життя була зовсім іншою. Її дочка Ольга згадувала: «Вона розповідала, як на зйомках «Дванадцяти стільців» їй довелося палити в кадрі: «Це був кошмар, думала, помру». Сигаретного диму не переносила, починався напад кашлю. Алкоголь, до речі, теж терпіти не могла, тому майже ніколи не брала участь у театральних посиденьках… Про головного режисера театру «Ленком» Марку Захарове мама казала: «Він – геній!».

Віра Івлєва у фільмі *12 стільців*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *12 стільців*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
Віра Івлєва розуміла, що зі своєю зовнішністю, далекою від загальноприйнятих стандартів краси, вона не може розраховувати на ролі героїнь, але не претендувала не тільки на них, але навіть на характерні ролі. Її скромність і нерішучість надали їй ведмежу послугу в професії – вона не вміла просити і звертати на себе увагу, тому нерідко залишалася без ролей.

Віра Івлєва у фільмі *Мама*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
Дочка актриси Ольга розповідала про один фатальному епізоді, за яким можна судити про характер актриси: «Ми жили в бараці в Куркино. Одного разу під нашими вікнами зупинилася «Волга», через кілька хвилин у двері постукали. Мама картоплю чистила. Неприбранная, в застиранном фартусі. Відкрила двері, там дві жінки. Представилися асистентками Ельдара Рязанова, сказали, що режисер пропонує роль у своєму новому фільмі і треба прямо зараз проїхати з ними на «Мосфільм». А мама, засоромившись свого виду, бідності, в якій живе, залепетала, що їй ніколи. Жінки переглянулись і поїхали. Пізніше мама дізналася, що мова йшла про фільм «Іронія долі, або З легким паром!», а її Рязанов бачив в ролі подруги головної героїні – в результаті її зіграла Лія Ахеджакова. На її місці могла опинитися мама. Але на жаль…».

Кадр з фільму *якби я був начальником*, 1980 | Фото: kino-teatr.ru
Коли дочка Віри Івлєвій зібралася вступати в театральний, актриса зустріла це рішення в багнети – вона знала, якою жорстокою і безрадісною може бути акторська доля, адже визнання і успіху досягають лише одиниці, а інші роками чекають ролей, залишаючись без роботи. Така доля спіткала й її саму. У 1990-ті у неї була лише другорядна роль в одному спектаклі, її запрошували в інші театри, але вона була віддана «Ленкому». Тільки незадовго до смерті вона зізналася, що пошкодувала про своє рішення – можливо, тоді її творча доля склалася б по-іншому.

Віра Івлєва у фільмі *За сірниками*, 1979 | Фото: kino-teatr.ru
Знайомі називали її нещасливої – вона працювала з кращими режисерами, але не отримувала головних ролей знялася у фільмах, що стали класикою радянського кіно, але не стала відомою, мала яскравим комедійним талантом, але не змогла реалізувати його повною мірою. В особистому житті Віру Івлєву теж переслідували невдачі: її перший шлюб з військовим розпався через те, що чоловік зажадав зробити вибір між театром і сім’єю. І хоча у них росла дочка Ольга, це не утримало актрису – відмовитися від свого покликання вона просто не могла.

Кадр з фільму *Сонце в кишені*, 1984 | Фото: kino-teatr.ru
У цивільному шлюбі з художником-гримером Наумом Маркзицером Віра Івлєва прожила 7 років. Вони були щасливі разом, але коли у 1980-х рр. на хвилі єврейської еміграції чоловік вирішив виїхати з СРСР, акторка навідріз відмовилася слідувати за ним. Найбільшою і яскравою своєю любов’ю Івлєва називала Якова Левітана, з яким вона зустрічалася протягом 7 років. Однак і цей союз розпався – на цей раз з-за алкогольної залежності дружина.

Віра Івлєва у фільмі *Клад*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru
В останні роки актрису немов переслідував злий рок. Знайомі казали, що смерть ходила за нею по п’ятах. Чорна смуга почалася в 1995 р., коли 52-річній актрисі довелося піти з театру з-за того, що їй більше не пропонували ролей. Декорації вистави «Тіль», в якому вона була задіяна, згоріли, і Марк Захаров закрив постановку. Потім Івлєва потрапила під колеса машини, правда, того разу відбулася легким переляком. Через кілька місяців вона перебігала дорогу в недозволеному місці і знову її збила машина, після чого актриса опинилася в лікарні з численними травмами і сильним забоєм голови. На тлі наслідків аварії у Івлєвій загострилися давні хвороби – астма і недокрів’я, а також з’явилися симптоми нервового захворювання, спровокованого забоєм голови.

Кадр з фільму *Процес*, 1989 | Фото: kino-teatr.ru
8 січня 1999 р. Віра Івлєва не повернулася додому. Рідні з’ясували, що напередодні, в Різдво, вона сходила в церкву – а потім пропала без вісті. Її тіло знайшли тільки через 2 місяці, коли зійшов сніг, у лісосмузі за містом. Імовірно, актрису збила машина, на цей раз смерть. Водій, злякавшись відповідальності, відвіз її тіло за місто й закопав у снігу. Ховати Віру Івлєву довелося в закритій труні – тіло сильно обгризли тварини. А вбивцю актриси не знайшли до сих пір…

Актриса театру і кіно Віра Івлєва (Кислаева) | Фото: peoples.ru
На жаль, трагічна смерть Віри Івлєвій стала не єдиним безкарним злочином: 10 знаменитостей, які загинули, а злочинці не були знайдені.