Якщо ви думаєте, що з винесенням вироку українцю Маркиву за вбивство італійського журналіста Роккелли все закінчилося, то ви помиляєтеся. Все тільки починається. Для України. Яка, замість того, щоб прийняти рішення італійського правосуддя, як даність, починає ставати в позу, істерити, вимагати і тим самим стріляти собі вже навіть не в ногу.
Але про все по порядку. Отже, як з’ясувалося, прокуратура Італії не ставила перед собою завдання довести, що Марків особисто вбив Роккелли. Було досить того, що Марків став співучасником злочину, бо знав, що дає наказ відкрити вогонь по цивільним особам.
Тобто Марків був співучасником злочину, не беручи в ньому фізичної участі.
Для італійського суду цього виявилося більш ніж достатньо. За тією ж схемою тепер хочуть притягнути до відповідальності двох депутатів Верховної Ради, які у травні-червня 2014 року очолювали підрозділи Національної гвардії України на горі Карачун біля Слов’янська, де тоді служив Віталій Марків.
Ясна річ, що ніхто з них особисто не випускав снаряд по журналістам, але саме вони, як віддавали накази і не предотвратившие злочин, несуть відповідальність за їх загибель.
А адже це ого-го який прецедент! Зі стійким присмаком нового Нюрнберзького процесу!
Але це ще не все. По-перше, рішення італійського суду поприветствовало італійське підрозділ Amnesty international (так, я теж щиро цим здивована). Однак: «Ми побоювалися, що в ім’я добрих відносин між Італією та Україною і сильного тиску з боку Києва не буде ніякого покарання. Це виявилося не так, і ми дуже задоволені цим», — заявила Amnesty International в Італії.
Більше того, та ж Amnesty акцентує увагу на тому, що Роккелли виконував свою професійну роботу «працюючи над доповіддю про страждання мирного населення в Донбасі».
Тобто за європейськими мірками Україна зазіхнула на святе — вільну європейську журналістику. Перешкоджання професійній діяльності і все таке.
Але і це ще не все. Як повідомляє третій потерпілий, французький фотокореспондент Вільям Рогелон, виступав головним свідком на процесі, — тепер в гру вступає Франція. Його адвокат підтверджує, що тепер вони, як ніколи готові до бою.
І ось тепер ми підходимо до самої цікавої частини цієї історії. По-перше, на Україні спостерігається формений істерика. Адже тепер (цитата): «вирок Маркиву створив прецедент, що дозволяє переслідувати всіх військовослужбовців ВСУ, які брали участь в АТО, якщо їх вдасться застати за кордоном».
По-друге, у зв’язку з вироком Маркиву у всіх європейських виданнях йде згадка про те, що на його захист став міністр МВС України Аваков і називав його героєм.
По-третє, вчора в цю історію вписався Зеленський. І тепер справа загрожує обернутися… ні, не міжнародним скандалом, а черговим українським ганьбою. І всі ті європейські журналісти, які п’ять років вели активну боротьбу за те, щоб за вбивство їх колеги винні понесли справедливе покарання, знайдуть привід висловити новому українському президенту своє фу. До речі, в того ж Порошенка вистачило хитрощі мовчати на цю тему і триматися від неї осторонь.
По-четверте, українські «патріоти» влаштували вчора абсолютно жахливий за своїм ідіотизмом мітинг під італійським посольством у Києві.
По-п’яте, Ярош закликав брати в заручники італійців. Пост вже видалено, але рукописи не горять і товариш майор не дрімає.
По-шосте, від дурості і безсилля, українські «експерти» в один голос почали публікувати наступне: «Проти злочинної групи Рогелона-Роккелли-Миронова, повинно було бути негайно порушена справа про участь за попередньою змовою в діяльності незаконних збройних формувань. Рогелон мав бути оголошений у міжнародний розшук. Організації, пославшие Рогелона, Роккелли і Миронова на Донбас, тим більше — визнали свою причетність до їх поїздці, також повинна була отримати звинувачення у причетності до вербуванню та відправленню найманців. Захист повинна була діяти агресивно і наступально, заявляючи, що мова йде про знищення двох членів незаконних збройних формувань, вчинений ЗСУ в рамках законного державного насильства. Вжити всі перераховані вище юридичні заходи щодо вижив Рогелону, і пов’язаним з Роккелли і Рогелоном організаціям. В першу чергу, до тих їх членам, яких вдасться відловити в Україні».
Розумієте, так, наскільки і куди Остапа понесло? Думаю, італійська сторона буде в повному аху… тьху в захваті, ознайомившись з матеріалами під такими заголовками.
Однак, впершись рогами в стіну, рагулье продовжує товкмачити «А нас за шо? Італія продалася Путіну! Свободу нашому герою! Ми вам покажемо! Не маєте права! Слава Україні!»
При цьому, ні в кого в голові не клацне проста думка про те, що Італія виступає на сторожі своїх інтересів. Що вбивство — це злочин, виправдовуючи яке, Україна зміцнює західне суспільство до думки про те, що війна на Донбасі — це не війна з міфічною російською армією, а громадянська війна.
У сухому залишку: В ідеалі Україна зараз просто зобов’язана заткнутися і змиритися з вироком.
Але горезвісна гидность, ясна річ, в черговий раз переможе рештки здорового глузду. У зв’язку з чим нам тільки й залишається, що спостерігати за тим, як активна частина українського суспільства на чолі з владою доведе ситуацію до абсурду.
Від якого сильно постраждає сама ж Україна.
Юлія Витязева
Thanks!
Our editors are notified.