Екранізувати книги завжди непросто, а перенести в формат фільму ті літературні твори, які вже були показані на театральній сцені, складно подвійно. Глядач завжди порівнює оригінал з кінокартиною, а коли до цього порівнянні додається ще й виставу, режисер не може передбачити, як його переосмислення буде сприйнята публікою. Тим не менш, в історії кінематографа є чимало прикладів блискучих екранізацій драматичних творів.
«Безприданниця» і «Жорстокий романс»
Кадр з фільму «Жорстокий романс». / Фото: www.games-of-thrones.ru
Над своєю п’єсою Олександр Островський працював протягом чотирьох років, а вперше на театральній сцені вона була поставлена восени 1878 року спочатку в малому, а потім в Олександрійському театрі. При цьому одне з кращих творів класика, поставлена в театрах, безславно провалилася. Лише у другій половині 1890 років до твору прийшов справжній успіх.
Кадр з фільму «Жорстокий романс». / Фото: www.magspace.ru
«Безприданниця» екранізувалась тричі. У фільмі Кая Ганзена, що вийшов в 1912 році, головну роль зіграла Віра Пашенна, в картині Якова Протазанова 1936 року образ Лариси Огудаловой втілила Ніна Алісова. А в 1984 році на екрани вийшла картина Ельдара Рязанова «Жорстокий романс» з Ларисою Гузеевой в головній ролі. Незважаючи на неоднозначне сприйняття екранізації критиками, фільм відразу ж став популярним і навіть був визнаний кращим фільмом року. Пісні, що прозвучали в картині, улюблені досі, а авторська трактування режисером п’єси Островського надала цьому фільму особливу чарівність.
«Остання жертва»
Кадр з фільму «Остання жертва». / Фото: www.kino-teatr.ru
Ця п’єса Олександра Островського була написана буквально за два місяці, хоча ідея виникла у письменника ще за три роки до того, як отримала своє втілення на папері. Режисером театральної постановки, прем’єра якої відбулася в листопаді 1877 року, виступив сам автор, внісши в п’єсу деякі скорочення.
Кадр з фільму «Остання жертва». / Фото: www.kino-teatr.ru
Після цього «Остання жертва» неодноразово з’являлася в репертуарах різних театрів, а от була екранізована в 1975 році режисером Петром Тодоровським. Картина відрізняється дуже точним попаданням в образи героїв і практично дослівним проходження сюжету твори Островського. Багато глядачі та шанувальники творчості російського драматурга зазначили: фільм вийшов нітрохи не гірше оригіналу.
«Вічно живі» і «Летять журавлі»
Кадр з фільму «Летять журавлі». / Фото: www.mtdata.ru
Вистава за п’єсою Віктора Розова вперше з’явився в репертуарі Подільського театру. Але свій зоряний шлях твір початок завдяки режисеру Олегу Єфремову, який поставив «Вічно живих» на відкриття легендарного театру «Сучасник».
Пізніше режисер Михайло Калатозов звернувся до Віктора Розовим з проханням написати сценарій до фільму на основі його п’єси. В робочому варіанті картина носила назву «За твоє життя», а під ім’ям «Летять журавлі» стала відома у всьому світі.
Кадр з фільму «Летять журавлі». / Фото: www.dmdonskoy.ru
Фільм (єдиний в СРСР) завоював Золоту пальмову гілку Канського кінофестивалю в 1958 році, правда, в Радянському Союзі про це повідомляли дуже коротко, не згадуючи навіть автора сценарію і режисера. Пояснювалося це тим, що Микита Хрущов не просто не прийняв фільм, але гнівно його критикував, вважаючи, що головна героїня повела себе неприпустимо. Керівник країни порівнював Вероніку у виконанні Тетяни Самойлової з жінкою легкої поведінки. Тим не менш, протягом багатьох років картина залишається однією з найбільш пронизливих кінострічок про війну.
«Зорі тут тихі…» і «…А зорі тут тихі»
Кадр з фільму «…А зорі тут тихі». / Фото: www.mtdata.ru
Опублікована в 1969 році повість Бориса Васильєва протягом короткого часу стала дуже популярна. Трагічна історія знайшла глибокий відгук у серцях читачів і привернула увагу режисерів. Вперше на сцені Театру на Таганці її поставив Юрій Любимов через два роки після її публікації в журналі «Юність».
Кадр з фільму «…А зорі тут тихі». / Фото: www.aif.ru
В тому ж 1971 році режисер Станіслав Ростоцький почав екранізацію повісті, фільм «…А зорі тут тихі» вийшов на екрани в 1972 році, а в 1973 був визнаний кращим. Слід зазначити, що сам автор був не згоден з концепцією картини, будучи прихильником театральної постановки. Тим не менш, саме фільм Ростоцького досі вважається одним з кращих фільмів про війну.
«Товариші по службі» та «Службовий роман»
Кадр з фільму «Службовий роман». / Фото: www.yandex.net
Всього за два місяці Ельдар Рязанов і Еміль Брагінський написали п’єсу, яка у 1971 році була поставлена в театрі імені Маяковського і в театрі комедії в Ленінграді, а потім з успіхом йшла в багатьох театрах по всьому Радянському Союзу. При цьому телеспектакль за п’єсою виявився геть невдалим, що і змусило режисера задуматися про зйомки повноцінного фільму.
Кадр з фільму «Службовий роман». / Фото: www.twimg.com
Лірична комедія «Службовий роман», прем’єра якої відбулася восени 1977 року, мала воістину приголомшливий успіх, стала справжнім хітом і залишається однією з найулюбленіших картин на протязі ось уже чотирьох десятків років. Фільм був відзначений Державною премією і давно визнаний класикою радянського кінематографа.
Твори класиків світової літератури завжди привертають увагу режисерів. Деякі картини стають справжніми шедеврами кінематографа, однак нерідкі випадки, коли фільм, знятий по книзі, розчаровує глядача. Поряд з вдалими фільмами занадто часто зустрічаються екранізації, де режисерське бачення псує все враження від прочитання самого твору.
Thanks!
Our editors are notified.