Перед тим як потрапити в психіатричну лікарню молодий український журналіст з розривом в один день застрелив дружину і дочку. Справа була в далекому 1924-м. Мова йде не про просте божевільному, а про майбутнє українському класики Андрія Головко, лауреата солідних літературних премій та орденів. У розквіт його творчості говорити про цьому епізоді було, м’яко кажучи, не прийнято. Чутки ходили тільки десь у закордонному середовищі, в кулуарах українських культурних діаспори Австралії або Канади. Співвітчизникам, який вивчав хрестоматійні романи Головко в шкільні роки, ця історія стала відома вже в післяперебудовний часи.
Жорстоке рішення майбутнього українського літературного класика
Літературна українська спільнота «Плуг», членом якого був Головко. /Фото: slide-share.ru
У травні 1924 року в полтавській окружній газеті з’явилася замітка про те, що за містом знайдено тіло застреленої жінки. Називалося ім’я вбивці, позбавила життя власну молоду дружину. Куди більш шокуючою новиною стало злочин наступного дня. Ранок Головко подібним чином позбувся п’ятирічної дочки. Журналіста оперативно затримали і відправили для з’ясування обставин в Кременчук.
Спочатку Головко відпирався, але швидко здався і без тіні каяття пояснив свій холоднокровний вчинок. Мовляв, останнім часом відчував себе погано, життя не радувала, виникали думки про самогубство. Але залишити без засобів до існування гаряче улюблену сім’ю дозволити собі не міг. Тому і вирішив спочатку звільнити від потенційних побутових тягот дружину з донькою, а після, дописавши розпочатий роман, звести рахунки і з власним життям. Ці факти з особистого життя знаменитого словотворца стали широко відомими вже на кінець 90-х, коли до уваги публіки представили шокуючі документи.
«Чорна діра» письменницької біографії і зниклий протокол допиту
«Бур’ян» починався в психіатричній лікарні./Фото: cdn1.ozone.ru
З 1918-го Головко проживав і працював у Полтавській області, співпрацюючи з міською газетою. У 1919-му зовсім дрібним тиражем був видрукуваний збірник його віршів “Самоцвіти”. Згодом Андрій Васильович увійшов в українську історію талановитим автором хрестоматійних романів “Артем Гармаш”, “Бур’ян”, “Мати”, низки повістей, п’єс та кіносценаріїв. Але наступного за цими подіями період життя письменника довгий час не озвучувався істориками. Офіційно біографію заповнили вже у 1999-му, коли київські «Факти» опублікували матеріал про маловідомої історії з життя славетного класика. Після смерті Головко в його домашньому архіві елітної київської квартири був знайдений “Протокол допиту винного”, складений кременчуцькими районними міліціонерами.
Комісія дослідників літературної спадщини на підставі кількох експертиз Андрія Головка підтвердила абсолютну автентичність документа, приховуваного довгі роки. С. Ярмолюк, дослідник біографії і творчості Головко, дивувався, навіщо успішному письменнику знадобилося все життя зберігати викривав його документ. Він припускав, що папір потрапила до Головко вже після закінчення строку зберігання. Офіційні запити в психіатричні клініки Полтави результату не принесли. Медичний персонал стверджував, що всі архіви з історіями хвороб згоріли в роки ВВВ. Кримінальної справи не виявилося і в архівах СБУ. Але пікантних історій в житті українського діяча культури було чимало.
Головко-дезертир і рятування
Своєю творчістю Андрій Головко заслужив на гідне місце в ряду діячів української культури./Фото: images.crafta.ua
Громадянська війна застала Андрія Головка на посаді шкільного викладача. Відзначився він ще тоді, будучи нездатним визначитися, за кого – червоних чи білих. Начебто бачив себе петлюрівцем, але тут же зробився деникинцем, і, зрештою, втік з Білої армії, влаштувавшись в глухому селі Кобеляцького повіту. В 1920-му добровільно поповнив лави Червоної Армії і навіть узявся командувати кінною розвідкою. Але вже через рік за малозрозумілим причин знову дезертирував. Причому, втікаючи від червоних, заповзятливий розвідник прихопив з собою наган.
Згодом, письменник неодноразово наділяв своїх літературних героїв подібними зрадницькими якостями, розмірковуючи про спонукання і мотиви. Живучи в неминаючому очікуванні арешту, Головко не справлявся з роллю глави сім’ї. Дружина виявилася жінкою болючою, так і новонароджена дочка доставляла клопоту. Засобів до існування катастрофічно не вистачало, що сильно позначалося на сімейній атмосфері. Ось тоді, відчуваючи, що життя пішло під укіс, Головко і зважився на відчайдушний крок.
Подальше творчість, чиста біографія Андрія Головка і літературні премії імені письменника
Творчість Головко міцно пов’язували із зразком української класики./Фото: hrycak.com.ua
Перебуваючи невизначений час на психіатричному лікуванні, Андрій Головко зблизився з санітаркою, яка незабаром народила йому дочку. Батьківство письменник визнав, правда узаконив його вже в післявоєнні роки. Тут же український письменник почав роботу над романом «Бур’ян». Саме цей твір і піднесло Андрія Головка до вершин української літератури. Твори класика входили в шкільні програми, для чого його біографія була підправлена і врятована від зайвих компрометуючих фактів. Правда, «Бур’ян» довелося неодноразово редагувати, бо як початковий варіант здався партійній верхівці недостатньо влучним. На той момент творча діяльність Головко перетворилася в суцільний соціальний замовлення.
Вивчав творчість письменника Володимир Мартусь, кандидат філологічних наук, описував ще одне глибоке захоплення Андрія Васильовича. Довгі роки він відчував пристрасть до алкоголю, про що яскраво свідчили фото останніх років. Іменем шанованого письменника Андрія Головка названі київська вулиця, шевченківська районна бібліотека, школа з меморіальною кімнатою в Козельщині, дніпровський пароплав. Є в українській столиці і присвячений творчості письменника кабінет в державному музеї-архіві літератури і мистецтва. А В 1979-му український союз письменників оголосив літературну премію його імені за кращий роман року.
А ці 7 документальних фільмів ніяк не можна пропустити.
Thanks!
Our editors are notified.