Книгами про золотоволосої красуні Анжеліку та її пригоди зачитувалися по всьому світу. Пізніше на основі романів було знято кілька фільмів, які користувалися неймовірним успіхом. Анн і Серж Голон змогли домогтися неймовірного успіху, а починалося все в далекому 1947 році у Французькому Конго, де зустрілися молода журналістка й науковець зі стажем. Зустрілися, щоб разом пройти важкий шлях від невідомості до слави.
Всеволод Голубинов
Всеволод Голубинов. / Фото: www.mycdn.me
Він з’явився на світ у 1903 році в Бухарі в родині російського консула Сергія Голубинова, в дитинстві багато подорожував разом з батьками, з легкістю вивчав іноземні мови. Революція 1917 року застала його в Севастополі, де хлопець навчався в гімназії. Він був налаштований дуже рішуче і збирався приєднатися до Білої армії, однак його туди не взяли в силу віку.
У 1920 році він евакуювався до Севастополя разом з членами сімей військових, які служили у Врангеля. З Константинополя дістався до Марселя, розшукав батька і брата в Нансі, і вступив у Вищу хімічну школу. Всеволод Голубинов виявляв особливу обдарованість до наук: він отримав вісім магістерських ступенів і став наймолодшим на той час доктором наук у Франції. На той момент йому було всього 20 років.
Всеволод Голубинов.
Після закінчення Вищої школи молодий доктор наук став співробітником фірми, що займається геологорозвідкою у Французькому Індокитаї, Тибеті, Китаї. На початку Другої світової Всеволод Голубинов опинився в Конго, його зв’язок з роботодавцем була втрачена, але він зміг стати співробітником однієї з місцевих приватних компаній. Він важко переживав окупацію Франції фашистськими військами і прагнув допомогти антифашистської організації «Вільна Франція».
Дізнавшись про загибель брата і смерті батька, Голубинов вирішив залишитися в Конго, де у нього була стабільна робота і своє житло. До 45 років він так і не обзавівся родиною, залишаючись в душі романтиком, і немов чекав ту єдину, яку зможе полюбити один раз і на все життя. Саме там, у Конго, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
Симона Шанже
Симона Шанже. / Фото: www.uduba.com
Симона народилася в Тулоні в 1921 році і з дитинства була дуже хворобливою дитиною. Батьки намагалися не залишати дочку без уваги і дуже скоро помітили, що дівчинка виявляє здібності до малювання. Вони вже бачили її художницею, але навіть не здогадувалися про те, що маленька Симона постійно придумує різні історії, незмінно представляючи себе в ролі головної героїні. Правда, подумки вона завжди була сильної, сміливої, здатної впоратися з будь-якими труднощами.
Вже в 10 років була готова її перша рукописна книга, з яскравими малюнками, які дівчинка придумала сама. У 18 Симона вже хотіла показати видавцям свою першу «дорослу» повість «Країна за моїми очима», однак Друга світова війна порушила її плани, і книга побачила світ лише в 1944 році.
Симона Шанже. / Фото: www.profile.ru
Під час окупації Франції Симона Шанже на велосипеді і з мольбертом за спиною вирушила в подорож до іспанської кордоні і ледь не впала жертвою власної безпечності, потрапивши під підозру в шпигунстві. Її затримали, але офіцер був буквально вражений безпосередністю дівчини, признавшейся, що вона художниця і подорожує в пошуках нових вражень. Після того, як її ретельно обшукали і допитали, Симону відпустили. Вона все життя вважала, що під час допиту ангел-хранитель оберігав її.
Після першої книги, виданої в 1944 році під псевдонімом Жоель Дантерн, Симона Шанже продовжила займатися літературною творчістю і виявилася вельми затребувана: їй замовляли сценарії для фільмів, а статті регулярно друкували в журналах. Після виходу в друк книги «Патруль невинного святого», за яку вона отримала досить престижну премію, дівчина вирушила в подорож в Конго, плануючи випустити серію репортажів. Тоді вона ще не знала, як дивовижну зустріч приготувала для неї доля.
Зустріч у Конго
Симона Шанже. / Фото: www.blogspot.com
З першого погляду Всеволод Голубинов, у якого Симона вирішила взяти інтерв’ю, їй зовсім не сподобався: він здався їй просто старим. Але варто було їй заговорити, і дівчина одразу ж потрапила під вкрадчивое чарівність його голосу. Цей російський виявився дивним людиною. Він знав 11 мов, встиг об’їхати, здається, половину земної кулі і міг годинами розповідати різні історії. Він встиг попрацювати геологоразведчиком і керівником шкіряного та цементного заводів, після керував золотим прииском.
Всеволод Голубинов і Симона Шанже з сином. / Фото: www.russkiymir.ru
Втім, він умів і слухати, незмінно виявляючи повагу до своєї молодої співрозмовниці і не залишаючи без уваги ні одну репліку або питання. Інтерв’ю переросло у розмову, а після вони стали зустрічатися вже не по справі, а просто так. Тоді ще ні він, ні вона не думали про почуття. Їм просто було дуже цікаво разом. А потім… потім Симона і Всеволод усвідомили, що вони не можуть жити без цих зустрічей, неспішних бесід, один без одного.
Через рік після їх першої зустрічі, Всеволод Голубинов і Симона Шанже у місті Пуант-Нуар дали один одному клятву вірності, якої дотримувалися до кінця життя.
Щастя, яке призвело до успіху
Анн і Серж Голон. / Фото: www.wikimedia.org
Вони щиро захоплювалися один одним і разом вчилися мистецтву любові. Всеволод бачив у своїй молодій дружині ідеал жінки і готовий був на все, щоб вона відчувала себе поряд з ним захищеною. У 1951 році на світ з’явився їхній первісток Кирило. Але незабаром їм довелося залишити Конго з-за того, як там почалися заворушення.
У 1952 році подружжя опинилися у Франції і становище їх було незавидним: роботодавець обдурив Голубинова, не виплативши йому зарплату за рік. Рахунки у банку, куди повинні були переводити йому частину зарплати протягом декількох років, поки він ще працював, не існувало в природі. Він намагався судитися, але став отримувати погрози, стосувалися не стільки його самого, скільки його сім’ї.
Всеволод Голубинов і Симона Шанже.
Фактично вони жили на гонорари від Сімони статей, але грошей відчайдушно не вистачало. У співавторстві з дружиною та за її ініціативою Всеволод написав кілька книг, які були видані під псевдонімом Серж Голон, але фінансове становище це не рятувало. Всеволод марно намагався знайти роботу, а під час частих відвідувань бібліотеки він зацікавився архівами XVII століття. Саме тоді йому прийшла в голову думка написати історичний пригодницький роман.
Всеволод Голубинов і Симона Шанже з молодшим сином. / Фото: www.blogspot.com
Вони довго обговорювали разом з дружиною, яким має бути твір, у результаті народилися перші дві книги про Анжеліку. Точніше, книга була одна, але на вимогу видавців її довелося розділити на дві частини. Писала, по більшій частині, Симона, В’ячеслав ж збирав матеріали і вів переговори з видавцями. Автором на першій книзі «Анжеліка – маркіза ангелів» були вказані Анн і Серж Голон. Спочатку видавець хотів випустити роман, вказавши тільки Сержа, але Голубинов наполягав на винятковому авторство дружини. Тоді і був досягнутий компроміс у вигляді вказівки двох письменників.
Книга мала шалений успіх. Друком вийшов наступний роман, а Всеволод і Симона вже працювали над третьою книгою. Вони, нарешті, змогли вирішити всі фінансові проблеми, обзавелися власним будинком і були неймовірно щасливі, виховуючи чотирьох дітей.
Симона Шанже з дітьми: Надін, П’єром і Мариною.
Поки Симона працювала над романами, Всеволод опікувався не тільки діловими переговорами, але і вихованням дітей і веденням господарства. Він не бачив нічого поганого в тому, що допомагає дружині. Єдине, що засмучувало Симона, так це той факт, що видавці часто викидали з її творів цілі шматки тексту, які їй здавалися дуже важливими.
Кожен, хто знав цю дивну пару, міг дізнатися в Анжеліці саму Симона, а в Жоффрее де Пейраке – Всеволода. І, звичайно, побачити в цій історії кохання відображення тих почуттів, які відчували подружжя один до одного. З 1961 року Всеволод Голубинов став всерйоз захоплюватися живописом і раніше шукав матеріали, які могли згодитися дружині в роботі над черговим романом.
Всеволод Голубинов і Симона Шанже. / Фото: www.anngolon-angelique.com
Коли в 1972 році Всеволод Голубинов помер від інсульту, Сімоне довелося довгих 32 роки доводити своє авторство. Лише в 2004 році їй повернули авторські права, а до цього часу вона не отримувала ніяких відрахувань від перевидань книг і екранізацій, тому що за законодавством Франції права на книги після смерті автора переходять видавництву, а не спадкоємцям.
Симона пережила чоловіка на 45 років, а після повернення їй авторських прав на книги вона займалася тим, що готувала свої романи до перевидання, повертаючи шматки текстів, коли-то виключені видавцями. До самої своєї смерті в 2017 році Симона Шанже говорила, що чоловік був її музою і цілим світом, кохання якого вона черпала ідеї…
У радянських глядачів серія фільмів про Анжеліку, знятому за романами Всеволода Голубинова і Сімони Шанже, користувалася неймовірним успіхом – кожен з них подивилися 40 млн чоловік, а новонароджених дівчаток масово почали називати Анжеликами, Анжелами і Ангелинами. В той час, як критики обурювалися і вимагали заборонити показ цих «низькопробних» фільмів.
Thanks!
Our editors are notified.