Як селянин Телушкин здивував увесь Петербург, повернувши до життя ангела на шпилі Петропавлівки

У 1837 році художник Григорій Чернецов виконав замовлення Миколи I – масштабне полотно з зображенням параду, що відбувся на Царицином лузі в Петербурзі в жовтні 1831-го. Бажання імператора було продиктовано прагненням не тільки увічнити доленосна подія в історії Росії – придушення Польського повстання 1830-1831 років, але й портретно відобразити видатних особистостей епохи. Примітно, що в затвердженому особисто государем списку трьохсот знаменитостей був виходець із селянського стану – Петро Телушкин.

Де народився і чим займався Петро Телушкин

Петропавлівський собор в кінці XIX століття./Фото: swnet.spb.ru

У 1829 році громадськість Петербурга була стурбована аварійним станом шпиля найвищої будівлі північної столиці – Петропавлівського собору. Пронісся шквал пошкодив його навершя – хрест з флюгером у вигляді ангела, який вважався покровителем міста. Петербуржцям здавалося, що ще кілька поривів вітру – і місто втратить Божого благословення. Підрядники, готові взятися за ремонт, знайшлися, але вартість 122-метрових лісів була просто астрономічною. До того ж, за попередніми розрахунками, виконання робіт могло затягнутися на роки. Час минав, рішення все не знаходилося, а ангел продовжував сумно розгойдуватися з відірваним вітром крилом. У цей момент провидіння надіслало в місто на Неві уродженця Ярославського губернії, казенного селянина Петра Телушкина, який прибув до Петербурга з метою зібрати грошей на викуп з кріпацтва коханої дівчини.

Прийшов у канцелярію палацового відомства невисокий, чисто одягнений молодий чоловік відрекомендувався покрівельних справ майстром. Про себе розповів, що йому 23 роки, сам він з села Мягра Мологского повіту, живе ремонтом куполів церков і дзвіниць і має великий досвід висотних робіт. Ще додав, що холостий, непитущий, запросто може підняти вагу в 13 пудів і береться виправити пошкодження на шпилі Петропавлівського собору.

Ставка на життя, або як селянин збирався чинити ангела на шпилі Петропавлівки

Ремонт Петропавлівського шпіца Телушкиным./Фото: opeterburge.ru

Перше питання, яке задали Телушкину, був про те, скільки грошей він зажадає на зведення лісів. Відповідь приголомшив – лісу взагалі не потрібні: Петро неодноразово піднімався на церковні куполи, страхуючись тільки мотузкою. А за роботу він згоден взяти будь-яку запропоновану суму.

Деякі підозрювали, що покрівельник шахраює, намагаючись виманити гроші. Знайшлися і такі, які засумнівалися в розумовому здоров’ї Петра і запропонували посадити його на рік-другий подалі від людей. І все ж було вирішено допустити Телушкина до ремонтних робіт. За тодішніми законами, отримуючи замовлення, майстри-будівельники мали внести певну заставу. Петро Телушкин таких грошей не мав. Як висловилася газета «Санкт-Петербурзькі відомості», запорукою виконання справи життя стала сміливця.

Ризик – благородна справа, або скільки часу і зусиль знадобилося Телушкину, щоб відремонтувати шпиль Петропавлівського собору

Діафільм «Небесний покрівельник»./Фото: malenkii-genii.ru

Сходження Петра Телушкина до висот слави тривало три дні. Рано вранці він став підніматися по кроквах всередині будівлі. Труднощі почалися, коли Петро добрався до шпіца – игловидного завершення вежі. По мірі того, як простір звужувалося, просуватися вгору ставало все важче. Змією протискуючись між поперечинами, покрівельник дістався до люка-віконця в обшивці шпіца. Спостерігає за діями сміливця натовп ахнула, побачивши, як він вибрався назовні і повис на смертельну висоті, утримуючись лише на пальцях рук.

Шпіц собору був облицьований мідними листами, сполученими виступаючими на 9 сантиметрів від поверхні і відстоять один від одного на ширину розмаху рук швами. Утримуючись за ці виступи пальцями, оперезаний мотузкою Телушкин почав огинати будова по спіралі. Шлях його був відзначений кров’ю, сочившейся з-під нігтів. Нарешті він обійшов весь шпіц, закріпив на нього мотузку і по ній повернувся до віконця.

Весь наступний день був присвячений поліпшенню умов підйому і спуску. Напередодні Петро виявив точащие з обшивки металеві крюки. Виготовив довгі мотузкові петлі і став прив’язувати їх до крюкам, щоб використовувати як своєрідні стремена для ступень. На третій день настав вирішальний момент – штурм вінчає шпіц собору кулі, так званого яблука. Виконання цього завдання було схоже ризикованої акробатичного трюку під куполом цирку. На висоті пташиного польоту необхідно було відірватися від шпиля, щоб отримати можливість розмахнутися і закинути на основу хреста мотузку. Для цього безстрашний верхолаз обв’язав себе мотузкою навколо пояса і щиколоток, після чого откачнулся від шпіца, повис у горизонтальному положенні під «яблуком» і став кидати вгору заздалегідь приготований моток мотузки до тих пір, поки вона не оповила ноги ангела. Виснажений до краю, знесилений покрівельник зусиллям волі зробив останній ривок і обійняв позолоченого ангела…

Півтора місяця день за днем Петро піднімався нагору по прив’язаною до основи флюгера мотузяній драбині. За цей час він зміцнив похилений хрест, відремонтував фігуру ангела і закріпив відірвані листи обшивки.

Згубний подарунок, або як склалася подальша доля Петра Телушкина

Картина «Парад і молебствие з нагоди закінчення військових дій в Царстві Польському 6 жовтня 1831 року на Царицином лузі в Петербурзі», написана Георгієм Чернецовым./Фото: історик.рф

Коли важке і повне небезпек завдання було виконано, зі сміливцем-верхолазом побажав зустрітися Микола I. Імператор тепло прийняв Телушкина і дуже розвеселився, коли на питання, як перевірити роботу майстра, отримав від нього пропозицію послати на верхотуру кого-небудь зі своїх міністрів.
Государ нагородив Петра п’ятьма тисячами рублів та медаллю «За старанність». Існує версія, що Телушкину була також завітала грамота, по пред’явленні якої власник будь-якого трактиру повинен був безкоштовно налити йому спиртне. Петро нібито цей документ втратив, після чого попросив поставити йому під скулою відповідне клеймо, за яким хвацько клацав, вимагаючи випивку (звідси і виник жест, що означає бажання випити).

Розповідь про подвиг Телушкина надрукував журнал «Син Вітчизни», після чого сільський хлопець отримав прізвисько «небесний покрівельник» і потрапив в число столичних знаменитостей, став отримувати багато замовлень і добре жити. На жаль, звістка про це дійшла до господаря коханої Петра, і він заломив за викуп дівчата непідйомну навіть для розбагатів майстра суму. З горя Телушкин став зловживати була привілеєм на безкоштовну випивку, і не минуло й року, як перший російський промисловий альпініст помер від нестримного пияцтва.

Був і ще один видатний селянин, з якою вважали за честь пообідати навіть великі князі.