При вході в храм і виході з нього, після молитви, під час богослужіння християни роблять хресне знамення – рухом руки відтворюють хрест. Зазвичай при цьому з’єднують три пальці – великий, вказівний і середній, це – прийнятий у православних християн спосіб перстосложения. Але він не єдиний, і протягом багатьох століть ведуться суперечки про те, як правильно хреститися. На перший погляд, проблема здається надуманою, але насправді за двоеперстием, троеперстием і іншими способами перстосложения стоять, ні багато ні мало, догми християнства. Що символізує положення пальців при хресному знаменні і чому все-таки питання двоеперстия і троєперстія стали свого часу каменем спотикання?
Хресне знамення двома перстами
Хресне знамення пов’язано з головним символом християнства
Хрест – символ, який знаходиться в самому центрі християнської філософії, а тому і ритуали, які стосуються хреста, мають величезне значення для віруючих. Вважається, що звичай хрестити себе хресним знаменням веде свою історію ще з апостольських часів, тобто зародився він на самій зорі християнства. Ніяких документальних підтверджень цьому немає, але за непрямими свідченнями можна припустити, що в перші століття нової ери було прийнято зображати рухом руки хрест на окремих частинах тіла – на чолі, на вустах, на очах і т. д.
Христос Пантократор, ікона VI ст. Пальці зображені складеними двуперстно
Великий хрест, коли пальці торкаються чола, потім живота, потім правого і лівого плеча, стали застосовувати не раніше IX століття. Хрестились двома пальцями, витягнутим вказівним і трохи зігнутим середнім, інші пальці залишалися в зігнутому положенні. Таким чином підкреслювалася подвійна природа Христа – людська і божественна. Це положення було закріплено Четвертим Вселенським собором в V столітті. Двоеперстие як спосіб складати пальці при здійсненні християнських обрядів можна побачити вже на мозаїках римських храмів. Судячи з усього, цей звичай перстосложения довгі століття ніяк не оспорювався, не вимагав обґрунтування та підтвердження, у всякому разі, до XVI століття ніяких дискусій на цю тему не велося.
Мощі прп. Іллі Муромця в Києво-Печерській лаврі
Після хрещення Русі був перейнятий грецький звичай – двоеперстие. Коли виникло троеперстие – питання досить дискусійне, оскільки кожна із сторін у суперечці, що триває вже більше трьох століть, по-своєму дивиться на історію кожного із способів перстосложения. Мабуть, греки могли складати три пальці при хресному знаменні вже в XIII столітті. Папа Інокентій III стверджував у своєму творі, що «хреститися слід трьома перстами, бо це робиться з призыванием Трійці».
Тим не менш, з часом церква, колись толерантно ставилася до будь-яких варіантів здійснення хресного знамення, стала вважати єдино вірним двоеперстие, в результаті за рішенням Стоглавого собору 1551 року усі інші опинилися під забороною; «нехай буде проклятий» – було вирішено стосовно того, хто не приймає двоеперстие.
Двоеперстие до XVII століття не оскаржувалось і визнавалася єдино вірним способом хреститися і благословляти
Реформа Никона і троеперстие
А тому передумови до майбутнього розколу церкви виникли задовго до никонівському реформи середини XVII століття. Цікаво, що заборонами витравити троеперстие з ужитку віруючих не вдалося: значна частина віруючих як і раніше, хіба що не так відкрито, продовжували його застосовувати, нехай навіть і офіційно дозволеним залишалося двоеперстие.
Про троеперстии – Псалми
Чи справа лише в зовнішній, естетичної стороні ритуалу? Зрозуміло, немає. Якщо перші – прихильники двоеперстия – прив’язували хресне знамення до позначенню двоїстої природи Христа, то ті, хто вважав єдино правильним і розумним троеперстие, виправдовували його зверненням до Святої Трійці – Богу-Отцю, Богу-Сину та Святому Духові. Запеклі суперечки про догматах церкви у зв’язку з цим розвернуться в період реформ 1653 року.
Ст. Суриков. Бояриня Морозова
Вже за царя Олексія Михайловича Романова, а вірніше, при патріарху Никоні, по всій Русі була розіслана так звана «Пам’ять», предписывавшая хреститися трьома пальцями і ніяк інакше. Це відразу ж викликало бурхливий протест у частини духовенства, насамперед – протопопов Авакума і Данила. Основним аргументом противників реформ стало те, що страта зазнав один Христос – у двох своїх іпостасях – а не вся Трійця в цілому. Якщо ж відштовхуватися від останнього, то вийде, що людське в Христі відкидається, а з таким прихильники старих правил були категорично не згодні, оскільки вбачали в цьому заперечення самої суті християнства.
Скульптури XIII століття з собору в Страсбурзі, символізують Диявола і Діву
Своє рішення Никон пояснював тим, що троеперстие – більш давній християнський звичай, витіснений пізніше єретичними настроями і впливом іноземцев. Навіть те, що на більшості старовинних ікон можна було побачити, як святий благословляє двуперстно, отримало пояснення – нібито таке положення пальців – лише ораторський жест, привертає увагу до слів що говорить, але ніяк не спосіб, яким належало благословляти і хреститися. Дійсно, ніяких старовинних зображень власне хресного знамення не існувало, а тому противникам в суперечці залишалося вдаватися лише до абстрактних міркувань і спробою тлумачення фрагментів церковних книг. Щоправда, досить швидко перевага в суперечці виявився на стороні Никона: його реформи були підтримані Великим Московським собором 1666-1667 років, і сам цар схвалив їх.
Тіціан. Христос-Вседержитель
Інші варіанти перстосложения
Якщо старообрядці – ті, хто не прийняв нових порядків – визнавали лише двоперстне хресне знамення, то «новообрядцы» говорили ще про кількох, крім визнається ними як правильне. Наприклад, про единоперстии, яке нібито практикувалося на зорі християнства. І про именословном перстосложении – що застосовується лише священиками для благословення. Пальці в цьому випадку складаються так, що утворюють щось схоже на літери грецького алфавіту – IC XC, тобто «Ісус Христос». До середини XVII століття таке перстосложение, по всій видимості, не практикувалося.
Про именословном перстосложении. Wikipedia.ru
У 1971 році Помісним собором Руської православної церкви всі способи перстосложения визнані «равноспасительными», а ось у старообрядців така терпимість до інших, ніж визнають вони, способів здійснювати хресне знамення, спостерігається не завжди.
Католицька ж церква не мала подібних конфліктів, вона здавна допускала всі вищеперелічені варіанти, а найпоширенішим був і є досі спосіб хреститися п’ятьма пальцями, при цьому вони символізують п’ять ран на тілі Христа.
Католицька церква ні реформ, ні конфліктів щодо перстосложения не знала
Своєрідною «жертвою» російських суперечок про віру стала Ганна Кашинская, свята, яка була позбавлена свого статусу внаслідок никоновских реформ. Як і чому це сталося – читайте тут.
Thanks!
Our editors are notified.