Великий Новгород залишився в історії найдавнішим поселенням Русі з солідним для того періоду економічним і культурним рівнем. Новгородці вели жваву торгівлю із Західною Європою через ганзейських посередників. Північні володіння Новгорода простягалися на Кольський півострів, східні – до Уралу. При всьому своєму видимому могутність новгородці не мали в своєму розпорядженні власним потужним військом, поступаючись по силам Москві. За більш ніж тисячолітню історію Великого Новгорода це і стало причиною кривавих подій 16 століття.
Чому Новгород і Москва відрізнялися
Новгородська торгівля./Фото: novgorodcivilization.ru
Новгород відрізнявся від Москви настільки, що деякі історики говорять про окрему северорусской цивілізації розвивалася разом з Північно-Східною Руссю. У XIII столітті перемогла князівську владу новгородська аристократія сформувала на своїх землях так звану феодальну республіку. Очолював архієпископ, обмежуване міською владою — Радою панів. Окрему роль грала і демократична вольниця – знамените віче, в якому сучасники бачили альтернативу вбирного московському самодержавству.
У 15 столітті, ще до перших московсько-новгородських воєн за Івана III, це місто по суті був найрозвиненіший у всіх відносинах руською землею. Деякі іноземці всерйоз вважали столицею російської саме Новгород, а не Москви. Не потерпілий таких вільностей своїх кордонах Іван III розбив новгородських ополченців у 1471-м. В’їхали в Новгород московські війська оголосили про неминучу присяги Великому князю, вилучили основні архівні документи, масово вислали боярські сім’ї на територію Московського князівства. Туди ж на знак остаточного скасування місцевих законів вирушив і віковий символ новгородської незалежності – вічевий дзвін.
Новгородський змова, заколот і кінець республіки
За офіційною версією Іван Грозний пішов на Новгород унаслідок змови проти царської влади./Фото: artchive.ru
За офіційною версією Іван Грозний пішов на Новгород унаслідок змови проти царської влади.
Через 100 років, влітку 1569-го хтось з’явився до Івану Грозному з доносом. Мовляв, новгородці вирішили присягнути польському королю. Донощик стверджував, що в Софійському соборі навіть зберігається відповідна грамота, яку довірена особа государя нібито виявило в зазначеному місці за образом Богоматері. Правда, ніхто вже не дізнається, був документ справжнім або банально був сфабрикованими мотивом. Як би там не було, але на донос Грозний відреагував у притаманній йому манері. Так і живуть у вольностях новгородці потенційно викликали у нього всякі підозри. Він не виключив імовірності того, що на віддаленій від нього землі сміливо говорять про розгул опричнини і невдоволення існуючими порядками.
Взимку 1569-го Іван Грозний робить похід на північ. З царем висунулися не тільки опричники, але й великий загін війська. Без особливих роздумів був розпочатий погром. Першими постраждали кордону тверських володінь, від Клину до самого Новгорода. Уповноважені московського государя вривалися в міста, дозволяли собі грабежі, вбиваючи кожного підозрілого. Підрахунок жертв здійснювався лише під час першої хвилі, коли Іван Грозний віддавав накази цілеспрямовано знищувати місцеву знать, а також приказних. Після цар почав об’їзд новгородських монастирів з вилученням усіх багатств, а опричники напали на новгородський посад, в ході чого загинуло незліченну кількість городян. Пригнічені грубою силою новгородці впали в остаточну залежність від Москви, що, звісно, не входило в плани волелюбного народу.
Поглинання Москвою – трагедія чи благо?
Клавдій Лебедєв. Знищення новгородського віча./Фото: eurocles.com
Новгород повністю управлявся москвичами. На колишніх землях висланих новгородських дворян і купців мешкали угодні владі служиві люди. Господарствами тут обросли і заможні московські купці, які брали під свій контроль прибуткове міське виробництво. Іван IV взявся перетворити місто за прикладом Москви у надійну фортецю. Саме з його ініціативи тут був відбудований зберігся до наших днів Новгородський кремль з червоної цегли. Історики не можуть однозначно відповісти на питання, чи стало приєднання до столиці благом для новгородців.
Але можна стверджувати інше: підкорення сусідів-конкурентів зіграло на руку Московському державі. Влаштувалися тут поміщики становили боєздатну частину дворянської армії — важкоозброєну кінноту. Без підпорядкування Новгорода Іван Грозний не міг розраховувати на активну діяльність на західноруських рубежах. Вкрай значною стала для царя підтримка новгородського дворянства в період Лівонської війни. На переконання ж історика Флорі, завойовницька позиція царя в Лівонії йшла тільки на користь новгородським дворянам і купцям. Вони отримали землі і доступ до вільної міжнародної торгівлі — і це все не десь у далеких степах, а практично будинку.
Погроми, лиха і безповоротна втрата новгородського духа
Олексій Кившенко. Приєднання Новгорода Великого. Висилка до Москви знатних і іменитих новгородців./Фото: novgorodcivilization.ru
«Очищений» від зрадників Новгород сподобався Івану Грозному в якості царської резиденції. Коли в 1571-му хан Девлет-Гірей підпал Москву, цар переховувався тут від небезпеки. З собою він привіз державну казну в півсотні возів. У цей період Іван Грозний демонстрував новгородцям своє розташування. Він регулярно молився за місцевим монастирям, ініціювавши навіть показові страти кількох опричників. Проте стати повноцінною столицею Новгороду призначено не було. Останні роки життя Івана Васильовича пройшли в недостатній осмисленості дій.
Можливо, новгородські перипетії, що співпали з татарською навалою, епідеміями та голодом, вразила Русь, остаточно зломили государя. А Новгород від погромів і лих так і не оговтався, переживши згодом ще й багаторічну шведську окупацію в роки Смути. Пізніше на відновлення цих земель знадобилися десятиліття. Але історичний вільний дух Новгорода зник безслідно.
А адже Новгородці стали прабатьками значної частини російської популяції.
Thanks!
Our editors are notified.