Перспективи зелених ліберастів

Знаєте, це не нормально, коли віртуальний набрід, набраний у «партійний список», лідирує з абсолютним відривом у всіх рейтингах. Маю на увазі партію Зеленського «Слуга народу», яка взагалі партією не є. Борець-мулат Жан Беленюк, автор київських муралов Гео Лерос (чи то кличка, то прізвище), екс-начальник продуктового (!) маркетингу «Укрпошти», продюсер нікому не відомих фільмів, блогер, прокурор, ресторатор з кримінальним минулим, дресирувальник, айтішники і сисадміни. Сюрреалізм повний.

Всю цю разношерстую тусовку об’єднує тільки участь в списку Зеленського, який презентували в ботанічному саду Києва. Типу кругом зелень, квіточки, собачки какають. Благодать. Що це, с…ка, було? Давайте розбиратися. Ось «це» – потенційно найбільша фракція в Раді. Якщо конвертувати результати соціологічних опитувань посадочні парламентські місця, то у «СН» буде від 130 до 140 «членів» фракції. Колосальний відрив від найближчого конкурента – «Опозиційної платформи» Бойко–Медведчука (35 місць). Плюс ще врахуйте кандидатів, які пройдуть у ВР за мажоритарними округами. Судячи з усього, в «Слуги» тривають активні терки з розподілу округів. На з’їзді, який пройшов в минулу неділю, список «зелених» мажоритарників так і не представили. Ігор Коломойський наполегливо пхає своїх людей і хоче «розвантажити» вигідні для нього округу від присутності суперників з «СН». З мажоритарниками фракція Зеленського цілком здатна сформувати монопартійний більшість в Раді: 225 або 230 депутатів. Що це означає?

«Зеленим» відійде майже все керівництво Ради (спікер і перший віце-спікер), дістануться найбільш «жирні» парламентські комітети, в першу чергу бюджетний та з питань оборони. Вони отримають право висувати кандидатуру прем’єр-міністра і заповнювати всі (!) посади міністрів. Мова йде про монополізацію влади. Ситуація дуже нагадує пришестя Петра Порошенка. Він теж виграв на хвилі істерії, правда, націонал-радикального типу, насамперед розпустив парламент і закріпив свій успіх створенням найбільшої фракції (129 місць).

Але з «перезавантаженням влади» у виконанні олігарха Порошенка все було більш менш зрозуміло. «Томос», «війна з Росією», «мова» і «створення самої сильної армії континенту». Антиросійська істерія, війна з «російським світом» і так далі. Дуже проста і, в принципі, зрозуміла ідеологія. Петро Олексійович вважав все населення бидлом, яке має молитися кожному його кроці, оскільки він «поодинці протистоїть Путіну».

А що може об’єднати набрід, який проведе в Раду Зеленський? Куди поведуть сисадміни, «генії» муралов і інші дизайнери? Ідеології немає. Є лише малозрозуміле згадка про либертарианстве як «концептуальній основі партії «Слуга народу». З таким же успіхом можна міркувати про педерастії як еволюції соціуму в сучасних техногенних умовах. Ніякої різниці. Лібертаріанство – це взагалі не ідеологія, а набір політичних вчень і рухів, які відстоювали ідею свободи. Діапазон великий – від свободи зміни статі до заборони оподаткування, яке не є аморальним. Така різновид анархізму, тільки ще більш глибока, оскільки не буває двох однакових лібертаріанців. «Зелені» навіть «Вікіпедію» не читали, тому і висувають в якості «ідеології» те, чого, с…ка, взагалі не існує.

Зуб даю, що президентська фракція в Раді почне розпадатися вже після розподілу парламентських комітетів. З’являться перші скривджені, яким не дісталися жадані портфелі. Вони ж вважають себе гиперлуперами нової хвилі, які має три тисячі передплатників у «Инстаграмме»! Страшна популярність, провокуюча індивідуалізм і розлад простати. Другий розкол почнеться після поділу місць у виконавчій владі. А далі піде по наростаючій. Якщо немає ідеології, то утворюється націонал-патріотичне крило. Це поки все нацики у нас злиті в один проект на чолі з Тягнибоком. Він благополучно потоне в тому політичному лайні, з якого вийшов. Все, тепер не модно бути «кондовым націоналістом». Тепер, б…ть, в тренді лібертаріанство. На практиці це означає, що з’являться дизайнери, яких трясе від згадки словосполучення «прямі переговори з РФ». В якості ілюстрації наведу лисого з «Кварталу», якого Зеленський постійно цілує в блискучу маківку. Кошовий, по-моєму. Нещодавно його «порвало». Хочу, каже, попросити Ілона Маска створити космічну капсулу, посадити туди Путіна і відправити до… От такі «ліберасти» обов’язково з’являться у фракції «Слуги». Абсолютно дикі і некеровані. Спочатку їх спробують приструнити в рамках партійної і внутрішньофракційної дисципліни, а потім вони створять якесь своє об’єднання в Раді. Якщо офіційно не писати заяву про вихід з фракції, то мандат здавати не треба. Просто виключать і все, вільний. Позафракційний депутат. Природно, фракція Зеленського стане постачальником «тушок» для інших політичних сил.

Потім врахуйте ще такий момент: неминуче з’являться справжні «ляльководи» зелених «ліберастів». Сьогодні хлопці так перестраховуються, що прямо створили аналог неформальної системи грошових переказів «Хавала». Дуже поширена в Африці, Азії та Індії. Приходиш до брокера «Хавали» (у Києві він, наприклад, сидить у турецькому кафе на Бессарабському ринку), виймаєш з кишені якусь суму і просиш її переслати другові Верхню Вольта. Така ось у тебе примха. Протягом 24-х годин твій чорношкірий лібертаріанець отримує всю суму за вирахуванням комісійних. При цьому гроші фактично не переміщуються. Все будується на базі взаємозаліків. Підбивається Баланс за підсумком, найчастіше в якості платежу використовуються нелегально здобуті алмази або кокс. Та ж система була використана і при імплантації потрібних людей у список Зеленського. Хто-то кого-то просив за якогось «либераста». При цьому сам об’єкт думає, що працює на громадянина До Бердичева, а в результаті його інвестор – це веселий Ігор Валерійович, або взагалі Пінчук. Або ж представник української політичної еміграції, який сидить у Москві. Рано чи пізно, але ці зв’язки спливуть. В ході голосування за конкретного проекту енергетичного закону. Або при призначенні на місце в Кабміні чи в Антимонопольному комітеті.

Лібертаріанство, з одного боку, це хаос, а з іншого – відмінна можливість для керування з тіні.

Квазипартия «Слуга народу», точніше, її популярність є реакцією нашого еб…нутого суспільства на глобальний криза класичних партійних структур. Порошенко довів політичну систему до абсолютної безвиході, коли всі навколо були простими реалізаторами його «хотілок». Ідеологія держави звелася до гротескній формі трьох гасел. У відповідь він отримав могутню, фактично загальнонаціональне неприйняття. Колосальний протест у форматі прориву безсвідомого нації на політичне поле. Хвилю, як вже зрозуміло, осідлав Зеленський зі своїм «Слугою». Чим все закінчиться? Тим же, чим завжди: маятник хитнеться в інший бік, «лібертаріанство» стане лайливим словом, а зелений колір буде сприйматися як ознака дебілізму. Повна аналогія з помаранчевим кольором.