Історія підмосковних битв радянських солдатів з фашистськими окупантами знає мільйони прикладів небувалого відчайдушного героїзму і мужності. Але те, що відбувалося в волоколамському Стеблеві можна порівняти тільки з дивом. Маленьке село сьогодні відома як місце дивовижного подвигу радянських людей. Але не солдат і не партизан, а простих хлопців, найстаршому з яких ледь виповнилося 16. Взимку 1941-го хоробрі підлітки зуміли захистити своє поселення від колишніх нацистів, протримавшись до приходу основних сил Червоної армії.
На підхваті у партизанів
Анатолій Ніколаєв з матір’ю, 1945 рік./Фото: a.d-cd.net
У 1941-му стеблевскому хлопчикові Дещицю Миколаєву виповнилося 13. Вже восени німці були в Підмосков’ї, готуючись брати столицю. У Стеблеві розмістилися німецькі тилові підрозділи, займаючи будинки місцевих. Недалеко за лісом стояв Иосифо-Волоцький монастир, де після революції розміщувався дитячий будинок. З німецьким наступом провести евакуацію вихованців не встигли, тому хлопців взяли в сім’ї. Не особливо зверствовавшие на той момент німці не надавали особливого значення великій кількості снують всюди дітвори. А даремно. Хлопчаки вже тоді виконували особливу місію, передаючи влаштувалися в лісах партизанам інформацію про кількість живої сили і технічному оснащенні ворога.
Хто, якщо не вони
Анатолій Ніколаєв (в центрі) у винищувальному батальйоні, 1945 рік./Фото: s10.stc.all.kpcdn.net
Рухомий загін групи полковника Чанчибадзе (надалі Герой Радянського Союзу, генерал-полковник), діючи в прифронтових тилах противника, після нетривалого бою 15 грудня 1941 року звільнив Стеблево. Відступали німці поспіхом, кинувши велику кількість зброї, техніки і військового майна.
Вже до кінця дня загін рушив далі, отримавши нові бойові завдання. Стеблевцы ж справедливо занепокоїлися: що, якщо розлючені німці повернуться? На той момент вже ходили чутки про звірства фашистських карателів, що спалюють сусідні села і расстреливающих мирних людей. Хтось повинен був захищати рідне село. Боєздатних чоловіків тут практично не залишилося, всі пішли на передову. Тоді вчорашні вихованці дитбудинку і місцеві хлопчаки за власним рішенням запропонували сформувати команду для оборони, керівником якої став ветеран фінської війни Іван Володін.
У зведений загін увійшли хлопці від одинадцяти до шістнадцяти років. В обстановці навислої бойової загрози він у стислі терміни навчив юних партизанів володіння зброєю і ведення прицільного вогню. Зброї у дружинників вистачало – адже відступаючі німці залишили після себе непоганий арсенал. Тієї зими снігу випало багато – висота заметів сягала півтора метрів. За вказівкою Володіна хлопчаки вирили в них цілу мережу траншей, оперізують село з боку лісів. У снігових окопах через рівні проміжки хлопці розклали зброю і стали чекати.
Оборона маленького форпосту
У Великій Вітчизняній діти билися не гірше за дорослих./Фото: pp.userapi.com
І довго чекати не довелося – на горизонті з’явився мотоцикл з німецьким солдатом. Як згадували свідки тих подій, першим вистрілив з гвинтівки Саша Крыльцов. Незважаючи на те, що підліток промазав, обережний німець-розвідник поспішив забратися геть. Але незабаром до Стеблеву наблизився озброєний загін гітлерівців. І тут прийняти бій довелося вже всім хлопцям.
Володін навчав їх швидко перебігати по траншеях, пригнувшись, від однієї вогневої точки до іншої, роблячи часті прицільні постріли. Таким чином створювалася ілюзія присутності в селі досить великої угруповання. Ворог, обізнане про відхід з Стеблева солдатів Чанчабадзе, зовсім не очікував, що наткнеться на потужний опір захисників села.
Німці, піддалися облудній тактиці, вирішили не вступати в серйозний довгий бій. Але атаки все ж здійснювалися. Німецький загін, як згадував Миколаїв, відступив приблизно на кілометр до сусідньому селі і почав мінометний обстріл. Міни прилетіли в кілька будинків, але ніхто не загинув. Був і німецький літак, який скинув на Стеблево кілька бомб. Тут-то хлопцям стало по-справжньому страшно, але вони продовжували стріляти, чітко виконуючи вказівки наставника.
Сільські в більшості втекли в ліс. Перестрілки тривали до ранку наступного дня, юні захисники діяли злагоджено і без перерви на відпочинок. Вирішивши, що мають справу з досвідченими солдатами і побоюючись можливого підкріплення, фашисти відступили. Воїни підійшов підрозділу передових радянських частин були приємно здивовані діями бойової підліткової групи, яка вигнала окупантів з села, і заготовленими трофеями. Завдяки досвідченому керівництву Володіна ніхто з хлопців не постраждав. Загін сповна виконав поставлене завдання і не підпустив ворога на селі, хоча сусідні селища фашисти знищили.
Чим діти взяли досвідчених фашистів?
Герой Радянського Союзу Порфирій Георгійович Чанчибадзе./Фото: timeallnews.ru
Як пізніше розповідав синові учасник подій Анатолій Миколаїв, все, що відбувається було для нього чимось на зразок захоплюючої гри. Хлопці не особливо замислювалися, чим могло закінчитися для них то пригода. Підліткам було цікаво відчути себе дорослими, постріляти, а ось героями вони себе точно не рахували. Володя Овсянніков, Саша Крыльцов, Толя Володін, Коля Пічників, Павлик Ніканоров, Толя Миколаїв, Вітя Пічників, Іван Рижов, Петя Трофимов, Володя Розанов і Ваня Деревянов – ось імена стеблевских «поганих», які відстояли рідну село.
Хлопчаки з Стеблево.
Миколаїв все життя не любив, коли хтось нахвалював вчинок підлітків, називав їх дії подвигом. Він стверджував, що тоді їм просто пощастило. Німці не могли допустити, що воюють з дітьми, і переоцінили їхні сили, не став ризикувати.
Після описаних подій хлопці жили своїм життям. В роки війни працювали на лісоповалі, допомагали відбудовувати зруйновані мости і будинки. У мирний час призивалися в армію, поверталися назад у рідне село, створювали тут сім’ї і виховували дітей. Сьогодні нікого із загону в живих не залишилося. Зрідка лише звучать пропозиції про встановлення в Стеблеві пам’ятника чи меморіальної дошки з іменами юних героїв.
На превеликий жаль, у багатьох війнах діти виявляються залученими в конфлікт і вимушено беруться за зброю. Так виглядають юні бійці, що беруть участь у військових зіткненнях.
Thanks!
Our editors are notified.